Ще рік тому в рамках програми ми викреомили спецпроект присвячений прокурорам. І, почавши досліджувати цю касту, зрозуміли: журналістської роботи вистачить не на один сезон.

Читайте також: У яких ще маніпуляціях з бюджетними коштами помічена родина Авакових

Насправді, охоронці закону – це дуже цікаві люди. Вони декларують, що понад усе прагнуть дотримуватися букви того самого закону і оберігати його від посягань, але ж святих можна порахувати на пальцях. Принаймні саме такі в наших розслідуваннях не зустрічалися. Проте невдоволених нашою увагою до власної персони вистачало. Адже в першу чергу ми звернули увагу, що заробітна плата на державній посаді охоронця закону не дуже вражає, а от статки, як правило, зашкалюють. Як таке можливо? От і взялися з’ясовувати. А що у відповідь? Прокурори здебільшого від камери та журналістів ховаються, а як побачать історію свого збагачення в ефірі – ображаються та погрожують судами.

Хлопці, а може, будемо жити по-чесному, згідно закону все ж таки?

Наприклад, неймовірну образу затаїв на наш проект батько найбагатшого працівника генеральної прокуратурі такого собі Юрія Кривобока. У його декларації на момент нашого розслідування ми віднайшли 67 мільйонів гривень, 24 тисячі доларів та 17 тисяч євро, і все це при офіційному доході в 220 000 гривень на рік. Але накопичення квіточки, порівняно із наявним рухомим та нерухомим майном Кривобока. Маєток у Козині чи не найрозкішніший з тих, які нам дотепер доводилося знімати. А як ми копнули глибше, то зрозуміли звідки усі багатства пана Юрія.

А тепер, невеличкий екскурс в історію. Батько Юрія Кривобока, Василь Якович – доволі досвідчений юрист і справжній земельний магнат. Законність отримання цих земель дотепер викликає питання. Більше того оформлення ділянок збігається у часі із подіями рейдерських захоплень Софіївської сільської ради та протестами громади проти масштабної забудови села.

Утім, Кривобоків ці події не засмутили. Родина почала розширювати земельні володіння та додатково скуповувати ділянки у Софіївці. Згодом і Василь Якович, і невістка Тетяна уклали з фірмою "Укрполіскорм" безстроковий договір суперфіцій. На землі прокурорської родини почали зростати багатоповерхівки ЖК "Софія", за це Кривобоки отримали десятки квартир у власність. Згодом, почали продавати їх як приватним особам, так і цілим міністерствам.

Так от, наслідком цього ефіру стали нічні дзвінки із погрозами нашому продюсеру Інні Попович від батька Юрія Кривобока – пана Василя Кривобока.

Читайте також: Віртуальні успіхи, або Луценко проти агрорейдерів

Далі більше. В ефірі одного з каналів вийшов вражаючий "виправдовувальний" матеріал, в якому пан Кривобок та уся його родина постали жертвами брехливих журналістів на лише нашого проекту, а ще кількох каналів.

В домашній атмосфері Василь Якович каже, що хотів би так само сидіти і розмовляти із тими, хто рахує гроші у його кишені. Такими він називає Тараса Середича з "2+2", Інну Попович та Максима Прокопенка з "24 Каналу". Люди, які сфабрикували історію, не дуже цікавились подробицями, хіба коптер запустили, аби вразити глядача розміром площі, яка була набута Юрієм Кривобоком ще в юнацтві як подарунок батька.

Ще один з наших героїв – заступник прокурора Закарпатської області Іван Петрович Шимон, з вражаючими статками та величезним будинком. Рік тому замість відповідей на наші питання нічого кращого не вигадав, ніж "натравити" на нашу знімальну групу місцеву нелюстровану міліцію. Тоді розбиратися із появою в Ужгороді авто із журналістами приїздив начальник місцевого відділку. Коли наш агент Макс Прокопенко відвідав Закарпаття вдруге і мав вже куди більше питань до свого візаві, отримав категоричну відмову щодо інтерв’ю. І що ми маємо як наслідок ефіру?

– Чому така з вашої сторони предвзятість, чому ви виконуєте замовлення?
– Чиє замовлення?
– Прокурора області і його людей, тому що я таке відслідковую. Цих ваших інформаторв у нас в Закарпатті. Олександр Пересоляк, який уже рік часу, з приходом до нас прокурора області Гаврилюка, дуже плідно з ним співпрацює, його в деякій мірі вихваляє, а всіх інших неугодних прокурору області намагається дискридитувати.

Напевно, за прокурорською логікою: якщо ти журналіст, робиш матеріали про те, як в зоопарку народилося панденя – це суперклас, а питання "як збагачуються держслужбовці на державних посадах" тебе турбувати не має, то не твого розуму справа. Але якщо посягнув на святе, то вже замовлення. Інших варіантів нема.

Читайте також: Про того, хто залишається на плаву при будь-якій владі

Панове прокурори, відкриємо вам страшну таємницю – ми справді прагнемо змін у країні. І вважаємо, що захмарні статки держслужбовців та законність походження набутого ними майна – це інформація, яку важливо знати суспільству. Тож ми не можемо пройти повз декларацію прокурора, в якого при зарплаті в 300 тисяч гривень нескінченно довгий перелік земельних ділянок та іншого нерухомого майна.

Схожа реакція була й у іншого фігуранта нашого розслідування – прокурора Генеральної прокуратури Руслана Біловара. Неймовірні багатства родини законника помірно розкидані по родичах. У власності самого прокурора: дві земельних ділянки в Мукачеві, квартири та нежитлові приміщення поряд, на одній вулиці. До речі, тут прокурор є орендодавцем. І тут же знаходиться нотаріальна контора дружини. На ній, до речі, ще дві земельних ділянки і будинок на 240 квадратних метрів плюс "новий" позашляховик Mercedes.

Instagram сина прокурорського подружжя майоріє фото та відео з дорогезних відпочинків. Словом, життя у всіх вдалося. А от коли наш агент Макс Прокопенко запустив коптер неподалік прокурорського будинку, дружина Біловара одразу викликала місцеву поліцію та наполягала, аби правоохоронці з'ясували редакційне завдання знімальної групи.

Читайте також: Вигідна екологія: як і на чому наживаються чиновники Державної екологічної інспекції

А усіх цих конфліктних ситуацій можна було б уникнути. Будьте відкритішими до журналістів і чесними перед своїм же народом.

Те, про що я сьогодні згадала, насправді, звична реакція фігурантів журналістських розслідувань, якщо вони помічають увагу до власних персон. Вони б собі збагачувались по-тихому, а ми – платники податків мовчки за тим спостерігали. Ні, хлопці, реєстри та декларації тепер вже публічна справа. Народ має знати своїх героїв в обличчя.