Використовуючи рідкий гелій, Камерлінг-Оннес охолодив ртуть до температури мінус 269 градусів, близької до абсолютного нуля - найнижчої можливої температури. Його свідчення показали, що при охолоджені метал раптово втрачав опір.
Тривалий час фізиків цікавила тільки ця дія. Але наприкінці 20-го століття вчені виявили матеріали, які стають надпровідними при більш високих температурах. При температурі мінус 196 градусів ефект вже можна використовувати на практиці.