Чи відмовляться росіяни від наступу в Україні через події у Курській області

Актуальна ситуація на фронті

Передові підрозділи 41-ї загальновійськової армії противника, які діють на дирекції Північне – Торецьк, зуміли просунутись вздовж дороги Горлівка – Костянтинівка, у центральній частині села Північне у бік "танка", а також Центральної міської лікарні Торецька та супермаркету АТБ. Однак не на багато.

До теми Курщина та унікальні виклики для України

Своєю чергою, у смузі дії 132-ї ОМСБр 1-го армійського корпусу та 35-ї ОМСБр 41-ї загальновійськової армії противника на напрямку Нью-Йорк – Неліпівка українські підрозділи поступово відійшли зі східної частини Нью-Йорка, однак продовжують утримувати позиції в районі ставків.

Таким чином українське командування мінімізувало загрозу обходу та оточення своїх підрозділів, які раніше утримували позиції у східній частині Нью-Йорка й на схід від рубежу Неліпівка – Нью-Йорк.

Водночас по фланговому напрямку на Пантелеймонівку та Суху Балку 132 ОМСБр противника мала просування мінімальне.

На напрямку головного удару передові підрозділи противника хоча й проводили інтенсивні атакувальні та штурмові дії, але останній "успіх" мали лише 10 серпня. Та й то невеликий – передовим підрозділам 30-ї та 15-ї ОМСБр 2-ї загальновійськової армії противника нарешті вдалося "завершити" захоплення села Іванівка, взявши під контроль її західну частину.

Окрім цього, зараз противник намагається силами 27-ї мотострілецької дивізії та 114-ї ОМСБр ліквідувати плацдарм ЗСУ на річці Вовча, розташований на її східному березі. Також ворог хоче знову просунутись вздовж залізниці з рубежу Сергіївка – Желанне у західному напрямку у бік Новогродівки.

У зв'язку з усім вищесказаним, варто відзначити декілька факторів, які протягом кількох останніх діб стали для російських військ досить жорсткою реальністю на Покровському напрямку.

Ділянки наступу ворога стрімко звужуються

Очевидно, темпи просування противника знову почали падати. У смузі 30-ї та 15-ї ОМСБр росіяни ще трохи просуваються, але все повільніше й повільніше. Наочне тому підтвердження – противник вже шосту добу веде бойові дії за село Желанне на напрямку свого "головного удару", але станом на 12 серпня так й не спромігся взяти його під контроль повністю.

Читайте також Чим завершується повернення на фронт для російських полковників-пенсіонерів

Окрім цього, протягом минулого тижня росіяни принаймні 4 рази здійснювали масовані спроби пробитися у Гродівку, але так і не досягнули у цій справі суттєвого успіху.

Ба більше, той факт, що у смузі дії 27-ї МСД та 90-ї ОТД все ще існує український плацдарм на східному березі річки Вовча, а підрозділи противника щільно "застрягли" перед Карлівкою та Карлівським водосховищем, свідчить про те, що росіяни відчувають "якісь проблеми" із подальшим нарощуванням зусиль на цьому операційному напрямку.

Ще один фактор – очевидне провисання суміжного флангу УВ "Центр" та УВ "Південь". Тут варто підкреслити, що подальше "витягування" свого "щупальця" у бік Покровська з одночасним провисанням флангів може закінчитись для противника неприємною несподіванкою "флангового характеру", хоча й цілком логічною та очевидною.

У цьому сенсі, привертає до себе увагу той факт, що хоча обидві армії УВ "Центр" продовжують здійснювати активні спроби наступати, але ділянки атакувальних та штурмових дій їх передових частин та підрозділів стали стрімко та відчутно звужуватись по фронту. Тобто падає їх розмах, при збереженні рівня інтенсивності.

Оперативні паузи ворога стають постійними

Тепер противник не може одночасно вести масовані наступальні бої на двох напрямках, що розходяться, – на Воздвиженку та у районі Желанного. Причому, у межах смуги навіть однієї армії – другої. Це, своєю чергою, свідчить про появу та загострення у нього потреби у ще більшій концентрації сил та засобів (а відповідно, постійного та регулярного перегрупування частин і підрозділів всередині визначеного об'єднання та двох з'єднань).

Зауважте Справжня катастрофа для Росії: чого зараз боїться Кремль

Постійне перетаскування з місця на місце й переформування більш-менш боєздатних батальйонів та штурмових рот, аби мати можливість підтримувати більш-менш високий темп та рівень інтенсивності своїх атак, здатне "задовбати" будь-яке оперативно-тактичне угрупування військ. Навіть таке потужне, як УВ "Центр".

У діях росіян починають виникати так звані тактичні та оперативні паузи через необхідність постійно перегруповувати боєздатні підрозділи. З часом їх тривалість зростає, а кількість та перелік таких підрозділів скорочується. Своєю чергою, періоди активації стають рідкісними, поки не сходять на нуль.

Як ситуація у Курській області вплине на наступи ворога в Україні

І на останок очевидне й важливе питання – чи наважиться російське командування щось "зняти" з цих двох напрямків, аби вирішити "курську кризу"?

Як на мене, наразі – не наважиться. Допоки російське командування буде вважати, що воно здатне одночасно вирішувати "курську кризу" й вести наступ, наприклад, у бік Покровська, воно буде це робити (або принаймні тягнути з цим до останнього).

Цілком можливо, що у цьому контексті ми побачимо поступове звуження обсягу та розмаху змісту всього стратегічного літньо-осіннього наступу росіян.

Спочатку "відваляться" допоміжні та другорядні напрямки, штибу Времівського чи Курахівського, потім припиняться наступальні "судоми" противника на важливіших напрямках – штибу Куп'янського чи Харківського. Останнім припиниться наступ росіян на основних, "головних" операційних напрямках – Покровському і Краматорському.

Актуально Три місяці наступу на Харківщину: чого досягнув ворог і які перспективи

Тому, хоча наступальна операція ЗСУ у Курській області Росії й має суттєві перспективи щодо витягування резервів противника, причому навіть стратегічного рівня (якщо, звісно, вони ще залишились у нього, в чому я сильно сумніваюсь), але припинення російського наступу найближчим часом скрізь і зразу, я б не очікував.

Саме для такого розвитку подій на Курському операційному напрямку повинна статися дійсно катастрофа для росіян, принаймні оперативного рівня, і з чіткою перспективою розростання до стратегічного.

Ось в такому разі окупанти дійсно почнуть витягувати війська з інших операційних напрямків, наплювавши на якісь маловідомі хутори та села у Донецький, Луганський чи Харківській областях.