- Як ви познайомились з Андрієм Шевченко?
- Звичайно, я його знаю набагато довше, ніж він мене. Познайомились ми зовсім випадково. В усіх були вихідні. Андрій ще тоді грав у "Челсі". Зустрілись в караоке, співали пісні Цоя, "Кіно", ДДТ, "Чайф". Те, що подобається всім нам, у тому числі і йому.
- Які якості можете виділити?
- Це хлопець дуже надійний. Це людина, якій можна вірити. Можливо, якась маска вдягається, коли це прес-конференція, і люди очікують якихось стандартних речей. Йому вдається нікого не зачепити, не образити. Ось той "Золотий м’яч", який Андрюха отримав у 2004-му році, це була
така нагорода, для усіх нас. Не дивлячись, що він грав у "Мілані", заробляв очки та голи для зовсім іншого клубу, ті люди, які вболівали за київське "Динамо", за український футбол, дуже раділи за хлопця з київського мікрорайону Оболонь.
- Виходить так, що вас об’єднав не спорт, а музика?
- Так. Ми познайомились на піснях, слухаємо одні пісні, любимо одну й ту ж саму музику. І мені дуже приємно, що в ньому я знайшов людину, яка
не тільки знає та розуміє хто такий Віктор Цой, Юрій Шевчук, але й нам подобається "Джоні Кеш".
- З чого у вас почалось захоплення музикою?
- Я грав ще у школі на гітарі. Мене віддали до музичної школи, але на баян. Я два роки вчився грати на цьому інструменті. Із жахом згадую, як я грав. Це не моє. Все одно продовжував щось грати на гітарі, писали у зошитах пісні з акордами. Ніхто у цьому добре не розбирався. Усі вважали, що важливо в гітарі те, що ти натиснув лівою рукою, а не те, що ти зіграв правою. Хоча по справжньому, музика, у людини, яка не Пол Маккартні, в правій руці.
Потім грав в армії, пізніше про гітару взагалі забув. Але коли у листопаді 2006 року потрапив у страшну аварію, три місяці пролежав у лікарні. І мені друзі на день народження вирішили купити фотоапарат. Але я так подумав, сказав: "А купіть мені краще гітару".
- А де зараз ця гітара, яка рятувала від лікарняних буднів?
- Тепер в мене колекція, а та гітара, на якій я вчився грати у лікарні, перейшла до мого сина.
- І у вас тепер є своя музична команда...
- Грали з друзями і вирішили на одній з репетицій зібрати усе до купи у єдину програму. Спочатку ми грали у київських клубах, потім почали запрошувати нас по Україні, грали і у тюрмах. Є дві різні програми, одна з яких думки в голос "Чоловіча історія. Пісні обрані нами". Моя заслуга у тому, що мені вдалось зібрати кращих музикантів.
- Музика займає у вашому житті вагому роль?
- Музика взагалі за силою дії на психологію людини сильніше будь-якого іншого мистецтва. Уявіть собі, скільки треба дивитись картину Айвазовського "9 вал", аби всередині заграли такі ж емоції, як коли ти чуєш пісню групи "Арія" - "Шторм, ветер молчит, упал серой чайкой на дно…"(рос.мова – прим. авт.) Музика з трьох акордів робить те, на що інше мистецтво потребує часу. Тут або на другому такті зачепило, або ні.
Марія Бірюкова,
Телеканал новин "24"