Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович розповів, що після колективізації та упокорення голодом українське село змінилося докорінно. Водночас культурні втрати – це лише один бік медалі.
Зверніть увагу Вбита смертю нареченого: дівчина у часи Голодомору вишила "весільний" рушник опухлими руками
Якщо над суспільством чинять такі злочини, воно вчиться виживати за всяку ціну. Такі речі у майбутньому непросто подолати.
Дробович наголосив, що якби люди, які загинули під час Голодомору, отримали б шанс себе реалізувати, вони зробили б значний внесок у різні сфери життя. Зокрема, в економічне, наукове або культурне життя.
Не злічити, скільки ми втратили людей, які могли б стати композиторами, інженерами, вчителями, науковцями тощо. Ми, як суспільство, як громада, були би зараз успішнішими, щасливішими і багатшими,
– зауважив Дробович.
Історія втраченого таланту
Голова Українського інституту національної пам'яті розповів історію втраченого потенціалу, яку почув від родини дідуся. По сусідству жила багатодітна сім'я.
Найменша дитина чудово грала на фортепіано. Звичайно, велике питання, чи вона зуміла б реалізувати свій талант. Водночас Голодомор забрав життя цієї дитини. Вона не отримала навіть шансу спробувати.