Російські окупанти намагаються в будь-який спосіб розширити свої можливості зі знищення об'єктів критичної інфраструктури в Україні. Зокрема, задля цього вони активно розбудовують нові виробничі потужності з виготовлення БпЛА Shahed-136/131 в єдиній економічній зоні "Алабуга". Згідно з розслідуваннями хакерів команди "Кібер Спротив" та розвідувальної групи InformNapalm, терористи планують масштабувати виготовлення іранських баражувальних боєприпасів до рівня 10 тисяч одиниць на рік.

Водночас у своїй статті журналісти The Wall Street Journal зазначили, що у контракті про постачання дронів та технологій між Іраном і Росією йдеться про 6 тисяч безпілотників-камікадзе. Утім, станом на зараз отримання й збірка такої кількості "Шахедів" виглядають для агресора занадто амбітною метою: за майже рік після початку виробництва у Татарстані росіяни в середньому запускали по Україні 362 баражувальних боєприпаси на місяць. При цьому кількість запущених "Шахедів" перевищувала відмітку у 500 лише тричі: у вересні та грудні 2023 року, а також у березні 2024-го. З урахуванням того, що нальоти здійснюють не лише за допомогою зібраних в "Алабузі" безпілотників, але й завдяки поставкам з Ірану, можна впевнено стверджувати, що росіяни станом на зараз досі вкрай залежні від тегеранських союзників, а замкнути виробництво "мопедів" у себе поки що не можуть.

Утім, робота над розширенням можливостей не зупиняється. Редакція 24 Каналу ідентифікувала новий цех росіян для локалізації збірки іранських безпілотників, а також встановила масштаб розбудови "Алабуги" заради збільшення кількості виготовлених "Шахедів". Неабияку роль у цьому процесі відіграє керівництво такої собі компанії "Альбатрос", яка є резидентом особливої економічної зони в Татарстані. Очолює цю ТОВ конструктор Олексій Флоров, дамп пошти котрого передали нам хактивісти команди "Кібер Спротив". Як росіянам вдається нарощувати виробництво, діставати іноземні компоненти попри санкції, а також коштом чого вони хочуть збирати тисячі баражувальних боєприпасів, читайте у матеріалі.

Абсолютна більшість листувань скриньки Флорова florovaleksey@mail.ru стосується роботи над проєктами компанії "Альбатрос". Зокрема, флагмана фірми – безпілотника М5, що розроблявся як повітряне судно для аграрних потреб. Це не дивно, оскільки, як ми вже встановили у попередньому розслідуванні, компанія фактично належить холдингу "Русагро".

Утім, з моменту свого заснування у 2017 році, "Альбатрос" не надто довго виготовляв БпЛА для мирних потреб. Достатньо швидко його продукцію почали використовувати військові. То ж коли товариство у 2023-му переїхало з Підмосков'я в "Алабугу", воно вже мало державні оборонні замовлення.

Так, у бізнес-плані проєкту з виробництва безпілотників на території особливої економічної зони від 16 січня 2023 воєнні злочинці чітко вказували міністерство вбивства Росії як основну споживчу групу власного товару.

В "Альбатросі" розуміють, на які ринки хочуть працювати / Скриншот бізнес-плану компанії

До того ж докази використання безпілотників "Альбатроса" на війні можна знайти не лише у приватних листуваннях, але й у відкритому доступі. У численних матеріалах пропагандистських ЗМІ, а також у військовій презентації розвідувального дрона є досить інформації про його бойове застосування.


Бойове використання дрона-розвідника / Скриншот із презентації БпЛА "Альбатрос М5"

Із документації стає зрозуміло, що дрон типу "крило" терористи залучають для виявлення цілей, наведення артилерії та роботи у зв'язці з "Ланцетами". Він має електричний двигун, буцімто стійкий до РЕБ та може пролетіти до 300 кілометрів із корисним навантаженням.

Треба зауважити, що особливих проблем із виготовленням призначеної для вбивства українців продукції у компанії не виникає. "Альбатрос" навіть попри присутність у санкційному списку США купує всі потрібні запчастини іноземного виробництва або у російських фірм-посередниць, або напряму у китайських постачальників.

При цьому на пошту Флорову регулярно пишуть як рашистські представники, що реалізують західну продукцію, так і співробітники турецьких, китайських, італійських, австрійських та інших компаній з пропозиціями співробітництва у перевезенні потрібних деталей.

Дивіться листи гендиректору "Альбатроса" з пропозиціями співпраці в постачанні деталей західного виробництва:

Подекуди трапляються й пропозиції від російських банків, які мають доступ до SWIFT та бажання обслуговувати підсанкційні підприємства власних де-факто військових компаній.


Банк не під санкціями, будемо раді співпраці (с) / Скриншот із пошти Олексія Флорова

Тож зовсім не дивно, що коли путінські представники домовилися з Іраном про передачу Росії технологій виготовлення баражувальних боєприпасів Shahed-136/131, у Кремлі вирішили частково спиратися на досвід працівників "Альбатроса". Особлива економічна зона "Алабуга" розташовувалася, на думку росіян, поза зоною досяжності Києва для ураження заводів. До того ж там вже були створені всі технічні можливості для будівництва виробничих ліній.

У Москві розуміли, що досвід Флорова та його підлеглих в організації всіх процесів, пошуку запчастин, а також концентрації на використанні вітчизняних аналогів західної продукції будуть цінними для збірки "Гераней" (російська назва "Шахедів").

Генеральний директор "Альбатроса" Олексій Флоров та начальника виробництва цієї ж фірми Костянтин Спірідонов отримали посади у компанії "Дельфін-Алабуга". Саме так вбивці цивільних назвали фірму, що займається виготовленням "мопедів". У всіх документах росіян безпілотники-камікадзе були заради конспірації названі "моторними човнами".

Спірідонов отримав посаду головного конструктора виробництва моторних човнів, а Флоров – головного конструктора групи "Управління" відділу із супроводу виробництва моторних човнів виробничого підрозділу. Вони навіть кілька разів літали у Тегеран для спілкування зі своїми іранськими колегами.


Квитки Флорова до Тегерану / Скриншот із пошти російського терориста

Місце збірки продукту забороненого кохання іранських та російських інженерів розташували на території корпусу 8.2 індустріального парку "Синергія", поруч із "Альбатросом".

Для суто "чорної" роботи викрутками й паяльниками залучили дешеву робочу силу – студентів "Алабуга Політех".


Корпус 8.2, де збирають "Герані" (ліворуч) / Скриншот з Google maps

Що було далі, всім відомо: поставки комплектовання для збірки "Гераней", перекидання самих "Шахедів" до Росії й посилення масових нальотів на об'єкти критичної та цивільної інфраструктури.

Утім, росіяни не обмежилися лише тим, що їм передали іранські партнери. Вони вирішили покращувати "мопеди", а також нарощувати їх виробництво. З останнім у них, судячи з усього, виникли неабиякі проблеми, адже суттєвого збільшення використання безпілотників такого типу поки що немає. Проте росіяни всіляко намагаються обійти обмеження й будують нові цехи для збірки комплектовання до "Гераней".

Так, на території виробничого парку "Синергія" з'явився корпус 13, де планують збирати російські двигуни для баражувальних боєприпасів. Як припускають представники розвідувальної спільноти InformNapalm, копіюватимуть їх із закуплених ще до повномасштабного вторгнення японських Saito FG-40.

Росіяни ніколи не приховували, що розміщують виробництва засобів для війни посеред цивільної інфраструктури. В Іжевську вони переробили торговий центр на цех збірки БПЛА. В "Алабузі" заводи побудували біля місцевого вишу і залучили на процесах неповнолітніх студентів.

Воєнні злочинці лише намагалися не виставляти на загал адреси й координати подібних військових об'єктів, або ж хоча б мінімально завуалювати їх призначення, якщо йдеться про стратегічні об'єкти ВПК. Наприклад, вони не приховували факту будівництва корпусу 13 "Синергії" на сайті "Алабуга Девеломпент", проте ніяк не вказували, що він стосується саме оборонки.

Про споруду 11.1, яку почали будувати на території особливої економічної зони наприкінці березня 2024, немєа жодних згадок у переліку проєктів "Алабуги". Проте є в архіві проведених тендерів.


Згадок про корпус нема, а закупівлі ведуться / Скриншот з архіву тендерів "Алабуга Девелопмент"

У закупівлях корпус має відмітку "Побутова електроніка", але про його причетність до виробництва "Шахедів" свідчить проєкт договору, надісланий Флорову заступником керівника проєкту виробничого відділу моторних човнів Ніязом Гайфулліним.

У документі сказано, що АТ "Особлива економічна зона промислово-виробничого типу "Алабуга" купує 22 комплекти безпілотників "Альбатрос М5 – мішень" у рамках реалізації проєкту "Індустріально-технологічний парк "Синергія". Корпус №11.1 Виробництво моторних човнів".


Моторні човни чомусь літають та вибухають / Скриншот із пошти російського терориста

Сама згадка моторних човнів у договорі дає чітке розуміння, що йдеться точно про "Шахеди".

На знімках Google maps ніяких нових будівель на території особливої економічної зони також нема. Утім, більш свіжі знімки з супутників Maxar дозволяють побачити чимало новобудов.

Свіжі супутникові знімки свідчать про стрімку розбудову "Алабуги" / Скриншот Google Maps / Фото Maxar Technologies

Спочатку на території парку "Синергія" з'явлилися корпуси 8.4 та 13.


Порядок появи нових споруд на території "Алабуги" / Скриншот Google Maps / Фото Maxar Technologies

Згодом росіяни побудували 13.2,3. Їх можна легко впізнати, порівнявши будівлю з проєктом на сайті "Алабуга Девелопмент".


Корпуси "Синергії" 13.2 та 13.3 / Скриншот з сайту "Алабуга Девелопмент"

На цьому розширення виробничих можливостей у росіян, звісно, не закінчилося. Поруч із корпусами 8.2, а також 13.2,3 терористи зводять ще 3 споруди. Ймовірно, одна з них і є тим самим корпусом 11.1.


Велика інфраструктура для локалізації "Шахедів" та будівництва БпЛА-вбивць /Фото Maxar Technologies

Для чого саме росіяни використовуватимуть споруду 11.1, наразі невідомо. Той факт, що вони розбудовують лінії, свідчить про їх наміри масштабувати виробництво смертельних безпілотників "Герань".

На жаль, попри санкції та відносно скрутну економічну ситуацію, у Росії залишаються потужності для покращення її оборонки. Ба більше, за понад рік виготовлення баражувальних боєприпасів, під обмеження не попали 4 компанії, які напряму беруть участь у розбудові заводів та причетні до ВПК країни-агресорки: АТ "ОЕЗ ПВТ "Алабуга", "Алабуга Девелопмент", "Алабуга Ексім" та "Алабуга Машинері".

Тож можна констатувати, що росіяни так чи інакше бажають наблизитися до омріяної цифри виробництва безпілотників-камікадзе – без закупівлі запчастин за кордоном, складних схем "сірого" експорту тощо. Їм варто лише замкнути цикл виробництва в "Алабузі" і налагодити виготовлення компонентів, над чим наразі вони й працюють.

Якщо ж росіяни доб'ються свого, це означатиме, що нальоти на українську інфраструктуру стануть значно масштабнішими, а партнерам України доведеться виділяти додаткові мільярди доларів і на захист важливих об'єктів, і на майбутнє відновлення України.