Найнебезпечніша професія карпатських чоловіків: цікаві факти про бокорашів

Перший стерновий пліт потрібно було зв'язати найміцніше. На ньому стояли бокораші й довгими веслами скеровували плоти якомога далі від берега, мілини чи валунів. Досвідчений плотогон кожну таку небезпеку знав назубок, як і кожен вигин ріки, тож заздалегідь готувався до маневру.

Читайте також: Чому українська столиця манить режисерів зі всього світу

Факт 1: На плотаря треба дуже довго вчитись

Маршрут у десятки кілометрів проходили у безперервному русі. Казали: "На водія можна вчитися три місяці, а на плотаря – може й життя не вистачити".

"На водія можна вчитися три місяці, а на плотаря – може й життя не вистачити"

Факт 2: Керівництво давало бокорашам горілку

Якщо ви колись плавали у гірській ріці, то знаєте, що навіть спекотного дня вода у ній прохолодна. А от сезон у плотогонів тривав з ранньої весни й до пізньої осені, тож крижані хвилі не давали одягу шансу висохнути, а ноги були постійно мокрі. Аби хоч якось зігрітись – чоловіки офіційно отримували від керівництва горілку – на кожного півлітра у теплий сезон і літр – у холодний.

Ви, мабуть, також помічали, що карпатські ріки не надто повноводні, особливо влітку. Підняти їх рівень на метр-півтора допомагали так звані кляузи – як тільки досягали потрібного рівня, шлюзи відкривали й бокораші, пригнувшись, стрімко мчали крізь них.

Керівництво давало бокорашам горілку, аби ті зігрілися

Факт 3: Смерть та каліцтва – звична справа

Але річка – це стихія, поведінку якої спрогнозувати неможливо. Найменша помилка і пліт виносило на берег чи скелі, а задні плоти підтискали перші. Під тиском течії грубі колоди ламались, часто забираючи життя самих керманичів. Смерть та каліцтва були, на жаль, звичною справою.

Втім охочих підкорювати плоти завжди було вдосталь – і основна причина – зарплатня. Наприклад, за часів Радянського союзу – чоловіки отримували 40 рублів за тиждень, більше ніде таких грошей у карпатських селах неможливо було заробити.

Факт 4: Сплавляння деревини річками поширене у багатьох країнах

► Франція. Ця професія була поширена чи не на всіх континентах. Наприклад, французи якось спиляли стільки дерев, що загатили цілу річку.

Французи якось спиляли стільки дерев, що загатили цілу річку

► Японія. А от японці змайстрували дерев'яний жолоб і по ньому скочують колоди до ріки. А далі тонкою вервечкою пливуть до низин.

► США. Американці побудували спеціальні канали, якими деревина стрімко мчить до ріки. Вона тут настільки бурхлива та повноводна, що в'язати стовбури у плоти нема потреби, вони й самі пливуть течією. Якщо ж утвориться затор – є один перевірений засіб розплутати колоди – вибух.

Читайте також: Українець, який отримав престижну нагороду Великобританії за свою сміливість у Першій світовій

► Україна. В Україні ж професія бокорашів відійшла у минуле. Востаннє ті сплавлялись у 1979 році. У Німеччині плотогонів ще можна зустріти, але це радше данина традицій. У багатьох країнах ліс далі сплавляють, але більше не ризикують життям людей.