МВФ змусив Україну переглянути податкову політику і це може здивувати бізнес

Програми співпраці України з Міжнародним валютним фондом часто сприймалися вітчизняним бізнесом як перелік вимог, орієнтований виключно на наповнення бюджету. Логіка попередніх років щодо податкової політики часто  зводилася до формули: підвищення певних ставок, скасування пільг та посилення контролю. Проте оновлений меморандум про економічну та фінансову політику продемонстрував суттєві зміни – МВФ зазначає не лише про фіскальні зобов'язання держави, а й про інтереси підприємців – зокрема, про необхідність зменшення витрат на дотримання податкового законодавства. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Цікаво Цифрове євро вже на підході: як нова валюта ЄС змінить фінансовий ринок

Генеральна лінія Фонду: інституційні реформи та спрощення

Ключовий фіскальний блок оновленого меморандуму є сприятливим для бізнес-клімату та детінізації економіки. Фахівці МВФ спільно з урядом України пропонують дієві заходи для оздоровлення економіки і намагаються збалансувати жорсткі вимоги воєнного часу із довгостроковими завданнями євроінтеграції. 

МВФ зазначає, що закриття податкових лазівок (як-от "посилковий" безмитний імпорт чи агресивне трансфертне ціноутворення) та детінізація – це не просто спосіб наповнити скарбницю "тут і зараз". Це єдиний справедливий шлях до вирівнювання умов конкуренції. По суті, акцент зміщується з ідеї "збирати податки з тих, хто платить" на іншу – "змусити платити тих, хто ухиляється". А для тих, хто працює "в білу", держава зобов'язана оптимізувати адміністрування й мінімізувати бюрократичний тиск.

Чому постало питання про легкість адміністрування?

Поява в меморандумі тез про "зменшення витрат на дотримання законодавства для сумлінних платників податків" – це результат тривалої, системної адвокаційної кампанії провідних українських аналітичних центрів, зокрема CASE-Україна, Інституту соціально-економічної трансформації та Економічної експертної платформи.

Раніше податкова політика в межах програм МВФ формувалася переважно у комунікації з Міністерством фінансів, ДПС та окремими народними депутатами. Проте останній рік почалися регулярні зустрічі українських провідних аналітичних центрів із фахівцями МВФ, Світового банку, обмін аналітикою та розрахунками. 

Крім того, у 2025 році аналітичний центр CASE-Україна опублікував аналіз масштабного репрезентативного опитування, проведеного Info Sapiens, яке мовою цифр продемонструвало реальну ціну вітчизняного адміністрування.

Згідно з дослідженням, на ведення податкового та бухгалтерського обліку на загальній системі оподаткування з ПДВ українському бізнесу в середньому потрібно 478,2 людино-дня на рік. Це майже в чотири рази більше, ніж на спрощеній системі без ПДВ (яка навіть за наявності найманих працівників вимагає лише 114,5 людино-дня). 

Ця суттєва різниця дає підстави стверджувати: бізнес масово тікає на спрощену систему або використовує схеми штучного подрібнення не лише через бажання зекономити на ставках, а й через прагнення вижити в умовах обтяжливого, дискреційного ПДВ-адміністрування та постійної загрози податкових перевірок.

Порівняльний аналіз: що принципово змінилося у меморандумах?

Якщо порівняти поточний меморандум із попередніми документами (як часів повномасштабного вторгнення, так і до нього), стає помітною зміна пріоритетів.

По-перше, з оновленого тексту меморандуму зникли прямі згадки про Національну стратегію доходів (НСД) до 2030 року. Попередні версії документів посилались на НСД та пропонували її реалізовувати. Проте Нацстратегія 2030 зазнала конструктивної критики з боку українського бізнесу та аналітиків через низку контрпродуктивних пунктів у ній (таких як скасування банківської таємниці чи арешт активів без судового рішення, перетворення спрощеної системи на загальну тощо). 

Міжнародні партнери врахували пропозиції експертної спільноти та в оновлених документах сфокусувалися на корисних інституційних та детінізаційних змінах.

По-друге, замість запровадження податків для всього малого бізнесу (на кшталт ПДВ для ФОП), МВФ у новому меморандумі вимагає боротьби зі зловживаннями великого бізнесу, який маскується під ФОП, паралельно вимагаючи перезавантаження БЕБ та Митниці як ключових джерел реальних втрат бюджету. Ці заходи є позитивними для економіки країни, їх реалізація призведе до покращення конкуренції та мінімізації сірих схем.

Протидія зловживанням у спрощеній системі

Питання реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (ССО) винесено в меморандумі в окремий важливий трек. Проте, як зазначають автори дослідження "Аналіз проблематики дроблення бізнесу в Україні" Економічної експертної платформи, тут критично важливо відокремлювати реальний мікробізнес від інструментів податкового арбітражу.

Штучне дроблення бізнесу – проведення оборотів середніх чи великих компаній через десятки контрольованих псевдо-ФОП (здебільшого на 2-й групі ССО) – розмиває податкову базу й викривлює конкуренцію. За оцінками аналітичних центрів, умовні недонадходження до бюджету від таких схем становлять 10 – 15 мільярдів гривень, більшість зловживань – у ритейлі та ресторанному бізнесі.

Аналіз міжнародного досвіду свідчить: механічне копіювання окремих практик деяких країн ЄС (наприклад, запровадження тотального товарного обліку для дрібних торговців) в Україні не спрацює. Якщо змусити півтора мільйона реальних ФОПів вести такий облік, сумарні суспільні збитки від надмірного адміністрування сягнуть 0,5% від ВВП. 

Ба більше, первинні документи в Україні легко купуються через "конвертаційні центри", тож паперовий облік не зупинить схемників, а лише погіршить умови для чесних підприємців.

Вирішення проблеми, запропоноване аналітичними центрами, полягає у комплексному якісному застосуванні критеріїв для виявлення прихованих мереж. Економічна логіка дозволяє чітко розрізнити справжню бізнес-модель (наприклад, легальну франшизу чи маркетплейс) від штучного "подрібнення" (псевдофраншиза).

1. Оцінка інтересів та ризиків сторін. Справжній підприємець працює на власний ризик і відповідає власним майном. У схемах дроблення псевдо-ФОП не має жодної самостійності, не несе ризиків, а його дохід — це фактично фіксована зарплата, тоді як весь виторг здається організаторам схеми.
2. Ознаки псевдофраншизи. На відміну від класичного франчайзингу, де партнер купує право на бренд (сплачує паушальний внесок) та володіє обладнанням, у псевдомережах ФОПи працюють на майні організатора, не мають публічної оферти для сторонніх осіб, а ціни й асортимент повністю диктуються з єдиного центру.
3. Ознаки псевдомайданчиків. Справжній маркетплейс відкритий для всіх продавців, які конкурують між собою за ціною. На псевдомайданчиках (наприклад, у супермаркеті, де на різних касах пробивають чеки від різних ФОП) цінова конкуренція відсутня, оферти немає, а управління запасами та фінансами централізоване.

Боротися з цим явищем потрібно не через погіршення умов для всієї спрощеної системи, а шляхом посилення ризикорієнтованого контролю та усунення технічних можливостей для невидачі фіскальних чеків, там де вони мають бути. Як тільки штучно роздроблені структури будуть змушені показувати реальний оборот, ліміти ФОП вичерпуватимуться за лічені тижні, що зробить схему економічно безглуздою через високі транзакційні витрати на пошук нових "підставних" осіб. А реалізація правил GAAR/ATAD щодо дроблення, із чіткими критеріями – зробить процес виявлення та перекваліфікації "псевдофраншиз" швидким і об'єктивним.

Читайте також Земля стоїть без діла, а податок все одно прийде: що потрібно знати власникам паїв

Як реалізувати важливі зміни?

Підпис під меморандумом з МВФ – це лише фіксація намірів на папері. Щоб задеклароване "зменшення витрат на дотримання законодавства" перетворилося на реальність, необхідні конкретні, вимірювані кроки з боку української влади.

Перехід до ризикорієнтованого підходу в ДПС. Потрібно впровадити чіткі, публічні КРІ для ДПС, де головним показником буде не сума виписаних штрафів (які потім роками скасовуються в судах), а зниження рівня тінізації за мінімального втручання в роботу легального бізнесу (розрахунок tax compliance gap).

Радикальна реформа адміністрування ПДВ. Оскільки саме ПДВ є головним джерелом людино-днів, витрачених на бухгалтерію, система моніторингу (СМКОР) має бути перетворена на більш дружню для бізнесу, термін блокування ПН/РК має бути обмежений 30 днями.

Перезавантаження БЕБ та митниці. Боротьба з ухиленням від сплати податків повинна переміститися у площину закриття великих схем (контрабанда, нелегальний обіг підакцизних товарів, конвертаційні центри). Перезавантаження БЕБ триває успішно, проте уряд не виділяє достатніх ресурсів для повноцінної роботи БЕБ. Перезавантаження Митниці розпочалося згідно з законом, проте також потрібне достатнє технічне та матеріальне забезпечення ДМС.

Постійний моніторинг витрат на адміністрування (Standard Cost Model). Уряд спільно з аналітичними центрами має запровадити регулярне вимірювання бюрократичного навантаження на бізнес. Будь-яка законодавча ініціатива Мінфіну повинна проходити обов'язковий тест: скільки людино-годин та грошей вона коштуватиме підприємцю і скільки принесе до держбюджету.

Оновлений меморандум із МВФ дає Україні унікальний шанс змінити парадигму фіскальної політики. Міжнародні партнери чітко дали зрозуміти: вони готові підтримувати інтеграцію України до ринку ЄС, але для цього правила гри мають бути цивілізованими. Держава повинна припинити шукати прості рішення, на кшталт популістичної роздачі "зимової тисячі", тиску на легальний сектор у намаганні зібрати більше податків, а має розпочати складну, але правильну роботу – спрощення життя чесним платникам податків та жорстке, технологічне перекриття найбільших схем тіньової економіки.