Після кожної атаки українських далекобійних дронів, крилатих чи балістичних ракет по російських нафтоналивних терміналах, НПЗ та об'єктах військово-промислового комплексу у соцмережах країни-агресорки пожвавлюється скиглення. Мовляв, "а нас-то за що?", "ми просто хотіли відпочити/жити спокійно, але ж тепер вимушені рятуватися від безпілотників та нафтових дощів".

Практично кожні 40 копійок з рубля, отриманих від сплати податків, Кремль направляє на створення танків, гармат, БпЛА та ракет. Працівники тисяч приватних компаній, що торгують підшипниками, кабелями, заклепками та іншим і постачають продукцію для потреб міністерства оборони, і є безпосередніми учасниками війни. Як і металурги, чиї вироби використовують для виробництва танків та снарядів, і представники хімічної галузі, що займаються виготовленням вибухівки. Чи цілком собі приватні особи, що доставляють на склади матеріали для обслуговування стратегічних бомбардувальників.

Усі ці росіяни так чи інакше дотичні до вбивства українців, оскільки їх участь у війні нічим не відрізняється від, скажімо, військовослужбовців, які ведуть документацію та заточують олівці у штабі. І ті, і інші можуть ніколи не тримати у руках зброю, але є частиною великої машини війни з десятками тисяч загиблих цивільних осіб. Аналогічною є ситуація з працівниками підприємств військово-промислового комплексу. Хоча й вкрай складно довести причетність конкретної людини до виробництва набою, снаряду чи авіабомби, що потім призвело до смерті українців, робітники численних російських заводів свідомо виготовляють зброю не для захисту, а для вбивства.

Ба більше, у деяких випадках вони можуть напряму підпорядковуватися військовим, незаконно перетинати кордон України та перебувати у бойових відрядженнях практично на лінії зіткнення. Але якщо по них прилетить, Росія з усіх рупорів кричатиме про "цинічне вбивство некомбатантів".

Як російські зброярі їздять "на СВО", чому усі працівники підприємств, що працюють на оборонні держзамовлення, мають бути юридично визнані учасниками бойових дій, а також як росіяни масштабують виробництво гаубиць та РСЗВ, розберемо на прикладі однієї з найбільших машинобудівних компаній АТ "Мотовіліхінські заводи". Матеріали для аналізу, ексклюзивні фотографії з цехів та персональні дані працівників 24 Канал отримав від джерел в аналітичній групі Argus.

Акціонерне товариство "Мотовіліхінські заводи" (ОГРН 1025901364026, ІПН 5906034720), що розташоване у Пермі, є найбільшим у Росії виробником реактивних систем залпового вогню, самоходних артилерійських установок та гаубиць. Володіє компанією АТ "Технодинаміка", яка на 100% контролюється державною корпорацією "Ростех" під керівництвом поплічника Путіна Сергія Чемезова.

Підприємство було засновано ще у 1736 році та займає 17 тисяч гектарів. Свого часу завод був вкрай потужним: лише за роки Другої світової з конвеєрів МЗ зійшла чверть усіх артилерійських систем СРСР.


Територія "Мотовіліхінських заводів" / Скриншот з Google maps

У радянські часи та після розпаду "тюрми народів" Москва вливала у завод шалені гроші, аби тільки продовжувати штампувати артилерію у максимальній кількості. Застаріле обладнання, дороге виробництво, корупція та сумнівний економічний сенс роботи заводу у визначених Кремлем масштабах призвели до того, що акціонерне товариство кілька разів опинялося у стані фінансової неспроможності. У 2017 році відносно компанії почали процедуру банкрутства, проте з огляду на загарбницькі плани російського керівництва, збиткове підприємство не закрили. А після початку повномасштабного вторгнення на керівництво заводу згори спустили задачу масштабувати роботи з відновлення та випуску нової техніки. Втім, через санкції, зростання курсу рубля, несприятливих умов в економіці та неповороткість системи керування процесами, спроби реанімувати МЗ вкотре провалилися.

Умовне покращення та відлига настали у лютому 2025, коли завод очолив місцевий депутат з Набережних Челнів Євгеній Архіпов (за даними Manticore, має паспорт серії 9223 номер 394758, виданий 23.09.2023 МВС по Республіці Татарстан, ІПН 165003181348), який розігнав майже всю попередню команду менеджерів. Однак геть не йдеться про те, що на підприємство прийшов міцний господарник. Просто держава влила в МЗ понад 30 мільярдів рублів інвестицій, оскільки планувала збільшити виробництво артилерійської техніки ледве не у 2 рази. Якщо врахувати ще й контрактів на сотні мільярдів за 2022–2026 роки, нескладно зрозуміти, що усі пертурбації зі зміною керівництва пов'язані скоріше з боротьбою кланів за контроль над розподілом величезних грошей.

Ледве не 90% продукції АТ "МЗ" сягають товари військового призначення, можна з легкістю стверджувати, що товариство являє собою безнадійно хворого, підключеного до апарату ШВЛ. Практично все виготовлене у цехах мотовіліхи буде спалено у зоні бойових дій в Україні і не принесе російській економіці ані копійки. А після завершення активних бойових дій підприємство, скоріш за все, закриється, оскільки держава навряд зможе вкладати мільярди у товари, що не мають ніякої доданої вартості. Принаймні спрогнозувати, що в умовно мирний час Москва буде здатна виділяти настільки великі гроші, щоб утримувати працівників, які не дають жодного прибутку для економіки, абсолютно неможливо. Тим паче, що навіть зараз "Мотовіліхінські заводи" не можуть розплатитися із підрядниками та подекуди затримують виконання оборонних замовлень, через що з ними судиться як держава, так і приватні компанії. У мирний час це підприємство швидко збанкрутує.

Попри всі економічні проблеми держава продовжує буквально заливати "МЗ" грошима. З 2022 року і після зміни керівництва у 2025 на підприємстві почалося (і продовжилося) чимале будівництво. Старий цех №45 ледве не повністю знесли, а на його місті побудували нове приміщення. Цех №80 реконструювали майже до невпізнаваності.


Дві фактично нові будівлі на території заводу / Скриншот з Google Maps

На території навіть з'явився новий вертолітний майданчик, який станом на зараз вже повністю функціонує.


Лише для VIP-клієнтів / Скриншот з Google Maps

Менеджерський склад намагався змінити підходи до виробничих процесів: для деяких цехів завезли нові верстаки та закупили інструменти.

Нові верстати, цегли та різноманітні матеріали для будівництва та ремонту на території АТ "Мотовіліхінські заводи" / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus:

Згідно з задумами керівництва, реорганізація мала б забезпечити більшу ефективність роботи працівників та призвести до прискорення виконання оборонних замовлень.


Візуалізація робочого місця механіка одного з цехів / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Втім, на загальну ситуацію на заводі ці зміни ніяк не вплинули. Більшість робочих місць як були брудними і неохайними, так і залишилися.

Нікуди не поділися вузенькі проходи у великих цехах через захаращеність деталями і сміттям.


Стара плитка, запчастини вздовж стін, сміття під ногами – норма для АТ "МЗ" / Фото від джерел в аналітичній групі Argus

Нікуди не поділися тріщини у підлозі та у фундаментах для станків, що мають стояти нерухомо і виконувати надточну обробку в умовах вібрацій та навантаження.

Цехи заводу АТ "МЗ" / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Так само не покращилася й ситуація з верстатами. Нові китайські та російські аналоги часто виходять з ладу або просто не є настільки точними, як потрібно. А радянські вимагають постійних ремонтів і не відзначаються точністю.


Радянський верстат 80-х років виробництва після капремонту у 2024-му / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Втім, не треба думати, що на критичному для російської армії заводі нема високоточних та сучасних верстатів. Згідно з розслідуванням The Insider, "Мотовіліхінські заводи" мають доступ до ремонту, модернізації та навіть завезення продукції західних промислових гігантів.

Проте якість виробів "МЗ" все одно залишається сумнівною. Про що свідчить один з дефектних актів на 2С9-1 "Свірістелка". Самохідна артилерійська установка, прийнята на озброєння 6 січня 2025 не змогла прослужити навіть 3-річний гарантований термін. Фахівці з мотовіліхи констатували, що за 11 місяців експлуатації на пробігу 318 кілометрів при 1000 заявлених (58 моторогодин з 500) у САУ обломалися 6 болтів кріплення башти, потекли противідкатні та рідини гальм відкату, тріснули зварювальні шви казенника, а також заїдає механізм вертикального наведення. Простіше кажучи, новенька артилерійська установка стріляти може, але наводиться лише горизонтально, а енергія від пострілу може і екіпаж повбивати, і саму машину зруйнувати.


І ця САУ ще на "СВО" не побувала / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Виконують свої "обов'язки перед державою" працівники "Мотовіліхи" не лише безпосередньо на заводі. Як і представників багатьох інших підприємств російського ВПК, їх часто відправляють у відрядження зокрема й до зони бойових дій. Численні інженери з Алабуги регулярно з'являються на окупованих територіях та у прикордонних ділянках, обладнаних для пусків "Шахедів" та "Гераней". Заводчани з "Уралвагонзаводу", "Алмаз-Антея", ГУП "Конструкторське бюро приладобудування", ВНДІ "Градієнт" та багатьох інших компаній регулярно прибувають на місця дислокації окупаційних військ для ремонту і обслуговування техніки, навчань військовослужбовців та надання їм практичних порад щодо тактики використання зброї. У випадку з Алабугою "цивільні і ні в чому не винні конструктори" часто особисто беруть участь у пусках безпілотників.

На "Мотовіліхінських заводах" у робочих поїздках для дефектування, обслуговування та ремонту найчастіше бувають працівники відділу сервісного обслуговування ОіВТ (озброєння і військової техніки). Наприклад, головний спеціаліст Анатолій Геннадійович Ільмент (паспорт серії 5722 Номер 325451, виданий 26.12.2022 відділом з питань міграції відділу поліції № 7 (дислокація Свердлівський район) управління МВС Росії по м. Пермі) з бригадою незаконно перетинав український кордон у якості змінного особового складу військової частини для "виконання задач у ході спеціальної військової операції" у листопаді 2022 року.

Саме формулювання причини службового відрядження, а також наявність наказів про прибуття та вибуття з боку командира військової частини свідчать про те, що вважати Ільмента та його колег простими цивільними якось не дуже коректно.


Відрядження "мирного інженера" для виконання військових задач у ході проведення "СВО" / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Наступні виписки з наказів вже не містили таких формулювань. У них вказано, що бригади заводчан з "мотовіліхи" всього лише "надавали кваліфіковану допомогу" окупаціним військам.

Дивіться фото наказів командирів військових частин про відрядження працівників АТ "МЗ" на окуповані території / Фото 24 каналу від аналітичної групи Argus:

Тобто коли військовослужбовці якогось ремонтного батальйону чи технічної служби частин лагодять техніку, вони є комбатантами, а коли це роблять працівники заводу впритул до ЛБЗ, вони лишаються звичайними мирними особами? При тому, що Ільмент та його поплічники не займалися відновленням якихось броневиків у мирний час десь на складах зберігання. Вони чітко усвідомлювали, що їх робота з ремонту РСЗВ та іншої артилерії підтримуватиме спроможності російського війська вбивати українців, руйнувати міста тощо.

Так само розуміють, що їх вироби будуть використані на полі бою, й інші працівники російських заводів. Усі, хто збирає танки, колісну техніку, ракети, міни та інші боєприпаси, де-факто є учасниками воєнних злочинів проти України. Вони часто підписують контракти та відправляються воювати.


Некролог зі згадкою працівника "Мотовіліхінських заводів" / Скриншот з російських медіа

Відправляють на війну власних дітей, отримують похоронки і потім все життя чомусь ненавидять українців.


Похоронка на сина одного з механіків "мотовіліхи" / Фото 24 Каналу від джерел в аналітичній групі Argus

Або ж просто залишаються "маленькими гвинтиками військової машини", роблячи зброю зі зміни у зміну. Пишаючись тим, що "кують перемогу, як це робили їхні діди у 1941–1945". А коли по їх підприємству у робочий час прилітають товсті ракети, щиро обурюються, загибелі "мирних спеціалістів". Хоча насправді усі вони є повноцінними комбатантами. Саме тому до діяльності дотичних до ОПК Росії заводів прикута така увага OSINT-фахівців, спецслужб та інших представників Сил Оборони. Адже за злочини проти українського народу рано чи пізно доведеться відповідати.

Начальник управління взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків із громадськістю Служби Безпеки України Артем Дехтяренко в коментарі 24 Каналу зазначив, що усі підприємства ВПК ворога згідно з Женевською конвенцією є легітимними військовими цілями.

Служба системно збирає доказову базу щодо зловмисників, які свідомо сприяли веденню агресивної війни, виробництву засобів ураження або іншим злочинам проти України. Після цього такі особи, у тому числі й громадяни Росії, притягуються до відповідальності у встановленому законом порядку,
– наголосив Дехтяренко.

Президент Володимир Зеленський, керівник ОП та колишній начальник ГУР МО Кирило Буданов, а також ексголова СБУ Василь Малюк неодноразово казали на тому, кожен причетний до злочинів проти нашої держави отримає справедливе покарання. То ж нема різниці, де переховуватимуться численні солдати й офіцери, зварювальники та інженери. Когось брутально ліквідують молотком, як це сталося з пілотом стратегічної авіації, комусь залишать біля під'їзду замінований самокат або заарештують за запитом України в умовному Таїланді. А всім іншим доведеться жити у страху і чекати на неминуче.