Російський наступ під Покровськом – все? Що там зараз відбувається

Ситуація на Куп'янському напрямку

Окупанти мають явно сильне бажання збільшити свій тактичний плацдарм хоча б до оперативно-тактичного масштабу. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Росія наступає на Сумщині, ЗСУ – під Куп'янськом: як змінилася лінія фронту за тиждень

Підрозділам 69-ї МСД внаслідок впертих атак вдалося просунутися між річкою Оскіл та селом Фиголівка, вздовж річки та дороги на Красне Перше.

З огляду на той факт, що противник переправився через річку Оскіл й вище за течією, в районі селища Тополі, є досить очевидне бажання ворожого командування розширити плацдарм якомога ширше по всій довжині річки – від Дворічної до кордону.

У разі успішного вирішення цього завдання командування УВ "Північ" зможе обирати характер і напрям своїх подальших дій:

• або в майбутньому організувати розширення так званої "санітарної зони" в Харківській області, просунувшись у напрямку Великого Бурлука;
• або сконцентруватися на операції проти Куп'янського району оборони ЗСУ разом із військами 1-ї танкової армії УВ "Захід".

Обидва варіанти цілком можливі у цьому контексті мають низку позитивних і негативних факторів для противника. У зв'язку з цим варто звернути увагу на одночасну активізацію росіян не тільки на плацдармі на північ від Куп'янська, а й у районі їхнього прориву до річки Оскіл на південь від Куп'янська (в районі села Кругляківка). Там 2-га МСД зі складу 1-ї ТА дуже наполегливо намагається розширити це вклинення по фронту, вздовж річки. Для цього росіяни атакують у напрямку сіл Загризове та Колісниківка.

Однак, на мою суб'єктивну думку, про реальні перспективи такого роду дій противника варто поговорити трохи пізніше. Адже темпи розширення плацдарму противника на північ від Куп'янська, а також його "успіхи" на південь від міста цьому зовсім не сприяють. Ворог за місяць своїх впертих атакувальних та штурмових дій на цих напрямках та ділянках мав сумарне просування до 1 – 1,5 кілометра.

Росіяни "буксують" на Лиманському напрямку

На Лиманському напрямку, в смузі дії 20-ї ЗВА противника, судячи з усього, частини 3-ї та 144-ї МСД поки що не змогли суттєво розширити свої малі тактичні плацдарми в районі Макіївки та Іванівки, на річці Чорний Жеребець. Попри те, що вони атакують практично щодня. Ворог не може просунутись ані в бік села Колодязі, ані в напрямку села Греківка.

Своєю чергою, 25-та ЗВА противника, що діє на тому ж напрямку, досі не змогла "згорнути" оборону ЗСУ на східному березі річки Чорний Жеребець.

Судячи з усього, найближчим часом командування 25-ї ЗВА спробує досягти цілей, задіявши в цих спробах додаткові сили зі складу 169-ї ОМСБр атакувавши наші позиції вздовж дороги Кремінна – Зарічне, на Торське.

Варто зазначити, що ситуація в зонах 20-ї ЗВА та 1-ї ТА УВ "Захід" суттєво залежить від результатів дій противника на напрямку Сватове – Борова, де 4-та "кантемирівська" танкова дивізія та 27-ма ОМСБр зі складу 1-ї ТА явно забуксували по рубежу Лозова – Першотравневе. Вже 2 тижні вони не мають просування. Оскільки це – суміжний фланг між двома арміями. 

По суті, командування обох армій концентрує свої зусилля на протилежних напрямках, які для них є більш актуальними зараз. 1-ша ТА намагається розширити свій прорив до Осколу, в районі Кругляківки, а 20-та ЗВА, своєю чергою, схильна діяти в напрямку Дробишеве – Лиман. У такій ситуації їх суміжний фланг явно "просідає", хоча 4-та ТД та 27-ма ОМСБр постійно атакують з різною інтенсивністю у напрямках Лозова – Борівська Андріївка та Першотравневе – Копанки.

Рекомендуємо Рутина, що рятує: як українцям триматися серед хаосу і тривог

Два тактичні завдання росіян на Краматорському напрямку

На Краматорському напрямку 98-ма повітряно-десантна дивізія противника ціною дуже значних втрат зуміла витіснити наші підрозділи з центральної частини міста. Наразі вони намагаються прорватися до Дніпровського ставка.

Однак атаки на північ від міста, від Григорівки вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас, на північ, поки що не принесли ворогу значних результатів. А також на південь від міста, де ЗСУ продовжують утримувати район Шевченко, Цех №2 та Землянки.

Варто відзначити дуже впертий і запеклий характер боїв за Часовий Яр. Ба більше, характерно, що передові частини 299-го і 331-го парашутно-десантних полків 98-ї ПДД, а також низка підрозділів так званого "добровільного штурмового корпуса" росіян явно не дуже зважають на свої втрати на цьому напрямку, намагаючись атакувати за будь-яких обставин.

Але ці принаймні мають певний мінімальний результат, на відміну від підрозділів 217-го ПДП та 200-ї ОМСБр, що діють у північній частині міста та на північ від нього. Вони захопили Григорівку наприкінці минулого року, але досі не можуть розширити своє вклинення на північ чи на північний захід, за канал Сіверський Донець – Донбас.

Як на мене, найближчим часом ворог на цьому напрямку намагатиметься вирішити два тактичні завдання:

• повністю взяти під контроль Новопівнічний район Часового Яру та прорватися в бік Миколаївки;
• охопити місто з півдня, просунувшись в сторону села Ступочки.

Думаю, друге завдання буде пріоритетним для командування 3-ї ЗВА і 98-ї повітряно-десантної дивізії противника. Цілком можливо, що для його вирішення окупанти можуть перегрупувати додаткові сили зі складу 85-ї або 88-ї ОМСБр 3-ї ЗВА на цей напрямок з південного сектора.

Як розвивається російський наступ на Покровському напрямку

На Покровському напрямку по всьому периметру тактичного вклинення противника між Успенівкою та Шевченком, на південний захід від Покровська, йдуть вперті зустрічні бої. Російські підрозділи зі складу мотострілецьких бригад 41-ї та 2-ї ЗВА намагаються відновити положення в районі населених пунктів Котлине, Піщане, Шевченко, Успенівка, Даченське, яке вони втратили внаслідок серії успішних контратак ЗСУ.

Характерно, що в багатьох ворожих пабліках вже голосно розповідають казки про якийсь "контрнаступ Драпатого", сенс якого нібито полягає в тому, щоб "відрізати" це вклинення. Однак я б не характеризував ці дії ЗСУ саме як "контрнаступ". Ні за масштабами, ні за змістом вони не підпадають під це визначення.

Командування УВ "Центр" противника свого часу витратило багато сил та ресурсів на розгортання ударного угруповання на цьому напрямку для прориву в обхід та оточення Покровська із заходу та південного заходу. На перших порах росіянам дійсно вдавалося досягти тактично значущих результатів. 

Однак, починаючи з моменту, коли підрозділи противника вийшли на рубіж Шевченко – Новотроїцьке, план росіян став очевидним. Командування УВ "Центр" мусило зрозуміти, що ніхто не буде меланхолійно спостерігати за цими діями. Якщо, звичайно, воно не є абсолютно самовпевненою купкою ідіотів. Окупанти мали б підготуватися до цього і заздалегідь придумати якісь альтернативні плани.

Однак цього не сталося. Російське командування з упертістю дятла продовжувало бити в одне місце, причому не особливо змінюючи ні методи управління, ні способи застосування військ. Окупанти явно розраховували на свою тотальну перевагу в силах і засобах.

Проблема лише в тому, що ця перевага має властивість з часом вичерпуватися. Особливо, коли ваш опонент дуже швидко і гарячково шукає спосіб різко збільшити темпи цього виснаження.

Перші ознаки настання критичного рівня виснаження у противника з'явилися ще 1,5 місяця тому. У ворога ще вистачило сил, щоб прорватися до дороги на Межову, але розмір втрат і перманентне сповільнення темпів його просування вже тоді вельми красномовно свідчили про те, що зупинка наступу на Покровськ не за горами.

Звичайно, можна просуватися вперед, вкриваючи поля і посадки купою тіл особового складу і битим брухтом і навіть досягати певних результатів на тактичному рівні. Але робити це нескінченно довго не вийде. Рано чи пізно вам доведеться зупинитися. Хоча б для того, щоб поповнити підрозділи (а іноді навіть з'єднання), перегрупуватися та замінити їх. Зараз ми є свідками саме того, що логічно мало статися, виходячи з попередніх подій.

ЗСУ спочатку зупинили наступ противника на Покровському напрямку, а тепер серією контратак на низці ділянок та збільшенням рівня і обсягу свого вогневого впливу на його тактичний тил вкрай ускладнили противнику відновлення його наступу.

Замість наступу росіяни змушені відбивати раніше втрачене. Лише з великими труднощами, під інтенсивним вогнем, доукомплектовувати й перегруповувати свої передові частини і підрозділи. Власне, так зазвичай і "видихаються" наступи...