Навіщо Лукашенко їздив до Путіна та чи наважиться на війну проти України: інтерв’ю з експертом

Про мету поїздки Олександра Лукашенка до Москви, можливості білоруської опозиції, хибні уявлення про білоруську економіку та майбутні зміни у Білорусі – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.

Читайте Росіяни змінили тактику війни з Україною: військовий експерт пояснив, що це їм дасть

Вояж Лукашенка до Путіна та залежність від Росії

Ігорю, з якою метою Лукашенко їздив до Москви?

На зустрічі обговорювалося три ключових теми. Першою була, звісно, війна в Україні. Для Путіна важливо, щоб Білорусь все ж взяла участь у війні. Не з точки зору допомоги Росії переламати хід війни, а для того, аби білоруська армія зіграла роль гарматного м'яса. Мінськ може виставити не так багато військ. Та і бажання воювати проти українців у білоруських військових немає.

Ігор Тишкевич, експерт Українського Інституту Майбутнього / Фото з архіву автора

Але навіть сам факт перетину кордону армією, вояки в якій почнуть одразу здаватися, все одно відволіче увагу певної частини українських військ. Тому то для Кремля це й так важливо.

Друга – це внутрішні процеси в самій Білорусі. Там пройшов референдум щодо нової конституції і російський лідер не залишає це без уваги. Лукашенко ж вважав, що його агресивна риторика на адресу українців була такою собі угодою з Кремлем. Він говорив, які ці українці погані, підтримує росіян, останні, не питаючи, використовують у власних цілях білоруську територію, але не втручаються у проведення референдуму.

І ось Путін вирішив показати, що проблеми білорусів його не обходять (сміється – 24 канал). Хоча, воно то якраз навпаки. Для Росії критично важливо після політичної кризи у Білорусі сформувати проросійські політичні сили там.

Головна мета – провести кастинг на роль заміни Лукашенка. Бо у господаря Кремля руки поки зв'язані. На сьогодні замінити білоруського диктатора немає ким. Саме тому зараз російська сторона почала діяти більш жорстко.

Актуально Немає про що домовлятися, – інтерв'ю з експертом про переговори Зеленського і Путіна

І третій аспект – це фінансові санкційні пакети. Якщо поглянути на ці обмеження, то вони не ідентичні тим, що застосовані до Росії. І відповідно, через частину білоруських банків, через криптовалюту є можливість російському бізнесу спокійно, без остраху виходити в ті ж самі долари.

Дуже простий приклад: у Білорусі криптовалюта і майнінг з подальшим продажем цієї валюти є легальним, там діють спеціалізовані біржі і на цю сферу не поширюються санкції. А відтак, будь-яка російська фінансова установа може купувати не долари, а купувати, припустимо, біткойн чи інші різновиди криптовалюти. Токени білоруських компаній. Після цього на майданчиках Кіпру або ОАЕ спокійно їх продавати за живу валюту.

За рахунок саме третьої теми Лукашенко спробував все ж таки виторгувати свою неучасть у війні проти України.

Станом на сьогодні йому це вдалося?

Швидше за все – так. Не буду говорити, що це триватиме безкінечно, але поки що так.

У Лукашенка ще залишилося трохи місця для маневру?

Ще з 2019-го року, коли був останній такий потужний політичний конфлікт між Мінськом на Москвою, цей простір для маневру звужується. Росіяни грають в довгу. Навіть під час білоруських протестів російська преса підтримувала білоруську опозицію. Так було і до виборів, і під час виборів, і тиждень після виборів.

Навіть той же Соловйов говорив, що "Лукашенко втече, а ви, омонівці, з ким залишитесь?". Той самий Соловйов, який зараз говорить про укрофашистів і хорошого Лукашенка, бере в нього інтерв'ю.

Вони перевзулися в польоті десь в серпні позаминулого року, коли Лукашенко поговорив з Путіним. Надалі у Кремлі працюють на підігрівання цього конфлікту всередині білоруського суспільства. Цим самим позбавляючи Білорусь простору для маневру.

Якщо подивитися на санкції, які запроваджувалися Заходом ще рік – півтора тому, то росіяни через своїх лобістів просували частину цих рестрикцій. Тому що якщо Захід закривається, Лукашенку ніде буде шукати підтримки своєї влади, якою він дуже дорожить, окрім як у Росії.

При цьому публічно з Москви лунало засудження на адресу Європи та Штатів через санкції, але якщо глянути на головних апологетів санкційного тиску на тому таки Заході, то виявиться, що більшість з них були пов'язані з Росією. Головним чином – політики Німеччини та Франції.

Участь Білорусі у війні Росії проти України та санкції

Як Лукашенку вдається так довго уникати прямого вступу у війну проти України?

Станом на сьогодні йому невигідно воювати. Його агресивна риторика пов'язана особистими сподіваннями на те, що Україна швидко капітулює і надалі тут буде проросійський уряд. Це б дозволило Лукашенку грати на розбіжностях позицій Києва та Москви. Петляти, скажімо так.

Проте, Україна тримається. Тому, відповідно, державні ЗМІ у Білорусі дещо пом'якшили риторику щодо України. Сьогодні на зміну "Зеленського-клоуна" та "наполеончика" у тамтешніх журналістів з'явилися цілком нормальні формулювання на кшталт Зеленський – президент. Українська армія – вже не набрід націоналістів, а військо.

Для Лукашенка на першому місці завжди була влада. Тому він робитиме все, щоб її зберегти.

ЗМІ Білорусі інакше заговорили про Володимира Зеленського / Фото Офісу Президента

Йому це вдасться навіть за умови дефіциту грошей у бюджеті через санкції? Він же не буде мати чим платити ОМОНівцям, які захищають цю його владу.

Санкції ж не діють миттєво. Це дуже довгий процес. При чому, якщо брати білоруську економіку, так, санкції проти калійки, проти нафтової галузі – це мінус 2% ВВП. Так, це дається взнаки, але 2% – це не 20. Це по-перше.

Друга частина – це альтернатива. Є з одного боку втрати, а з іншого – незаплановані доходи у бюджет. Хочу нагадати, що за попередній та за 20-й рік, незважаючи на санкційний тиск, білоруська економіка вийшла у профіцит зовнішньої торгівлі. Профіцит становив 4 мільярди доларів.

Причиною цього є працююча економіка попри все. На руку Мінську зіграв постковідний відскок. Країна ж не зачинялася на локдаун і, відповідно, економічний блок, який складається переважно з "чиказьких хлопчиків" – спеціалістів віком до 40 років, все працювало нормально. Бо ці люди просто знають, як робити свою роботу.

Щоб ви розуміли, навіть з точки зору санкцій проти суверенного боргу, на початку позаминулого року Білорусь перейшла з банківського золота до монетарного. Це означає, що спроби арештувати активи закордоном ні до чого не призведуть, через відсутність самих активів за межами країни.

Замість цінних паперів забезпечених золотом є золоті злитки в самій Білорусі. Мінськ перейшов з цінних паперів у європейських банках до таких у китайських банках. При чому ще до протестів і всіх подальших подій.

Всі ці речі робили спеціалісти Мінфіну та Нацбанку. Не Лукашенко, він просто цього не розуміє. Саме ці люди спромоглися певною мірою зреагувати на зміну коньюнктури.

Чи боїться Лукашенко другого пришестя вуличної демократії внаслідок свого рішення взяти повноцінну участь у війні проти України на російському боці?

Тут питання в мінливості настроїв суспільства. Позаминулого року не було однозначної переваги на боці будь-якої зі сторін. Лукашенко зміг відмобілізувати своє ядро. Тож станом на сьогодні навіть опозиційна соціологія, яку проводить Chatham House, показує існування трьох великих електоральних груп:

• Ядро протестів – біля 30%;
• Ядро підтримки диктатора – біля 30%.

Приблизно така ж кількість нейтрального електорату.

При цьому опитування не охоплює 22% сільського населення Білорусі. Селяни, традиційно, більше віддають перевагу Лукашенку.

Селяни переважно підтримують Лукашенка, зауважив Тишкевич / Фото Getty Images

Сьогодні про протести не йдеться. Справа скоріше в легітимності та підтримці. Нині господар президентського крісла у Мінську не користується підтримкою більшості аж ніяк. Просто частина білорусів вважає його найменшим злом. Тобто для них він є безальтернативним.

Однак, річ у тім, що рішення взяти безпосередню участь у війні проти України позбавить білоруського самодержця підтримки власного ядра. Ідея війни має дуже низьку підтримку – на рівні статистичної похибки.

Яку роль готували Лукашенку в Кремлі на початку війни?

Якщо подивитися, як Росія штовхала Лукашенка на українське поле, наприклад, запитаннями про Крим та іншими заявами, стає зрозумілим, що для Москви вкрай важливо створити конфлікт між Білоруссю та Україною.

Бо якщо не буде, приміром, економічної співпраці, то це означає, що послаблюються обидві наші держави. Тоді легшими для реалізації стануть обидва треки – і білоруський, і український. З початком війни російське керівництво не дуже запитувало у білоруської сторони чи можна запускати з її території ракети.

Коли маємо справу з автократією, диктатурою, то її очільник не може сказати, що не знає, що відбувається. Тому що це, як в зграї хижаків – Акелла не може промахнутися. Якщо вождь проявляє слабкість, то він вже не вождь.

І саме том навіть після пуску ракет Лукашенко продовжував говорити, що українці збираються нападати і так далі. В першу чергу – це спроба якось пояснити ситуацію власному оточенню. Чому він нічого не робив? Томущо не міг сказати: "Хлопці, мене не питали".

Путін побачив, що має можливість використати білоруську територію, і подумав собі: "А може спробувати використати ще й білоруську армію?". Він ухвалює рішення на ходу, а не мислить стратегічно. У нього немає плану, згідно з яким, війська Лукашенка мають захопити певні українські області в межах своєї досяжності.

Що Мінськ отримає за свою можливу наземну участі у війні?

Росія зараз збільшує свій вплив на білоруську економіку, що створює декілька варіантів.

• Перший. Погіршення відносин з країнами заходу, з Україною призводить до обмеження логістики білоруських експортних потоків. Відтак, допуск до російської логістичної інфраструктури може бути певною послугою з боку Росії.
• Другий – об'єкт для торгів. Росія хоче зробити те, що робила в Україні в 2006 – 2008 роках. Завести "нормальних" російських інвесторів для придбання частки білоруських активів.

Для Кремля важливо увійти в ключові галузі економіки Білорусі. Поки що якихось угод на цьому напрямку немає. Сьогодні загальні обсяги російських інвестицій білоруську економіку складає від 8,8 до 9,1 мільярда доларів. З них 8 – вливання у газотранспортну інфраструктуру. На інших галузях економіки РБ Москва поки не так потужно залучена, як би вона того хотіла.

Зараз першочерговим завданням Путіна є підпорядкувати повністю собі Мінськ в економічному плані. Він хоче змусити Білорусь, в тому числі цілком працювати з Росією в контексті рефінансування зовнішнього боргу. Своєю чергою для Лукашенка – це друга можливість, якщо його притиснуть, – він матиме змогу продати Путіну якісь білоруські активи.

Можлива ліквідація Лукашенка та майбутнє Білорусі

Латушко каже, що Лукашенка готують до фізичної ліквідації. Наскільки це відповідає дійсності?

Значна частина білоруської військової еліти пов'язана з Росією, але якщо брати ключові групи навколо самого Лукашенка, в тому числі спецслужби, то там провідну роль відіграє особиста відданість.

Ключові командири пройшли через прикордонний комітет. Лукашенко і сам колишній прикордонник. В Білорусі є міжвідомча координаційна рада ССО (Сил спеціальних операцій). Це означає, що всі підрозділи швидкого реагування спецназу підпорядковані цьому центру.

Очолює його син диктатора Віктор Олександрович Лукашенко. Так, безумовно, теоретично можливо, інфільтрувати агентів у будь-які органи будь-якої держави можливо, але у випадку з Білоруссю це виглядає як політична фантастика.

Чому так кволо на війну реагує білоруська опозиція?

Тут потрібно починати з позиціонування. Нагадаю, що основні опозиційні лідери до останнього не могли дати відповідь на питання "Чий Крим?". Лише минулого року Тихановська чітко заявила, що Крим – український. Подивіться ефіри пана Цепкала на "Україна 24". На нього там вже накидувалися навіть ведучі за явно проросійську позицію. На превеликий жаль, ми зіштовхуємося з незначним розумінням білоруської ситуації з українського боку і української – з білоруського.

Тепер глянемо, що відбувається в Білорусі. Ще раз згадуємо про три електоральних групи. Осередок прихильників протестів поділений між декількома групами. Це люди, які готові до активних дій. Однак, значна частина лідерів цього сегменту суспільства перебуває за кордоном.

З ядерним електоратом Лукашенка все зрозуміло. Зверніть увагу на нейтральну частину або так зване "болото". Вони ні за одних, ні за інших. Їм все одно. І в такому форматі, а чи має пані Тихановська чи хтось з еміграційних центрів на сьогодні реальні можливості організації протестних акцій в Білорусі?

Не мають.

Ну от. Тим більше, що судячи з тієї ж-таки соціології, всі три ці такі великі групи в білоруському суспільстві мають власне інфополе. Ці поля між собою майже не перетинаються. Ядро протестів "живе" в "Телеграмі". Там є Лукашенко, який вже ось-ось завалиться чи його вб'ють тощо.

Лукашенківський електорат "живе" в білоруському державному телебаченні. Для них там "єсть наш прєзідєнт" і все інше в тому дусі.

Нейтральні мають власні джерела, з яких черпають інформацію.

І, в результаті, якщо ти виходиш з гаслом чи ініціативою, які б сподобалися людям потенційно, чи можеш ти з цими ініціативами та гаслами реально стартувати?

Немає інструментів для старту.

Ну ось вам, будь ласка. Дуже проста схема, яка відповідає на запитання "Чому?".

Лукашенка цікавить лише влада / Фото Getty Images

Що чекає Білорусь далі?

Білорусь чекають політичні зміни в будь-якому разі. Без відскоку в бік економічної лібералізації, хоча би, Лукашенко не зможе безпечно обнулитися, навіть не беручи до уваги війну з Україною на наступний термін.

Ще в 2020-му році, в день виборів, я говорив, що це його останній електоральний термін. Це означає, що на наступних виборах він може намалювати собі перемогу. Але не факт, що в такому разі він доживе до кінця своєї наступної каденції. Нема жодних гарантій збереження влади Лукашенком в час наступного його терміну. Це вже не питання москалів, а швидше своїх.

В будь-якому випадку будуть політичні трансформації. І відбуватимуться вони в кілька етапів. Перший почався лише зараз. Все йде до того, що в Мінську встановлять компромісну політичну систему, яка буде влаштовувати більшу частину місцевого населення. Не обов'язково демократія західного зразка. Меритократія, до прикладу, сінгапурська чи китайська модель.

І тут важливу роль відіграє український фактор. Якщо Україна вистоїть, то Білорусь швидше повернеться до нормального стану з політичної точки зору. При цьому російський вплив на протікання цих процесів буде зменшуватися.

Якщо Україна впаде, то процес зміни затягнеться додатково ще на 5 – 10 років. Тому перемога України є ключем до швидких змін у Білорусі.

Цікаво знати – Зеленський відповів, що таке перемога у війні: дивіться відео