Вже четверте у село Лисичево, що на Закарпатті, з’їхались три десятки українських майстрів заліза. Тут вони два дні трудилися над сільського господарським реманентом - бороною. Олександр до Закарпаття приїхав зі Львова. 15 років працює ювеліром. Та останнім часом вподобав працювати із залізом. Каже, технологічний прогрес уповільнює розвиток ковальського ремесла.
“Сучасними якимось можливостями у своєму ремеслі ми його занедбуємо. Багатьом людям легше зробити зваркою чи якимись такими речами. Це трошечки, якщо говорити про якийсь розвиток, ремесла ковальства, воно заважає”, - каже коваль Олександр Буйвідт.
Для Олени ковальство забава. Вона разом з Олександром щороку приїздить на фестиваль, аби вдосконалювати свої навички з кування.
“То я так бавлюся тільки на фестивалях, якщо чесно. Вузол зав'язала з металу, якісь свічки зробила”, - каже коваль Олена Буйвідт.
Фестиваль "Гамора" проходить на території унікального музею діючій водяній кузні Гамора. Їй вже понад 300 років і вона єдина в Європі. Працює кузня завдяки воді, під тиском якої крутиться колесо. Яке у свою чергу, запускає молот. Один оберт колеса дає 16 ударів молота - вагою у 150 кілограмів і потужністю чотири кінських сил. Колесо теж унікальне. Востаннє його міняли 30 років тому.
“Конструкція колеса полягає в тому, що його зробили без єдиного гвіздка. І значить колесо зроблено з дуба”, - каже орендар кузні Гамора Ольга Петровці.
Наймолодший працівник кузні - Михайло. 14-річний хлопець викував уже з десяток мотик, сабків, підков. Має мрію, яку намагається втілити у життя.
“Я б хотів виковувати найкращу лопату у світі”, - каже коваль Михайло Сньозик.
"Гамора 2011" зібрала і майстрів народного промислу. Гончарі давали майстер-клас з виготовлення посуду з глини, ткачі вчили охочих, як ткати полотно. За бажанням у кузні можна було замовити підкову на щастя.