Наймасштабніша операція Другої світової війни: як задум союзників з тріском провалився

Створення "щита Рейху"

На початку осені 1944 року Західний фронт невпинно підкочувався до кордонів ІІІ Рейху, про це читайте у програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Читайте попередній випуск Війна фальшивомонетників: чим закінчилась спроба "повалення" британської економіки

19 серпня війська союзників звільнили Париж. 24 серпня закрилася кришка фалезького котла де були розгромлені 7 і 5 армії Вермахту. Із 100 тисяч військових, затиснутих в оточенні, до 10 тисяч військових загинули, ще 50 тисяч німців потрапили в полон.

Попереду була Німеччина. Війна закінчувалася це було зрозуміло всім. На скільки розтягнеться це "закінчення" – залишалося питанням без відповіді.

Серед союзників така панувала думка, що до Різдва треба взяти Берлін і закінчити війну,
– розповів кандидат історичних наук, майор ЗСУ Ярослав Чорногор.

Чим далі від Нормандії, тим більше вигасав темп наступу союзників. Відчувалися проблеми з логістикою. Бойовий марш через Францію вели 28 аліантських дивізій. Кожна з них потребувала до 700 тон пального. В загальному на фронт треба було доставити до 20 тисяч тон палива в день. Щоб не зупиняти темпу наступу, союзники запустили колосальний за видатками і людськими ресурсами логістичний процес.

► Мережа Red Ball Express

Red Ball Express – називалася мережа дорожніх конвоїв, які возили на передову забезпечення військам аліантів. Назва взялася від червоних позначок, якими в США маркувалися пріоритетні поштові відправлення. Щодня на передову і назад вирушали до 6 тисяч вантажівок

Мережа Red Ball Express / Фото europeremembers

Німці в Нормандії втратили 40 дивізій з 50. І тепер у фельдмаршала Герда фон Рунштедт, якому фюрер довірив стати на чолі оборони західного німецького кордону, головним завданням було перегрупування сил і підтягування резервів. Як з глини він виліплював боєздатне військо із строкатих залишків тих підрозділів, які пережили бої в Нормандії.

Моряки й пілоти, які були без своєї техніки, вони були переформатовані в досить боєздатні,
– зазначив Чорногор.

Ця збірна солянка мала стати тим щитом Рейху. Залишки військ Вермахта могли спертися на останній бастіон Німеччини – укріплення "Лінії Зігфрида".

Довідка. "Лінія Зігфрида" або "Західна стіна" – мережа захисних споруд, що простягалася на 630 кілометрів з понад 18 тисячами бункерів, тунелів та танкових пасток. Вона проходила по західному кордону старої Німецької Імперії до кордону зі Швейцарією.

Наступ радянської армії

Навіть якби союзникам вдалося проломити першу лінію оборони – попереду був Рейн, і цю природню перешкоду німці теж планували використати для захисту максимально. Командування аліантів лякали не лише втрати. Часу на розгойдування не було. Попереду з'явилася ще одна невесела переспектива. Зі сходу наступала радянська армія.

Зверніть увагу Нацистські вчені, які втекли в Америку: неочікувані факти про висадку людини на Місяць

Сталін підходив до Варшави з якої до Берліна – 5 годин їхати. На перемовинах в Ялті лідери антигітлерівської коаліції домовилися, що майбутні зони окупації залежатимуть від того, скільки захоплять їх війська. І віддавати одноосібну перемогу совєтам ні Лондон, ні Вашингтон не хотіли.

Запрацював політичний принцип – хто захопить більшу частину Європи, той буду володіти цими територіями. саме тому всі хотіли захопити якнайбільше,
– пояснив історик Євген Іванов.

Ще одним підводним каменем, на який важко було закривати очі в штабі командуючого західним фронтом Дуайта Ейзенхауера, була конкуренція між британським і американським полководцями. З одного боку був обережний Бернард Монтгомері, з іншого вибуховий Джордж Сміт Паттон.

Дуайта Ейзенхауер / Фото 24smi.org

План "Маркет-Гарден"

Монтгомері хоч і прославився перемогою на німцями в Африці, програв тріумф перемоги Паттону під час битви за Італію. Після висадки в Нормандії обоє полководців хотіли самостійно забити останній цвях у труну ІІІ Рейху.

Якби Монтгомері, який абсолютно не вживав алкоголю, прийшов на нараду з сильним похміллям, я б не був здивований більше, ніж тоді, сміливістю його плану "Маркет-Гарден",
– спогади Ейзенхауера.

Монтгомері пропонував обійти "Лінію Зігфрида" з півночі і вдарити через Нідерланди в напрямку затоки Зойдер Зеє.

"Голандія – стіна рік, мостів і каналів. І саме мости були стратегічною ціллю. Німці могли їх знищити і затримати наступ союзників", – розповів Іванов.

Задум полягав у перекиданні в тил німцям потужного десанту, який візьме під контроль основні мости, по яких потім зможуть пройти основні сили вторгнення з Нідерландів у Німеччину. "Сенс операції не ставив довгострокову оборону. Вони повинні були протриматися на своїх ресурсах від 6 до 24 годин, а танкові моторизовані частини повинні були до них підійти", – пояснив Іванов.

Наприцінці 1930 – 1940 років була дуже популярною ідея використовувати повітряні десанти. "Вони часто виправдовували себе. Можливо, не ідеально. Однак висадка в Сицилиії, висадка в Нормандії та й німецькі повітрянодесантні операції – все це показало ,що це доволі ефективний метод ведення війни. Тобто швидко захоплюються ключові точки і далі події відбуваються на умовах тих, хто захопив", – сказав Чорногор.

Монтгомері пропонував скинути в тил німцям 30 тисяч десантників і захопити 5 мостів на Рейні, а саме біля:

• Ейндхоена;
• Граве;
• Неймегена;
• Арнема.

"Основним союзником операції "Маркет-Гарден" були американські частини, британські десантно-моторизовані частини, а також десантно-моторизовані частини польської армії", – зазначив Іванов.

"Лінія Зігфрида" / Фото Пікабу

► Як мала проходити операція

Парашутистів мали висаджувати в точках приблизно за 10 кілометрів від фактичної мети. Зважаючи, що в аліантів не було достатньої кількості літаків, висадка розтягувалася на 3 доби, нівелюючи ефект раптовості.

Монтгомері ігнорував цю небезпеку. Він хотів, щоб парашутисти, захопивши мости, взяли під контроль і територію з радіусом приблизно 20 кілометрів навколо цілі. За цей час до них мали пробитися сили ХХХ бронетанкового корпусу аліантів. Для цього наземні війська повинні були прорубати 100-кілометровий коридор через південь Нідерландів.

Німці не могли зрозуміти, їм здавалось, що повторюється сценарій Нормандії. Порівнявши дані з різних місць вони зрозуміли, що метою операції були мости,
– заявив Іванов.

Сценарій дій парашутистів назвали "Маркет", сухопутний – отримав криптонім "Гарден". Це була наймасштабніша комбінована атака 2 світової. Шанси на успіх оцінювалися на рівні 70%. Додатковим аргументом була нагода ліквідувати пускові установки ракет V-2, якими нацисти обстрілювали британські та бельгійські міста. І це підштовхнуло Ейзенхауера навіть попри великі загрози зриву таки дати добро на план Монтгомері.

12 вересня почалися приготування. Старт призначили за 5 днів. "Ту ж висадку в Нормандії планували майже пів року, а тут ця операція була спланована майже за тиждень і була інформація, яка залишилася поза увагою лофіцерів штабу", – сказав Чорногор.

Мости поблизу Ейндховена мали взяти солдати американської 101 повітрянодесантної дивізії. Переправи через Рейн в районі Граве і Неймеген доручалося взяти їх землякам із 82 дивізії.

В операції "Маркет-Гарден" брали участь десантники, які пройшли вже Італію і Нормандію, тобто ті, які мають великий бойовий досвід,
– сказав Іванов.

Найважливіша остання точка – Арнем

Остання північна точка, була найважливішою. В подальшому через міст в Арнемі мав проходити наступ аліантів на промислове серце Рейху – Рурський регіон, без якого подальший спротив ІІІ Рейху був би неможливим.

Окрім англійців під Арнем послали окрему польську повітрянодесантну бригаду. Її командуючий Станіслав Сосабовський був із грона тих командирів у британському штабі, які сумнівалися у задумі Монтгомері власне через нашвидкуруч спланований план операції. Згодом його застереження збулися.

Загалом планувалося впродовж 3 днів скинути в тил німцям понад 34,5 тисяч десантників. Їм на допопомогу йшли 50 тисяч бійців з танками і артилерією. З іншого боку були достойні противники. За різними даними, у зазначеному району німці змогли виставити до 40 тисяч солдат. Окрім піхотних і бронетанкових підрозділів аліантський десант зустріли колеги із 1 повітрянодесантної бригади Вермахту.

До теми Полювання за інтелектом: як вербували вчених Третього Рейху

А в штабі аліантів, через погану координацію думали, що німці розбіжаться від одного вигляду сотні летючих в небі парашутних ковпаків. В Арнемі аліанти очікували без проблем дати раду із кількома підрозділами наспіх зібраних резервістів Volkssturm та гітлерівської молоді.

Якраз в Нормандії йшла маневрена війна і союзники швидко пересувались, німці підтягували резерви. Тобто якась інформація була, але точно було невідомо, які саме частини знаходяться в районі Арнема,
– розповів Іванов.

Насправді їх чекав пекельний прийом. Зокрема, там стояв на відпочинку II танковий корпус СС під командуванням Вільгельма Бітріха.

Довідка. У серпні 1944 року корпус Бітріха зміг з важкими втратами прорвати "Фалезький котел", що призвело до прориву з оточення 7 і 5 танкової армії Вермахту. За це його нагородили дубовим листям до Лицарського Залізного хреста.

І хоча в останній момент розвідка британців повідомила про танки – Монтгомері порахував, що це не зупинить його десантників.

"Сталось так, що саме під Арнемом перебував штаб німецький, там були танкові дивізії на удокомплектуванні і відпочинку відведені із західного фронту. Це було зовсім неочікувано для британських і американських десантників. Вони не очікували, що там будуть танки", – запевнив Чорногор.

Операція "Маркет-Гарден" / Фото Felgrau

Окрім танкових бригад СС, до бою завжди була готова 1 повітрянодесантна армія Вермахту. "Десантні частини були суперелітою, до того ж у всіх країнах. Туди підбирались як по силі духу так і по кондиціях", – розповів Іванов.

Хоч частини німецьких повітрянодесантних військ були на той час сухопутними підрозділами, їх командир Курт Штудент був піонером німецької десантури. В нього за спиною були успішні операції під час окупації Голандії та легендарна висадка на Криті. Відповідно він добре знав як сильні, так і слабкі сторони крилатої піхоти.

Початок операції

17 вересня 1944 року з 24 англійських аеропортів злетіли 1500 літаків. У кожному перебувало понад 20 десантників. Частина літаків Douglas C-47 Dakota тягнула за собою планери, в яких перевозили, в основному, важче обладнання. На іншій стороні Ла Маншу готувалися до початку наступу танкісти 30 бронетанкового корпусу аліантів.

По дорозі союзники розраховували на опір німців, але ніхто не думаві, що він буде настільки сильним. Яким би досконалим не був план операції – його реалізація практично завжди залежить від додаткових факторів. Наслідки від прорахунків із силами німців у районі висадки десанту були тільки початком, який вплинув на подальший хід подій. На боротьбу з танками не вистачало вогневої міці.

Найважчими були безвідкатні гармати, важкі кулемети з обмеженим запасом набоїв. Американці мали базуки, а у британців був судовий протитанковий комплекс,
– зауважив Іванов.

Через негоду в Англії, звідки вилітали транспортники з десантниками на борту, висадка крилатої піхоти затримувалася, що зрештою дало німцям більше часу, щоб оговтатися і кинутись до зброї.

Операція "Маркет-Гарден" / Фото holland

Доля відвернулась від аліантів і схоже дала німецьким генералам останній шанс. У перший же день висадки в одному із розбитих планерів німці знайшли планшет з детальним описом плану "Маркет-Гарден". Ні про який фактор насподіванки вже не було і мови.

Перший ешелон десанту на чолі з полковником Джоном Фростом під Арнем успішно почав виконувати завдання.

"Десантники успішно висадились, розбили передові частини і рушили до мосту. В пішому порядку і на машинах – тобто не одразу, це дало час німцям зреагувати. Підходи до мосту були захоплені, але і німці отримали час на перегрупування сил", – сказав Іванов.

Цікаво Поступалася танкам і привертала увагу: найвідоміші бої кінноти у Другій світовій

Німці почали підтягувати на міст бронетехніку і Фрост опинився в незвичній ситуації. Момент захопити переправу втік. За кілька кілометрів від плацдарму, який тримали британці, працював голандський пором. Якби десантники про нього знали – можливо у них ще був би шанс перелисти Рейн і спробувати вдарити німцям в спину.

Вже після приземлення, в умовах бою, британці виявили наступну проблему – зв'язок. Їх рації глючили і мали невеликий радіус дії. Це ускладнювало кординацію дій і ослаблювало міць удару англійських командосів. Дрібничка для Монтгомері, 12-кілометрова дистанція до мосту, в реальності виявилася доленосним прокляттям.

Більше про те, чим закінчилася операція "Маркет-Гарден" – дивіться у програмі.