Монархи з цієї династії хваляться, що ведуть свій рід від пророка Мухаммеда - мовляв, їхнім предком був Хассан - правнук великого пророка.
Правда це чи ні - достеменно невідомо. Але факт, що впродовж стількох років, попри різноманітні політичні пертурбації, Алауїти зуміли втриматися при владі, заслуговує на повагу.
Найгіршою була ситуація після ІІ світової війни. Перебуваючи під владою Франції, марокканці вирішили здобути незалежність. Французи з рішенням не поспішали і розтягли справу аж до березня 1956 року. Тодішнього монарха - султана Мухаммеда V довгий час тримали під вартою на Корсиці і не пускали в країну. Та під тиском народних виступів французи все ж здалися, і Марокко отримало омріяну незалежність.
Монархія залишилась. Після смерті Мухаммеда V у 1961 році владу успадкував його син Хасан ІІ. Незважаючи на заклики до демократичних реформ, насправді Хасан ІІ показав себе в кращих традиціях східної деспотії. Жертвами масштабних політичних репресій стали тисячі людей. В той час, коли пересічний марокканець жив на 10 доларів у місяць, король ні в чому собі не відмовляв і зі своїми мільярдними статками очолював рейтинги найбагатших людей планети.
Хасан помер у 1999 році, на трон зійшов його син Мохамед VI. Не бажаючи сваритися з власним народом, монарх розгорнув програму демократизації. В країні створили десятки тисяч робочих місць, розпочалась боротьба з корупцією, підвищено соціальний рівень життя населення.
Однак, на початку 2011 року в країні знову почалися народні виступи. Мітингувальники вимагали, аби монарх зрікся престолу. Порівнюючи з іншими арабськими країнами, у Марокко вдалося уникнути великої кількості жертв, а монарх дав добро на подальші соціальні перетворення.