Пан Іван 30 років заробляв гроші в Україні та за кордоном - працював на будівництві. Сьогодні він вже на пенсії. Та заробітчанином тепер став його син.
"Роботи не було тут і треба було на заробітки їхати. На Чернігівщині, на Сумщині робив. В Росії робив", - каже мешканець с. Колочава Іван Боржавич.
У пані Марії у Чехії працюють 3 дітей. Бачить вона їх двічі на рік. Сподівається, що вони колись повернуться жити до села.
"Не дуже часто - зимою на Новий рік на два тижні, поки мала не йде в школу. А потім приходять в липні - до школи, до вересня. Та й далі знову на роботу", - каже мешканка с. Колочава Марія Сюгай.
За півстоліття на чужині загинули понад 100 мешканців Колочави. Їхні прізвища викарбовані на плиті, що поруч пам’ятника заробітчанину. Це пам’ять про тих, хто не повернувся з за кордону. Сам же пам'ятник заробітчанам відтворює картину прощання вагітної дружини із чоловіком.
"Невідомо чи повернеться заробітчанин, цей чоловік, який пішов кусок хліба заробити. Хто його знає. Світ великий. Ніхто не знає, яка доля складеться. Тому вона сумна, драматична, я би сказав, ця композиція – драматична", - каже скульптор Петро Штаєр.
У Колочаві мешкають майже 7,5 тисяч людей. З них лише 20% сімей, де дітей виховують і батько, і мати. Так тут живуть вже не одне десятиліття.
"Якщо говорити на державному рівні, то наша держава повинна ставити подібні пам’ятки заробітчанам тільки за те, що вони щорічно до держави привозять від 6 до 8 мільярдів доларів своїм таким важким трудом. Це - великі інвестиції, які привозяться на територію України саме заробітчанам", - каже народний депутат України Станіслав Аржевітін.
Сьогодні 30% закарпатців - на заробітках. Більшість з них працюють в Чехії та Росії. В середньому ж в Україні, заробляти на чужину щороку за офіційною статистикою їздять від 5 до 7 мільйонів людей.