Вівчарство у гірських селах Закарпаття річ звична, втім останніми часами - неприбуткова.
“Там будемо доїти і сир робити. То не ми. То люди собі виходять, сир роблять і додому. Далі другий чоловік приходить. Так вони по черзі йдуть”, - розповідає вівчар Михайло.
Протягом останніх років поголів’я овець суттєво зменшується. Занадто кропітка справа, а для кишені - невигідна. Пан Михайло у власному господарстві має майже 200 овець. Сьогодні він продає овечий сир і вурду 90-відсоткової жирності.
“Вівці 6 місяців дають молоко, починаючи з березня до вересня-жовтня. Вурда виходить тільки 3 кілограми з однієї вівці за все літо. Це мало. Бринзи отримуємо 9 кілограм”, - каже Михайло Опріш.
За один кілограм овечої бринзи чи вурди на святі просили 50 гривень. Такі фестивалі - чи неєдина можливість горянам реалізовувати власний екологічно чистий продукт. А туристи, у свою чергу, могли якомога ближче побачити роботу вівчарів.
“Цікаво, який побут у вівчарів, як вони роблять сир. Гудзок на нього говорять, здається. Нам це цікаво”, - сказала турист (м. Біла Церква) Наталія.
“Вирішила втекти з цивілізації, але цивілізація мене таки зловила. Приїхала і сама шокована, що я тут роблю. Але тут дуже гарно якось і дійсно люди гостинні”, - додала турист (м. Львів) Тетяна.
Попри те, що останнім часом вівчарство і не приносить грошей, Закарпаття і надалі у лідерах за кількістю поголів'я овець. Їх у регіоні налічується близько 170 тисяч.