Від Москви до Сибіру: як українські дрони спричинили паливний колапс в "імперії зла"

Наші далекобійні санкції по об'єктах НПЗ у глибокому тилу ворога зруйнували внутрішній паливний баланс Росії, спровокували параліч регіонального забезпечення та створили структурну кризу для фінансування війни. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Географія паливної кризи: від прикордоння до Сибіру

Ефект від знищення технологічних вузлів російських НПЗ перестав бути локальним, криза постачання вийшла на загальнонаціональний рівень. За інформацією Генштабу, станом на початок липня 2026 року виведено з ладу 42,74% від загальної проєктної потужності нафтопереробки Росії. Дефіцит бензину і дизельного палива охопив щонайменше 55 суб'єктів федерації (за даними моніторингу іноземних інституцій). 

Запровадження жорстких урядових та комерційних лімітів на АЗС відбулися у таких стратегічних вузлах:

• столичний регіон та Північний Захід: Москва та Санкт-Петербург запровадили ліміти на продаж палива в одні руки (до 20 літрів бензину для клієнтів мереж "Татнефть", "Роснефть" та "Лукойл");
• глибокий тил та Сибір: обмеження зафіксовані в Новосибірській, Іркутській, Тюменській та Омській областях, а також у Красноярському краї;
• Далекий Схід: у місті Чита на Забайкаллі черги на АЗС мають такий розмір, що їх вже видно з космосу. 

Черги на АЗС у Росії / Фото надав автор

Навіть Ханти-Мансійський автономний округ, який забезпечує до 40% усього російського видобутку нафти, змушений обмежувати продаж палива на АЗС (до 40 літрів бензину та 80 літрів дизеля). Це яскраво доводить, що наявність сировини не рятує від дефіциту, якщо знищені заводи, які перетворюють її на пальне.

Зазначу, що дані про обмеження наведені з офіційних джерел країни окупанта. Фактично ж ситуація виглядає ще гірше, адже палива в регіонах просто немає. 

Ключові цілі та технічні наслідки ударів

Внаслідок серії успішних уражень дронами (зокрема, із застосуванням новітніх реактивних БпЛА "Барс" та далекобійних "Лютий") було виведено з ладу або суттєво пошкоджено від 20% до 40% загальних первинних нафтопереробних потужностей Росії.

Далі поговоримо про найбільш руйнівні операцій останнього часу.

Московський НПЗ (Капотня): червневий удар 1-го Окремого центру СБС (14 полк) разом із суміжними підрозділами призвів до масштабних пожеж щонайменше у 5 локаціях заводу. За даними Reuters, цей об'єкт, який забезпечував до 40% потреб столиці в бензині та 50% у дизелі, повністю зупинено щонайменше до кінця 2026 – початку 2027 року.

НПЗ "ТАНЕКО" та ТАІФ-НК (Нижньокамськ, Татарстан): системні влучання паралізували ключові установки високотехнологічної переробки нафти в Поволжі.

Пермський, Киришіський (Ленінградська область) та Ярославський НПЗ: серія ударів у травні – червні знищила первинні дистиляційні установки (АВТ-2, АВТ-4, АВТ-6), без яких процес розділення нафти на фракції стає неможливим. Ярославська нафтобаза додатково втратила резервуарний парк об'ємом понад 210 тисяч кубічних метрів.

Нафтовий термінал "Санкт-Петербург": минулого тижня оператори 1 Окремого центру уразили один із найбільших перевальних комплексів нафтопродуктів на Балтиці та ключовий логістичний вузол експорту паливних ресурсів Росії. Його пропускна спроможність становить 10 мільйонів тонн на рік.

Кумулятивний ефект: економічне та логістичне виснаження

Удари спричинили падіння обсягів нафтопереробки у Росії до найнижчого рівня за останні 16 років (менше 4,7 мільйона барелів на добу). Це запустило кілька критичних процесів.

1. Логістичний тромбоз залізниці. Оскільки заводи поблизу ліній фронту та у центральній Росії виведені з ладу, Кремль змушений везти готове пальне з уцілілих заводів Сибіру за тисячі кілометрів. Це перевантажило залізничну мережу ("РЖД"), створюючи затори та затримки для військових ешелонів з технікою.

2. Заборона експорту та судові війни. Росія була змушена вперше в сучасній історії повністю заборонити експорт авіаційного гасу та ввести жорсткі обмеження на експорт нафтопродуктів. Внутрішній арбітраж Росії завалений позовами: компанії (наприклад, "Мосрегіонгаз") масово розривають великі контракти через знищення палива на нафтобазах безпосередніми ударами або пожежами.

3. Вимушений імпорт пального. На тлі дефіциту всередині Росії, "країна бензоколонка" почала сама імпортувати бензин. Щонайменше 60 тисяч тонн були відправлені з Індії морським шляхом. А Казахстан планує передати росіянам від 50 тисяч тонн бензину у ролі "гуманітарної допомоги".

4. Удар по фінансуванню війни. Прямі фінансові втрати від знищення інфраструктури (лише кейс Туапсе оцінюється у 5 мільярдів доларів прямих збитків) та падіння доходів від продажу палива змусили Кремль закласти скорочення оборонного бюджету Росії на 11% – це перше урізання військових асигнувань за 4 роки повномасштабного вторгнення.

Кампанія ударів по російських НПЗ і нафтобазах довела свою високу асиметричну ефективність. Російська влада намагається маскувати кризу під "тимчасові логістичні проблеми" та "профілактику паніки", але губернатори регіонів підтверджують, що паливний дефіцит став невідворотним. Внутрішня дестабілізація посилюється. 

Ефект від українських ударів настільки відчутний, що російський диктатор вперше публічно визнав проблеми з пальним: "Черги, на жаль, є на заправках. Потрібну марку бензину не завжди можна знайти". 

Зазначимо, що прості росіяни, м'яко кажучи, менш стримані в описі того, що відбувається. Окрім заборони на експорт бензину та авіакеросину, у Росії вже розглядають повну заборону на експорт дизельного палива.

1 Окремий центр СБС (14 полк) продовжує методичне виконання завдань. Далі буде. Наша перевага – у технологічній точності.