Три роки від початку великого вторгнення. У глибокому тилу, у Львові, біля звичайної житлової багатоповерхівки справжні голодні ігри: ветеран російсько-української війни змушений протистояти закидам, крикам і лементу людей, яким не вгодив "занадто великий" пандус. Це міг би бути дуже неполіткоректний анекдот або сумна, але повчальна байка, – проте це реальність. Описана історія не є вигадкою і ставить гостре питання: наскільки ми як суспільство готові дбати про належні умови для тих, хто зберіг нам життя?

У проєкті "Бюджети війни" журналісти 24 Каналу – за допомогою цифр та фактів – розповідають про те, що стало для нас важливим або набуло особливого значення після 24 лютого 2022 року. У цьому тексті зосередимося на пандусах: скільки на них грошей витрачає держава через Prozorro, зокрема регіони? Яка загалом статистика стосовно тендерів? Та чому досі в частини українського суспільства немає розуміння, що інклюзія стосується кожного?

Історія Сергія Власова, з якої ми почали цей матеріал, є доволі показовою. Деякі сусіди ветерана погрожували просто-таки спиляти пандус, що, на їхню думку, суперечив певним естетичним ідеалам. На щастя, скандал не пройшов повз увагу преси та громадськості, зі залученням місцевої влади вдалося загасити це полум'я. Жителям львівської багатоповерхівки через заперечення, гнів та депресію таки вдалося прийняти ідею, що тепер на вході до їхнього будинку стоятиме нормативний пандус.

Водночас важко уявити, скільки подібних історій залишається на звичайному побутовому рівні: поза увагою медіа та небайдужих.

Пандуси після початку повномасштабної війни справді почали облаштовувати в більших кількостях – це підтверджує наш аналіз тендерів на Prozorro. Так, за 3 роки поточна сума тендерних договорів щодо пандусів становить 618 мільйонів гривень. Йдеться про майже три тисячі закупівель.

Згідно з нашими даними, це навіть більше, ніж за весь період від 2015 до 2021 року – тобто до початку повномасштабної російської агресії. За вказані роки держава витратила через Prozorro на пандуси близько 570 мільйонів гривень. Це, безумовно, позитивний факт: нарешті помітно кроки в цьому напрямку. Але не забуваймо, що люди, яким потрібні пандуси, існували й до "24 лютого" – і це не лише ветерани.

Рівень виконання договорів у завершених тендерах щодо пандусів демонструє позитивну динаміку, хоча дані не стабільні.

У 2016 році лише 65% коштів пішло на реалізовані проєкти, а за кількістю завершених договорів цей показник становив лише 48%. Уже у 2017, 2018 та 2019 роках ситуація покращилася: виконання за сумою зросло до 88-93%, а за кількістю договорів – до 84-93%. Це свідчить про стабілізацію процесів закупівель і ефективніше освоєння бюджетних коштів.

У 2023 році рівень виконання значно знизився. Важко назвати всі об'єктивні на це причини, але війна, очевидно, – одна з них. Цього року реалізували лише 53% від суми договорів, хоча за кількістю договорів показник залишився високим – понад 84%. Такий розрив може свідчити про затримки з фінансуванням або проблеми з реалізацією масштабніших проєктів.

У 2024 році ситуація знову покращилася: виконання за сумою становив 90,5%, що є одним із найвищих показників за останні роки. У середньому за останнє десятиліття виконання договорів у завершених закупівлях становить 81% за сумою та майже 88% за кількістю, що вказує на доволі ефективне використання коштів, попри окремі провали.

Дивіться також Від доріг до фортифікацій: куди йдуть сотні мільярдів на будівництво під час війни – аналіз

До 2022 року рівень конкуренції у закупівлях щодо пандусів поступово зростав, хоча значна частина лотів залишалася неконкурентною. До 2021 року понад половина лотів була неконкурентною, а середня кількість учасників у конкурентних процедурах коливалася від 0,71 до 1,54. Найкраща ситуація була у 2021 році, коли лише 15,45% лотів (за очікуваною вартістю) були неконкурентними, а середня кількість учасників досягла 1,54 – це найвищий показник за десятиліття.

Широка картина зрозуміла: тендери часто проходили без елементу "змагальності", що свідчить про слабку конкуренцію на ринку або вузьке коло потенційних виконавців.

Після початку повномасштабної війни ситуація з конкурентністю закупівель стала ще складнішою. У 2022 році частка неконкурентних лотів за кількістю досягла 85,7%, а у 2023 році – до рекордних 90,6%. Попри це, у 2022 році середня кількість учасників у конкурентних тендерах зросла до 1,63, хоча самих тендерів було суттєво менше. Уже у 2023 та 2024 роках цей показник знизився до 1,11 і 0,91 відповідно, що вказує на подальше падіння конкуренції.

Ситуація з пандусами у регіонах виглядає вкрай нерівномірно. Київ тут абсолютний чемпіон – 237 мільйонів гривень на облаштування безбар'єрного простору. Це більше, ніж у всіх інших областях разом узятих. Логічно: столиця, великі обсяги забудови, потреба в адаптації міста до європейських стандартів.

Але одразу за Києвом – несподіванка. Не Дніпро, не Львів, не Одеса, а Полтавська область – 150 мільйонів гривень на пандуси через Prozorro. Для порівняння:

  • Дніпропетровська область – 14,8 мільйона гривень,
  • Одеська область – 14,6 мільйона гривень,
  • Харківська область – майже 11 мільйонів.

Чи означає це, що Полтава – нова фортеця інклюзивності?

Львівська область – на третьому місці з 54,5 мільйона гривень, що загалом не дивує, враховуючи розвинену урбаністику в регіоні. А ось Донецька, Луганська та Херсонська області пасуть задніх – менше ніж 1 мільйон гривень на трьох. Причини очевидні: війна, окупація, відсутність можливостей реалізовувати інфраструктурні проєкти. Схожа ситуація в Запорізькій області – лише 1,2 мільйона гривень.

Загалом, якщо дивитися на цифри без емоцій, виходить, що головні витрати на пандуси через Prozorro концентруються у великих міських центрах і регіонах, де місцева влада або активна в питаннях доступності, або має бюджет для того, щоб цю активність проявляти.

Ще один цікавий факт, який неможливо не згадати, пік витрат на пандуси після початку повномасштабного вторгнення припадає на березень 2024 року. Цей місяць став абсолютно рекордним зі 110 мільйонами гривень. Це майже в 10 разів більше, ніж у попередньому місяці того ж року.

Дивіться також Проблеми, які вартують життя: що з витратами України на аптечки та турнікети – аналіз

Навіть якби Росія не розпочала повномасштабну агресію проти України, зрозуміло, що витрати на пандуси та інші елементи безбар'єрності все одно мали б зростати. Ми рухаємось до Європейського Союзу, де немає місця для дискримінації, нерівності та упередженому ставленню до людей лише через відсутність кінцівок. До того ж не хочеться зайвий раз повторювати очевидне, але пандусами користуються не лише люди в колісних кріслах.

Жінка з дитячим візком не може потрапити в тернопільську лікарню: відео з інстаграм-акаунту @ternopoliany

У соцмережах ледь не кожного дня з'являються світлини, новини та інші публікації про потребу облаштування зручного пандуса в тому чи тому місці. Йдеться про магазини, поштові відділення, лікарні, школи та інші заклади, які відвідують люди. Отже, проблема інклюзивності стосується не лише держави, а й бізнесу, до якого повинні діяти однакові вимоги в цьому питанні.

Ужгородський пандус, яким неможливо скористатися без травм: відео з TikTok-акаунту @love.uzh

Стрімкий пандус, який є "прикрасою" міста: відео взято з TikTok-акаунту @love.uzh

Пандуси, які не спрощують, а ускладнюють життя: відео з TikTok-акаунту @zolotukhin_v

Дивіться також Без зв'язку – без перемоги: яка роль Starlink на війні, скільки на них витрачає Україна – аналіз

Важливо розуміти, що нормативний пандус – це не просто зручність, а базова вимога безпеки. Дізнатися, яким він повинен бути, насправді дуже просто: у два кліки на сайтах державних відомств. Але не зайвим буде постійно поширювати та оновлювати відповідну інформацію, аби суспільство пам'ятало та не забувало.

Насамперед про ухил пандуса. Він не повинен перевищувати 8% (1:12), щоб люди з інвалідністю могли користуватися ним без ризику травм. Мінімальна ширина залежить від типу руху:

  • 1,2 метра для однобічного;
  • 1,8 метра для двобічного.

Один підйом не може бути вищим за 0,8 метра, а після кожного такого підйому обов'язково має бути горизонтальний майданчик глибиною не менше 1,5 метра. Якщо перепад висот перевищує 0,3 метра, пандус повинен мати поручні з обох боків. Для відкритих пандусів передбачена двобічна огорожа з поручнями на висоті 0,7 і 0,9 метра, а в дитячих закладах, парках та на майданчиках – ще й додатковий рівень на 0,5 метра.

Важливий нюанс. Поверхня пандуса має бути жорсткою, добре помітною, відрізнятися кольором або фактурою від суміжних горизонтальних поверхонь. Забороняється встановлювати накладні протиковзні планки, які можуть спричинити падіння, а також відводити на пандус дощову воду з дахів чи систем водовідведення

Порушення цих норм – це не просто формальність, а реальна небезпека. Пандус із надмірним ухилом або без необхідних поручнів може стати пасткою, створюючи ризик падіння і травм. Уряд регулярно проводить кампанії щодо фізичної безбар'єрності, але цього замало – інклюзивність має стати одним із державних пріоритетів.

Будь-яка ситуація, навіть найпроблемніша, має "мемний" потенціал: відео з інстаграм-акаунту @my_ukrinian_dream