Зараз я часто згадую антикорупційний форум в Одесі, який відбувся у грудні 2015 року. На ньому тодішній голова Одеської облдержадміністрації Михайло Саакашвілі назвав прізвища, головних на його думку, корупціонерів в Україні. Дісталося політикам, чиновникам і олігархам. У список потрапили прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, його друг – депутат "Народного фронту" Андрій Іванчук, Микола Мартиненко, бізнесмени Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський і Рінат Ахметов.
Це була суб’єктивна версія Саакашвілі. Мене тоді здивувало, що він критикує лише команду прем’єра і не чіпає друзів президента, не кажучи вже про самого Петра Порошенка.
Читайте також: Телевізійне життя Порошенка, або "Він працює!"
Після форуму я запитала у Саакашвілі, а чому у списку немає наприклад прізвища Ігоря Кононенка, близького соратника президента? Про нього вже тоді писали медіа, як про сірого кардинала влади і впливову бізнес фігуру. Саакашвілі відповів: "Почекайте, не все одразу". Він не хотів сваритися із президентом, який призначив його на посаду в Одеській області, дав громадянство і шанс зробити реформи у межах однієї області.
До речі, реформаторські наміри Саакашвілі підтримували не тільки в Одесі, але і в інших областях. З реформами не дуже склалося, у силу різних причин. Найголовніша з яких – величезний опір з усіх боків.
Та даючи громадянство Саакашвілі, Порошенко не очікував, що той буде таким балакучим, вийде із-під контролю і почне називати імена і прізвища тих, хто може бути причетним до різноманітних схем.
Читайте також: Чому депутати вибірково позбавляють недоторканності колег
Майже через рік після форуму Саакашвілі пішов з посади, звинувативши президента у підтримці корупційних кланів в Одесі. Потім він переїхав у Київ, зайнявся політикою, створив власну партію і вже не стримував себе у висловлюваннях на адресу Порошенка і його друзів.
Але чи став Саакашвілі лідером опозиції, який становив потенційну загрозу на майбутніх виборах для правлячих партій? Ні.
Дані соцопитувань показують, що його політичну силу зараз підтримує тільки 2% громадян. Саакашвілі зробив багато популістичних заяв, об’їздив всю Україну, справедливо критикував владу, але все ж таки від нього очікували конкретний дій, перш за все реформ. Сумніваюсь, що на анонсовані акції протесту восени йому б вдалося зібрати багато людей.
Після позбавлення ж громадянства рейтинг партії знову трохи зросте. На акціях протесту можуть об’єднатися політичні сили від Наливайченка до Тимошенко. На жаль, партія Саакашвілі не дуже розбірлива у партнерах. Вона вже об’єдналась із партією "Воля" Юрія Дерев’янко. Нагадаю, цей депутат одним із перших пропонував декларувати доходи не тільки політикам і чиновникам, але і антикорупціонерам.
Читайте також: Хто допомагає депутатам зберегти їхню недоторканність
Цікаво, що інформація про позбавлення громадянства Саакашвілі з’явилась у той час, коли він перебував у США. Припустимо, він там залишиться.
Грузинського громадянства його позбавили у 2015 році, українське він втратить зараз. Що виграє від цього влада? Нічого – отримає самі проблеми. Навіть радикалу Артеменку вдалося сконтактувати з оточенням Трампа і розповісти про свій мирний план. А що вже казати про Саакашвілі, який першим із українських політиків привітав Трампа із перемогою і називає його своїм другом?
Тепер у США будуть ще більше чути про українську корупцію, до якої додається ще політичне переслідування. Та мене хвилює доля не лише Саакашвілі.
Читайте також: Політичні ігри із фігурантами корупційних справ: кого з депутатів "принесуть у жертву"
У попередніх програмах я розповідала, що на кожному судовому засіданні по справі Мартиненка я чула заяви про міфічну грузинську мафію. Її, на думку Мартиненка і його друзів, очолює Гізо Углава, один із керівників Національного антикорупційного бюро. Вибити Углаву із НАБУ, позбавивши його громадянства зараз мрія багатьох ТОП-корупціонерів.
Які висновки із цієї історії про громадянство Саакашвілі?
Це комунікаційний провал і мовчання влади у день прийняття рішення. Ніби їм соромно. Це ірраціональний страх і болісна реакція на критику. Це неповага до інституту громадянства, як такого. І неважливо рейтинг Саакашвілі 2% чи 22%. Не можна розцінювати громадянство країни як приватну власність олігарха – кому хочу дав, говориш зайве, коли хочу забрав. І найголовніше – це помилка. Саакашвілі - український громадянин.