І на оновленій землі врага не буде, супостата

9 березня 2022, 12:04

Джерело:

Отак і закінчився – раптом і без варіантів – цей безкінечний спір про вартісність національної поезії. Ми без кінця чули їхню зверхність, на нас виливали мерзенну московську пиху. У них навіть у мову українське слово "вирши" увійшло синонімом меншовартості, графоманської маячні.

Все мовчить, бо "благоденствує"...

Ну, а хто тепер щось скаже про "другорядність" українського?

До теми Українські рятувальники зачитали слова Шевченка у річницю його народження: патріотичне відео

Пройшов час, і виявилося: Шевченку є що сказати своєму народові, а Пушкіну – нема чого. Нема, скільки не шукай.

А у інших?

От Анна Ахматова.

"Мне Голос был, он звал утешно/Он говорил: иди сюда/ Оставь свой край, глухой и грешный/Оставь Россию навсегда./Я кровь от рук твоих отмою/ Из сердца выйму ложный стыд/ Я новым именем покрою/ Боль поражений и обид./ Но равнодушно и спокойно/Руками я замкнула слух/ Чтоб этой речью недостойной/ не осквернился скорбный дух".

Так, потужна поезія. Але зараз треба дивитися на неї під кутом сьогодення, а не Громадянської війни столітньої давності, коли були написані ці рядки. І тоді добре видно: Ахматовій було, що сказати собі, а не своїм – це основне.

Там, у вічно пихатій Москві, зараз, безперечно, є ті, хто біжить у бомбосховище свого "скорбного духа".

Не гірші люди, до речі. Тож подивимося збоку, що їм той дух скаже і як вони його почують. ... А українцям то уже байдуже. В Українців є Тарас.

Росія перевершила Іран за кількістю накладених на неї санкцій – дивіться відео:

Оперативна інформація рятує життя. Читайте наш телеграм, там ми зараз найшвидші. Цілодобово!