Над прірвою у корупції: як учасники революції стають злочинцями

Наразі Вища рада правосуддя вирішує: чи бути в Україні незалежним судам, чи ні. Чому це важливо для вас? Тому що їхнє неправильне рішення може мати незворотні наслідки й загрожувати існуванню Української держави. Річ у тім, що 25 вересня завершується майже річний марафон з обрання суддів до нового Верховного суду. Цей суд – найвищий у системі судоустрою України, а його перезавантаження – небувала подія в нашій історії.

Вперше судді до нього обиралися на відкритому конкурсі, який дуже активно відслідковувався громадянським суспільством, зокрема, через спеціально утворений громадський орган – Громадську раду доброчесності. Завданням цієї Ради було проконтролювати, щоби при відборі кандидатів до фіналу не потрапили люди із сумнівною репутацією і підозрою в корупції – тобто ті, хто може поставити під сумнів незалежність майбутнього складу оновленого Верховного суду.

Для цього Рада збирала і надавала на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів (суддівський орган, який і відбирав кандидатів) усю доступну інформацію. І це допомогло відсіяти значну частину кандидатів, у доброчесності яких були сумніви. Проте, частину негативних висновків ВККС відкинула.

У результаті – серед 120 фіналістів кожен четвертий – люди, до яких є багато запитань. Зараз, поки ВРП приймає остаточне рішення, цих кандидатів ще можна відсіяти. Але якщо цього не зробити – вони не просто будуть призначені довічно із фантастичними зарплатами в сотні тисяч гривень щомісяця.

Читайте також: Історія НАЗК, історія зради, або як Порошенко бере під контроль усе, що шкодить його кар'єрі

Розумієте – на все своє життя, протягом якого ми будемо витрачати на їх утримання десятки мільйонів гривень щомісяця. Їхнє призначення поставить хрест на незалежних судах в Україні. Бо після формування найвищого суду буде формуватись і решта судів. І якщо на найвищому рівні допустити призначення суддів із сумнівною репутацією, нижче по вертикалі це перетвориться в такі самі бутафорні суди на всіх рівнях.

Оскільки більшість з обраних кандидатів – теперішні судді, одним із важливих джерел була інформація про статки з е-декларацій. Про що ми говоримо? Наприклад, Світлана Пасічник у листопаді 2015 року набула у власність квартиру в Києві площею 121,30 квадратних метрів вартістю 22 гривні. А в 2016 році чоловік судді подарував їй квартиру у Житомирі, автомобіль і ще 2 подарунки у негрошовій формі. При цьому, у 2015 та 2016 роках чоловік судді не декларував жодних доходів та не мав грошових коштів.

Стиль життя родини іншої кандидатки – Людмили Стратієнко – не відповідає задекларованим статкам. Будинок за понад 1 мільйон гривень у 2011 році, квартира в новобудові, елітний позашляховик BMW, який вона придбала з продажу свого попереднього авто, однак сума придбаної автівки перевищує реальний дохід судді у 18 разів. Серед таких кандидатів, наприклад, суддя Верховного суду Олександр Прокопенко, який придбав Lexus всього за 145 000 гривень, за ціною майже в 4 рази нижчою ринкової.

"Сторін угоди влаштувала сума купівлі-продажу автомобіля з урахуванням умов експлуатації попереднім власником та технічного стану", – повідомив він на наше питання.

Інша кандидатка – Тетяна Франтовська – не вказала частки чоловіка в компаніях. Про це ми в Тетяни теж запитали. Виявляється, кандидатка до Верховного суду не вказала цього, бо чоловік їй не повідомив. Крім того, за її словами, він ніколи не опікувався ніякими фірмами, на роботу не ходив, юридичною практикою не займався, адвокатського свідоцтва не має і ніяких доходів від цих фірм не отримував.

Це цікаво, враховуючи, що її чоловік – прокурор часів Януковича і після прийняття закону перебував на посаді обласного прокурора всупереч вимогам Закону "Про очищення влади". Питання до декларацій є практично до кожного з 30 суддів, по яких Громадська рада доброчесності давала свої негативні висновки, але які, попри це, були включені до списку фіналістів конкурсу. Декларації деяких з них НАЗК збирається перевірити, а деякі вже навіть встигло перевірити, не виявивши при цьому за результатами ніяких порушень.

Читайте також: Е-декларування у заручниках у спецслужб, або мільйони гривень на "ще одне" НАЗК

А як порушення могли бути виявлені, якщо НАЗК декларації фактично і не перевіряє, про що я неодноразово говорила в попередніх випусках? Ба більше – на час, поки ВРП розглядає кандидатів у судді нового Верховного суду, НАЗК взагалі не проводили жодних засідань, бо голова НАЗК взагалі пішла у відпустку. І якщо вам треба було підтвердження, для чого потрібен ручний НАЗК – це воно.

Але що ще гірше – більшість із тих кандидатів, які зараз претендують на посади у найвищому суді Україні, або безпосередньо приймали рішення у справах Майдану або допомагали суддям Майдану уникати відповідальності, або були причетні до рішень, які потім ставали предметом розгляду Європейського суду з прав людини, або брали участь у інших сумнівних рішеннях.

Наведу один, але дуже показовий приклад: серед цих суддів є двоє, які засудили до 4 років в’язниці нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка, з яких він відсидів 1. І якщо зараз цих суддів назвали доброчесними, то Генпрокурор прямо зараз має піти у в’язницю на 3 роки, бо їх обрання кандидатами до складу нового Верховного суду означає, що їхнє рішення було справедливим, і Юрій Луценко має відсидіти весь строк, який вони йому дали.

Доля суддів нового Верховного суду зараз – в руках Вищої Ради правосуддя. Тієї ВРП, члени якої не знайшли підстав для звільнення 90% суддів Майдану. Так-так, вам не почулося, абсолютна більшість суддів Майдану на думку суддівського органу, який зараз приймає рішення про склад суддів нового Верховного суду, не порушували присяги судді, а відтак не були звільнені. І от що особливо страшно: якщо абсолютна більшість суддів Майдану на думку ВРП чинила правильно, значить злочинцями були учасники Євромайдану?

Пане Порошенко, чи правильно я розумію логіку дій суддівських органів, які згідно з вашою судовою реформою тепер все роблять по-новому? А ви робите все, щоб взяти під свій ручний контроль всю судову систему України? І якщо зберігати ручний контроль над судами і є судовою реформою, значить єдине, чого ми точно не отримаємо в її результаті – це незалежних судів.

І тоді правосуддя в Україні не з'явиться ще багато років, а держава Україна знову повернеться туди, звідки ми починали 3 роки тому, де жадібний до влади Президент-узурпатор перетворить державу на дійну корову для себе і купки наближених, які використовують владу для власних інтересів.

Читайте також: Чому НАЗК "грається" в антикорупціонерів

Але цього разу все може закінчитись набагато гірше – втратою держави. І хто після цього допомагає Путіну в знищенні держави Україна: ті, хто відкрито говорить про цю загрозу і намагається її зупинити, чи ті, хто прямим шляхом її до цього веде?

Пане Президенте, не штовхайте країну в безодню. У вас і у наділеній вашою судовою реформою повноваженнями Вищої ради правосуддя ще є шанс все виправити, принаймні не призначаючи до нового Верховного суду недоброчесних кандидатів.