Всього на сьогоднішній день ми нарахували близько сорока таких комунальних установ по всій країні. В різних містах вони називаються по-різному. Десь це муніципальна поліція, десь муніципальна варта, або охорона, а в деяких містах вони комуфлюються під звичайні охоронні агентства.
Читайте також: Хто такі муніципальні вартові і як вони змінять життя українців
На перший погляд, здається, це благородна мета. Однак, на практиці ці маленькі формування дедалі частіше перетворюються у місцеві армії, створені місцевими радами для обслуговування регіональних князьків. Але що ви маєте знати – це те, що майже всі вони незаконні. Справа в тому, що більшість з цих формувань діють під прикриттям комунальних підприємств, які формально мають дуже вузькі права з охорони майна. Але в порушення закону місцева влада наділяє їх функціями непритаманними комунальним підприємствам.
Муніципальна варта України
У статутах окремих формувань прописано право співробітників проводити розслідування, складати протоколи, зносити споруди, зупиняти громадян для перевірки документів і навіть застосовувати силу та спецзасоби, наприклад дубинки або сльозогінний газ. Всі ці функції непритаманні комунальним організаціям і є монополією правоохоронних органів – Національної поліції та Національної гвардії.
Незважаючи на це, Міністерство внутрішніх справ видає їм ліцензію на здійснення охоронних функцій, і з цього моменту співробітники комунальних підприємств отримують право носити ще й вогнепальну зброю.
Звісно, не всі подібні організації порушують закон. В деяких містах вони дійсно допомагають місцевій владі та правоохоронним органам, наприклад, охороняючи майно або державні установи. Але в більшості випадків муніципальні варти перетворились в міські армії для контролю та тиску на громадян і бізнес. Ці структури діють всупереч інтересам територіальної громади.
Вони перешкоджають громадянам, журналістам та активістам бути присутніми на засіданнях місцевих рад, незаконно залучаються до охорони громадського порядку під час мирних протестів. Як наслідок, благородна ідея забезпечити спокій у межах міста перетворюється на повну анархію у застосуванні сили. Небезпека полягає ще й в тому, що співробітники цих підприємств відкрито підмінюють собою правоохоронні органи.
Читайте також: Як прокурори влаштовують своїх дітей-мажорів на посади держслужбовців
Майже у всіх містах, де ми виявили такі комунальні підприємства, співробітники цих формувань носять форму ідентичну до форми співробітників Національної поліції та Національної гвардії України. Різниця лише в тому, що на них немає розпізнавальний знаків та погонів. Відрізнити такого "комунальщика" з дубинкою від поліцейського пересічній людині практично неможливо.
Як же утримуються ці армії? Думаєте за рахунок власних коштів мерів та депутатів? Ні. Вони утримуються з ваших кишень. І хоча у статутах більшості цих формувань написано, що їх мета – отримання прибутку, навіть поверховий аналіз даних державних закупівель показує, що вони не беруть участі у тендерах, не мають прибуткових контрактів і не заробляють гроші. Левова частина цих підприємств є збитковими і лише поглинають гроші платників податків.
І це не тисячі гривень, і не мільйони, і навіть не десятки мільйонів гривень. Для розуміння масштабів наведу лише дві цифри. В Дніпрі, згідно офіційним даним ProZorro, "Муніципальна варта" вже закупила товарів і послуг майже на 30 мільйонів гривень. А бюджет так званої Муніципальної охорони міста Одеса у 2017 році становив 41 мільйон гривень. Це великі гроші. За ці кошти можна побудувати 7 кілометрів нової траси, дитячий садок, п'ять бібліотек або відремонтувати фасади історичних пам'ятки архітектури у центральній частині міста.
Що особливо насторожує – це бездіяльність та ігнорування цієї проблеми з боку правоохоронних органів. В першу чергу, з боку Національної поліції. Співробітники цих маленьких армій регулярно порушують закон, переходячи межі дозволеного.
Читайте також: Чому "нормальні та адекватні" політики ніяк не об'єднаються
В багатьох містах вже зареєстровані сотні звернень щодо побиття громадян, застосування спецзасобів та перешкоджання мешканцям у доступі до органів місцевого самоврядування. Але, на жаль, більшість з цих звернень залишаються без відповідної реакції: кримінальні провадження або не реєструються, або зливаються, або гублять в нетрях системи.
Причина такої бездіяльності не лише у халатності. Все ще складніше. В багатьох регіонах обласні управління Національної поліції отримують від місцевих рад грошові субвенції, і є залежними від рішень міських рад. Це благородна допомога дуже часто стає легалізованим хабарем. І саме цим пояснюється те, що в конфліктних ситуаціях Національна поліція вимушена ставати на бік місцевої влади, а не мешканців громад.
Як це можна зупинити? У цієї проблеми є системне рішення. У Верховній раді вже другий рік поспіль блокується законопроект про муніципальні органи правопорядку, який має підвищити відповідальність місцевої влади за такі порушення закону та привести діюче законодавство у відповідність до здорового глузду. Але поки закон чекає своєї долі, зупинити беззаконня мають правоохоронні органи. Міністерству внутрішніх справ слід було б провести ревізію усіх виданих ліцензій на ведення охоронної діяльності подібним організаціям.
Комунальні підприємства, чиї співробітники регулярно порушують права громадян, мають бути позбавлені таких ліцензій. В тих регіонах, де статути комунальних підприємств не відповідають законодавству, місцева влада має бути зобов’язана у стислі терміни або привести статутні документи у відповідність до закону, або ліквідувати такі організації.
Читайте також: Державне бюро розслідування: новий ефективний орган чи відстійник старих дискредитованих кадрів
Інструментом досягнення такого результату мають бути судові рішення. Я закликаю Міністерство внутрішніх справ та Національну поліцію взяти на себе лідерство в цьому процесі і розпочати масштабні судові процеси проти регіональних армій. У стислий термін мають бути подані судові позови до місцевої влади та самих підприємств щодо припинення системного порушення законодавства.
Міністерство внутрішніх справ України
І окремо я звертаюсь до вас. Багато з вас могли бути свідками незаконних дій з боку таких формувань, або самі ставали жертвою насильства з їхнього боку. Я розумію, що багато хто не вірить у правосуддя в нашій країні, але зробити принаймні свою частину роботи і звернутися до правоохоронних органів – це наш спільний обов’язок.
Усі ці заяви та позови у майбутньому можуть стати підставою для позбавлення таких комунальних підприємств ліцензії на охоронну діяльність або навіть ліквідації. Це наші міста, і ми маємо дбати, щоб вони не перетворились на майданчик для протистояння різноманітних силових груп.
Читайте також: Євромайдан, "Беркут" і українці: чому важливо прийняти закон про ідентифікацію правоохоронців
І останнє. Просто, щоб нагадати. Попереду нас чекає передвиборчий рік, а потім президентські та парламентські вибори. Як ви думаєте, кого охоронятимуть місцеві муніципальні армії в разі, якщо діюча в регіоні влада буде незадоволена результатами виборів?
Чи зможуть правоохоронні органи вгамувати десятки формувань по всій країні, які водночас почнуть блокувати виборчі дільниці та виборчкоми, заради встановлення правильного, на їх погляд, результату виборів? І чи не станемо ми свідками протистояння центральної та місцевої влади, яка на тлі війни та зовнішньої агресії може спровокувати відкритий або прихований сепаратизм нового ґатунку. Запобігти цьому можна вже зараз.