Операція ООН в Африці – без втрат: як починали облогу Жадовіля
В Африці у 1960 році почалися кардинальні зміни – колишні колонії проголошували незалежність. На політичній карті світу з'явилося 16 нових країн.
Найбільшою серед них була колишня бельгійська колонія Демократична Республіка Конго – у самому серці Африки. Офіційно проголошення суверенності новоствореної країни відбулося 30 червня 1960 року.
До теми Кривавий конфлікт у Мексиці: сапатисти підняли на повстання індіанців найбіднішого штату
За кадром урочистої церемонії залишалося хвилювання через надзвичайно високий рівень напруги. До протистояння між білими і темношкірими додавались міжплеменні труднощі, які екстраполювались на політику.
Як і більшість африканських країн – Конго не моноетнічна країна. Кордони охоплюють території дуже різних етнічних груп, тож усвідомлення єдиного народу місцеве населення не мало.
Перемога партії Лумумби
Незалежність вони бачили по-різному: хтось виступав за розбудову унітарної держави, для інших майбутнє мало сенс лише у вигляді федерації з широкими повноваженнями місцевої еліти.
У 1958 році перші демократичні вибори в Конго виграла партія харизматичного працівника поштампу Патріса Лумумби – Національний рух отримав у парламенті 40 місць зі 137.
Перші демократичні вибори в Конго виграла партія Патріса Лумумби / Фото UN News
В обмін на прем'єрське крісло він погодився підтримати на пост президента країни Жозефа Касавубу. Останній був фігурою компромісною і для місцевих еліт, і для бельгійців, оскільки не вимагав повного "розриву" із колишніми колонізаторами.
Незалежність провінції Катанга
Один із лідерів провінції Катанга був потомком місцевої заможної династії Моіс Чомбе. Менше, ніж за тиждень після проголошення незалежності, республіку охопили заворушення і антибельгійські погроми.
На той час в країні залишалося понад 100 тисяч білих. Місцеві все частіше почали на них зганяти злість за всі кривди, які пережило темношкіре населення впродовж років колоніальної експлуатації.
Чомбе виступав проти централізації влади / Фото RTBF
Не офіційно – ініціативи Лумумби дійсно намагались обмежити вплив бельгійців на економіку країни, а серед інструментів досягнення мети була і націоналізація.
На прохання Чомбе Бельгія прислала війська, водночас ні президент Касавубі, ні прем'єр Лумумба цього не просили. Бельгійські командос фактично перебували у колонії незаконно, та ще й підтримували сепаратистів.
Наша позиція залишається незмінною. У Катанзі скрізь панує спокій, я і мій уряд попросили Бельгію прислати свої війська, саме завдяки ним ми маємо сьогодні мир в Катанзі,
– заявляв лідер самопроголошеної провінції Катанга Моіс Чомбе.
Звернення до ООН задля допомоги
Патріс Лумумба звернувся по допомогу до Організації Об'єднаних Націй. Згодом в аеропорту столиці Леопольдвіля почали сідати перші літаки з миротворцями.
Зверніть увагу Обіцяли свободу від комунізму: як Угорська революція обернулась терором
Вони мали припинити розгортання великої громадянської війни і змусити іноземних військових, зокрема бельгійців – залишити межі країни, хоча ООН так і не назвала Бельгію агресором.
Щоб не провокувати місцеве населення у склад операції ООН в Конго, а скорочено з англійської ONUC – спочатку білих не брали. До 20 липня 1960 року в Конго прибуло 3500 військовослужбовців.
Більшість з них були з Тунісу, Марокко і Гани, командували силами ООН індійці. Втім, окрім бунтівної Катанги, почалися нові проблеми.
Вбивство Патріса Лумумби
У лютому 1961 року в Катанзі вбили експрем'єра Патріса Лумумбу. Через декілька місяців літак голови ООН Дага Хаммершельда, який відправлявся на переговори із врегулювання конголезької кризи, розбився при загадкових обставинах.
Літак Хаммершельда розбився при загадкових обставинах / Фото Wikimedia Commons
Так миротворчий контингент опинився посеред чотирьох вороже налаштованих один до одного політичних таборів, за плечима в кожного з яких були озброєні сили. Проти президента Касавубу повстали ще 2 провінції:
- Невелика Південна Касаї, її король Альбер Колонджі мав у підпорядкуванні до 3 тисяч солдатів.
- На сході почалося повстання послідовників убитого Лумумби – до 10 тисяч бійців вів його колишній заступник Антуан Гізенга.
Початок штурму у Катанзі
Завдяки посередництву ООН в Конго вдалося примирити президента Касавубу з двома основними суперниками – Гізенга на сході і Калонджі в південній Касаї погодились скласти зброю.
Третій – Моіс Чомбе наполягав на своєму – Катанга обрала свій шлях і буде захищати його всіма силами. Сутички почалися наприкінці літа 1961 року.
ООН поступово змусила бельгійців почати евакуацію з Катанги. 28 серпня блакитні каски почали штурм Елізабетвіля – столиці Катанги.
Президента Касавубу вдалося помирити з двома суперниками / Скриншот з відео 24 каналу
ООНівці затримали 79 найманців і майже сотню 81-го іноземного персоналу жандармерії Катангесе. Їх одразу перевозили на одну із військових баз для очікування депортації, але це не означало, що Чомбе здався.
Моїс Чомбе почав наймати бійців для свого війська в Родезії та Південно-Африканській республіці. Вони мали скласти кістяк опору миротворцям і допомогти Катанзі втримати незалежність.
У 1955 році Ірландія приєдналася до ООН, участь у місіях якої був чи не єдиним способом заявити про себе, як повноцінного і важливого гравця на міжнародній арені.
Коли ООН видає резолюцію, а це найпотужніший форум у світі, з якої країни ви б не були, то цієї резолюції треба притримуватися. Вони – закон на цій планеті,
– сказав лейтенант 35 батальйону при місії ONU Майк Шеннон.
На початку вересня 1966 року рота ірландських миротворців під командуванням Патріка Квінлана прибула в Жадовіль.
Місто було невелике, але з шахтами урану поблизу, а тому – стратегічно важливе. Місцевий уран купували багато ядерних країн, серед яких і США.
Жадовіль підтримував незалежність Катанги / Кадр з фільму Congo: An Irish Affair
Знайомство з місцевою владою виявилося прохолодним, адже Жадовіль підтримував незалежність Катанги.
Коли майор Квінлан пішов до мера міста, той сказав йому забиратися і прихопити з собою своїх людей і "все оте чортове ООН". Було зрозуміло, що навіть біле населення міста не хотіло нас бачити,
– розповів учасник битви при Жадовілі Ноел Керрі.
Складалося враження, що позиції для ірландців були придумані ворогом. Квінлан прибув замінити зведений ірландсько-шведський корпус. Водночас сержант Волтер Хегарті розповів, що у Жадовіль їх привезли вантажівками, які постачали ООН.
"Все, що після них залишилося – 1 розбита вантажівка, 2 джипи, 1 швидка і машина командира. Так от, коли ми приїхали туди, там було багато жандармів, які на кожному повороті встановлювали блоки", – розповідав Хегерті.
Хегарті про ситуацію у Жадовілі / Кадр з фільму Congo: An Irish Affair
За його словами, вантажівки з військовими провозили через їхні позиції, а робили це тому, що відповідна позиція була обрана цивільним представником ООН і він обрав її не для мілітарних цілей, а просто як місце, де можна залягти.
Початок облоги Жадовіля
Командир ірландців розумів, що жандарми Катанги рано чи пізно повернуться до Жадовіля і мирно все навряд чи закінчиться, тож ірландці:
- окопались виставили блокпости;
- розмістили по периметру вогневі точки;
- почали запасатись водою та провізією.
Рота "А" мала патрулювати околиці, демонстрація присутності ООН була сигналом, що сепаратистам тут робити нічого – люди Чомбе не забарились.
Через 2 дні Жадовіль був відрізаний від інших сил ООН. Дорога на Елізабетвіль, де зосередились головні сили миротворців і до якої було менше , ніж 100 кілометрів – контролювалася жандармами Катанги. Натомість на озброєнні в ірландців було:
- кілька легких мінометів;
- декілька протитанкових рушниць;
- кулемети;
- 2 броньовані автомобілі.
Радіозв'язку із командуванням не було, рація ірландців зламалась. "Острів'яни" бачили, як навколо займають позиції сили Катанги, їх було дуже багато. Квінлан наказав за жодних обставин не відкривати вогонь і не робити нічого, що інша сторона могла б розцінити як провокацію.
Як ірландці зазнали перших ударів
Перші снаряди впали на ірландців 13 вересня, коли більшість з миротворців молилась на ранковій Месі. Півтори сотні підлеглих Квінлана прийняли бій проти 3-тисячного загону жандармів Катанги, підкріплених білими найманцями.
13 вересня на ірландців впали перші снаряди / Кадр з фільму Congo: An Irish Affair
По миротворцях відкрили вогонь із мінометів і важких кулеметів, ірландці відстрілювались. Згодом з'явився перший поранений.
Після обіду по блакитних касках почав працювати снайпер. Потім катангійці пішли в атаку – 600 бійців не змогли надто близько підійти до ірландських позицій.
Актуально Ефект ілюзії: як художники перехитрили загарбників під час світових війн
Квінлан грамотно розмістив вогневі точки і ураганний вогонь миротворців змусив наступаючих притискатись до землі.
Запит ірландців про допомогу відхилили – кільце навколо Жадовіля було надто щільним і шведсько-ірландський батальйон з Елізабетвіля не ризикнув його проривати боєм. Армійська виправка ірландців врятувала їх наступного дня.
Мінометним вогнем Квінлан змусив замовкнути міномети катангійців, які почали крити позиції миротворців ураганним вогнем. Згодом над їхніми позиціями з'явилася авіація бойовиків:
- легкий літак часів Першої світової;
- гелікоптер;
- 2 старі реактивні бомбардувальники.
Ще двоє ірландців вибули з бою, отримавши поранення. Водночас з Квінланом зв'язались зі сторони нападників і запропонували скласти зброю, проте ірландець відмовився.
Затяті штурми позицій ірландських миротворців тривали впродовж 3 днів. Гелікоптер, який прорвався з водою для миротворців, піднятися у небо знову не зміг через щільний вогонь бойовиків. Питна вода, яку він намагався доставити, виявилася з домішками бензину і до вживання не годилась.
Розв'язання конфлікту в Жадовілі
Розв'язання настало після того, як вичерпалися запаси води і провіанту, а солдати рахували останні набої. Черговий штурм міг закінчитись рукопашною, що означало жертви.
За 4 дні боїв ніхто з людей Квінлана не загинув / Фото Donegal Daily
Майор Квінлан не міг не гордитися тим, що за 4 дні боїв ніхто з його людей не загинув і не повернувся додому в дубовій труні – вмирати на чужій війні не хотів ніхто.
Завдання ООН – це забезпечення миру з мінімальним застосуванням зброї, ми так і робили. Вогонь відкривали тільки в межах самозахисту, я дуже тішусь, що всі наші залишились живими,
– казав майор ірландського батальйону Патрік Квінлан.
Під гарантії безпечного виходу ірландці склали зброю, після цього всіх бійців з роти "А", які тримали позиції біля Жадовіля, заарештували.
Бійці перебували під вартою, спочатку їх охороняли бельгійські військові – стосунки з ними були приязні. Трохи гірше стало, коли на варту заступали катангійські солдати, які були не проти хоч якось відімстити за великі втрати.
Біля Жадовіля залишилось майже 300 тіл бойовиків. Зрештою через 5 тижнів ірландців обміняли на заручників, взятих до неволі урядовими військами Конго.
Здобутки миротворчої місії ООН
Невдовзі сецесія Катанги зупинилась сама собою. Моїса Чомбе запросили в крісло прем'єр-міністра Конго. Місія ООН в цій країні працювала до 1964 року.
ONUC була першою миротворчою місією ООН, яка вогнем карабінів і кулеметів намагалася реалізувати рішення Ради Безпеки.
Місія ООН працювала в Конго до 1964 року / Фото ZN.UA
Вдома історію про Жадовіль сприймали виключно як поразку. Квінлана і його бійців мало не звинувачували у боягузливій здачі позицій.
Попри те, що всі вони були представлені до нагород – відзначені не були. Тримання удару впродовж 5 днів в облозі проти у 6 разів переважаючих сил ворога – не брали до уваги. Збереження життя миротворців – аналогічно.
Зверніть увагу Помирає кожен п'ятий: в ООН закликали світ відмовитися від вугілля
Через здачу в полон – історія Битви за Жадовіль ховалася під килим. Минуло понад 40 років поки на цю історію вдома змогли подивитись під іншим кутом.
У 2004 році бійців роти "А" і їх командира Патріка Квінлана, хоч і посмертно, все-таки було нагороджено.
Вже у 2016 році "за дистриб'юторства Netflix" вийшла стрічка "Облога Жадовіля", яка також намагається внести справедливість і відновити репутацію бійців Патріка Квінлана.