Свій поетично-музичний вечір "IZDRYK LIVE – аналогові вірші в цифровому звучанні" у More Music Club письменник розпочав з любовних освідчень Одесі.
Я люблю Львів та Одесу. Львів майже рідний мені, але Одеса крутіша, бо тут є море… Я Одесу знаю з боку двориків, моря, Зеленого театру, прекрасних друзів. Страшенно радий бачити в залі давніх друзів і сподіваюсь на енергетичну підтримку, – сказав Іздрик.
Читайте також: Юрку Іздрику – 56: маловідомі факти з життя гуру сучукрліту, які точно здивують
Спілкування з публікою традиційно велося в дусі неприкритої самоіронії, стьобу і відвертості. Гуру постмодерну зачитав власну поезію про любов і смерть, анонсував вихід наприкінці весни нової поетичної збірки "Меланхолія" і озвучив під аудіосупровід вірші Юрія Андруховича із циклу "Індія".
Відтак дослівно передаємо одкровення Юрка Іздрика, аби не розтратити колоритність авторського стилю.
Про заняття літературою як маніпуляцію свідомістю читачів
Що таке заняття літературою? Це маніпуляція вами, психотропна штука. От ви вдумайтеся в сутність того, що відбувається, коли читаєте книжку. Зшиті до купи картки вибіленої целюлози, на якій типографським способом нанесені чорні значки. Вони самі по собі нічого не означають, значки то значки, могли бути трикутники й зірочки. Натомість ви зчитуєте з цих значків якийсь смисл, ба більше: малюєте в своїй уяві якісь образи. Бо текст здатен викликати не лише емоції, а й образи. І ви, як в кіно, персоніфікуєте себе з героєм. Вам хочеться бути на нього подібними. Ви йому співчуваєте. Вам хочеться плакати і сміятися. З чого? Перед вами листок паперу. Отаке це заняття.
Про те, як почав писати постмодерні поетичні тексти українською
"Зазвичай писати починають з поезії. А я в цьому сенсі животне нетипове. Я стартував з прози скандально і вдало. Хоча з такою прозою вдало стартонути неможливо, але перший наклад роману "Воццек" в 1000 примірників розпродали за тиждень, бо були 90-ті. Всі були злегка божевільні. І я, як кожен закоханий юнак, віршики пописував. Але вихований у Радянському Союзі на хорошій російській або перекладах російською іноземної літератури, писав перші свої вірші російською. Щойно тільки я прочитав чотиритомник Хемінгуея в українському перекладі і побачив, як може українська мова функціонувати, став писати українською. Однаково мене більше впирали іронічні стьобні постмодерні тексти. За зразок хорошої поезії я вважав тексти братів Гадюкіних. І спочатку я імітував поетичні тексти Гадюкіних і намагався теж щось прикольне і стьобне написати".
Про безнадійне кохання, від якого "стішки" порятували
І коли я достатньо подорослішав для того, аби закохатися, я закохався. Мені було 50 років, це була безнадійна історія, бо дєвушка - королева, але й чоловік там красень. Там всьо було харашо. Я там збоку как-то ні разу. Але ти не можеш з цим жити, тебе їб*шить, і ти не знаєш, що з собою робити. Так як ніби тобі 14 років, ніби вважається, що це перший і останній раз. І тут почалися стішки. Стішки порятували. Бо вся ця сконцентрована психічна енергія, пролившись у вірші, оказала воздєйствіє. Бо чувіха побачила, що хоч чувак і далеко, і немає ніяких шансів зустрітись, але чувак – скатіна – якось навчився пертися сам по собі. Видно, що преться і лайки збирає, і фан-клуб організовується… Через 5 років, коли любов минула, ця нейромережа, яка займалась любов’ю і віршиками одночасно, как-то нє астанавілась.
Про "впізнаваність" любові
"Я тепер не дуже збуджений від кохання, але можу писати цілком пристрасні і переконливі вірші. Я входжу в транс, запускаю цю машинку, знаю, як бачиться світ очима закоханої людини, і вмію це відчувати. А любов – це дуже примітивне почуття з огляду на хімію мозку. І оскільки нас всіх їб*шить однаково, то ми один одного впізнаємо… Ми всі пацієнти одної клініки в такому стані".
Про поезію як кросворд, своєрідну оптику чи магічну кульку
Поезія – це маніпуляції нашою свідомістю. Психотропні так би мовити характеристики: це звучання передовсім, фонетика, ритміка, пульсації багатьох різних значень, які для різних людей різну вагу мають. Коротше, я собі думаю, що конструювання вірша – дуже подібне на процесу заповнення кросворду. Ти знаходиш правильні слова, ставиш їх в правильні місця, і вони так переплітаються, що виходить гарна картинка. А ще можна іншу метафору. Вірш – це своєрідна оптика, магічна кулька, куди кожен може подивитися і відчути емоцію, з якою автор писав цей вірш… Це все, що ви хотіли знати про поезію, але боялися спитати.
Про плани
"24 години – це максимум, на який я розраховую і дозволяю собі плани. Можу по іншому сформувати: якщо Господь прізавьот і скаже: "Всьо, Юраня, наплясался". Я скажу: "Єсть Господи, давно готов, пішли".
Про Путіна і шанс спастися
Якщо Путін – просто цинічний покидьок, а не їб*нувшийся на всю голову психопат, є великі шанси, що все буде харашо. У кожному разі я вірю в те, що нормальним людям буде шанс спастися і якось об’єднатися. А добро переможе. Отак я бачу.
Обов'язково прочитайте!
10 віршів про Україну без цензури