“Можна там робити в два об’єми робити можна травити в кислоті квашеної капусти, можна в оцті, можна в соляній, але це вже занадто як на мене. І можна травити шкарлупку”, - каже мисткиня Оксана Мартинович.
І робить це пані Оксана не лише на курячих, а й на страусиних яйцях - тут і шкарлупа твердіша і простору більше. Писанки від мисткині є у Європі, Америці і навіть Китаї. У Швейцарії за три роки назбиралось 9 тисяч розписаних яєць із Соснівки. За кордоном, де немає традиції писанкарства, жартують, тільки українці могли на тонкому лушпинні малювати картини. Роботи Оксани Мартинович є і в Україні - у колекціях екс-президента Ющенка та Руслани Писанки. За роботу родина мисткині береться за 40 днів до Великодня.
“В мене напевне більше натуралістичне, більше тварини в мами декоративніше”, - каже донька мисткині Оксана Іваницька.
Жодна писанка не повторюється. Опісля в шкарлупу протягують нитки, аби яйце, як годиться, можна було підвісити у кутку кімнати замість оберегу. Дірки - запломбовують, аби нечиста сила не залізла.
А у майстерні поряд пан Дмитро, чоловік пані Оксани, робить керамічні писанки. З ними роботи не менше, ніж зі страусиними.
“Треба приготовити глину щоб зробити його. Потім його виточити потім його підсушити до потрібної кондиції і залучити камінцем. Якщо разом взяти піде на одне яйце десь годин 6 роботи”, - каже гончар Дмитро Каганюк.
Ще кілька годин, аби надати глині форми, та доба, аби запекти у печі. От тільки ані глиняні, ані страусині яйця родина не несе святити. До Великодня усі роботи розходяться по людях, тож у кошику традиційні українські писанки.