Кілька цитат із самого повідомлення:
"Розуміючи важливість цієї земельної ділянки для культурної спадщини Львова, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України готова передати земельну ділянку Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, з повним дотриманням встановлених законодавством процедур… Проблему львівських земель Держспецзв'язку вдалося зрушити з місця і визначити вектор, за яким сторони рухатимуться далі для повного розв’язання конфліктного питання".
Така позиція мала би втішити громаду міста.
Перше: у Держспецзв'язку нарешті зрозуміли важливість ділянки для культурної спадщини Львова.
Друге: "проблему львівських земель" нарешті "вдалося зрушити з місця" і навіть "визначити вектор, за яким сторони рухатимуться далі".
Третє: Держспецзв'язку готова, нарешті, передати ділянку її законному та історичному власнику – церкві.
Здавалося б, можна поставити крапку і чекати на хеппі-енд.
Але від цієї заяви тхне лицемірством, і, на жаль, слова Держспецзв'язку суперечать їх багаторічним діям щодо "конфліктного", як вона сама зазначила, питання.
Коротко нагадаю, чому воно конфліктне.
Історичний контекст
Митрополичі сади мають понад столітню історію. До приходу радянської влади вони належали Греко-католицькій церкві й були частиною культурного простору навколо Собору Святого Юра. У 1946 році радянська влада розпочала переслідування церкви та конфіскувала ці землі, перетворивши їх на територію для встановлення глушилок. Вони мали єдину мету – перекривати "ворожі голоси" вільного світу.
За понад 30 років незалежності України Держспецзв'язку, як спадкоємиця радянського майна, абсолютно нічого не робила із цими землями: ні в юридичному, ні в практичному плані. Своєю чергою, церква та громада Львова неодноразово зверталися до державної служби з проханням повернути їм історичну власність.
У 2020 році Львівська міська рада, згідно чинного законодавства, прийняла рішення повернути землі законним власникам. І тут Держспецзв'язку раптом прокинулася, почала оскаржувати це рішення, заявивши свої претензії на сади. Роки судової тяганини не змінили їхньої позиції, навіть після рішення Верховного Суду України у червні цього року, яке остаточно закріпило землю за церквою.
Це чомусь не стало крапкою.
Суди замість дій
Замість виконання рішення Верховного Суду, львів'яни побачили чергову хвилю судових процесів. Хоча ще раніше, за ініціативи міського голови Львова, було скеровано десятки(!) пропозицій про врегулювання конфлікту мирним способом. Навіть у січні цього року під керівництвом прем'єр-міністра України з цього приводу проводилися наради.
Колишній керівник Держспецзв'язку рік тому отримує повідомлення про підозру в заволодінні бюджетними коштами, Кабмін його звільняє, але, схоже, вірна традиції брати не своє, ця держустанова не може вгамуватися та обирає дивний шлях "порозуміння": спочатку забрати, а потім вже, мовляв, віддати. Зрозуміти суть цієї тактики нескладно…
Питання честі
Наприкінці хочу звернутися безпосередньо до Держспецзв'язку:
Якщо ви справді зрозуміли, що Митрополичі сади належать церкві, і ви готові їх нарешті передати, то просто виконайте рішення Верховного Суду України.
Ви нехтували цими землями десятки років. Не реагували на позицію громади Львова та на десятки листів від міського голови.
Ви отримали від громади міста майно в центрі Львова, але своє зобов’язання не виконали – бібліотеку Шептицького церкві не повернули.
Припиніть, нарешті, глумитися над рішенням Верховного Суду, історичною справедливістю, честю та гідністю громади.
Місто чекає на вирішення цих питань без маніпуляцій та юридичних ігор.
Сподіваюсь, що цей морок ганьби розсіється якнайшвидше.
Просто візьміть і поверніть церкві те, що відібрали в неї комуністи.