За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, саме з підготовкою до ймовірного нападу на нашу державу пов'язана надзвичайна активність білорусів у Мозирі. 22 червня на територію місцевого нафтопереробного заводу заїхала велика кількість озброєних людей.

Дивіться також Білорусь відкрито готує вторгнення до України: чим зустрінемо ворога

З території НПЗ вкрай активно почали вивозити пальне. Цілком може бути, що такі заходи обумовлені побоюванням білоруського керівництва залишитися без палива у випадку удару по підприємству.

Бізнес-еліта вивозить родини та цінності якомога далі

  • Фактична евакуація з Мозиря почалася після 20 червня. Заможні особи почали організовувати евакуацію власних родин за кордон або на північ Білорусі.
  • Паралельно з цим вони забезпечили вивезення власних цінних речей та коштовностей.
  • На самому ж заводі вивезення пального зафіксували 22 червня, коли на територію НПЗ приїхали озброєні чоловіки в темному одязі та з білими пов'язками на руках. Крім того, охорону об'єкта забезпечують поліцейські.
  • Куди саме білоруси вивозять пальне з Мозирського НПЗ, наразі невідомо.

Подібні заходи у спецслужбах пов'язують не тільки з ймовірним вступом у війну з боку Білорусі, але й з тим, що місцеві еліти розуміють наслідки цього. Всі знають, що у випадку безпосередньої агресії Україна може миттєво відмовитися від позиції не завдання ударів по військових об'єктах у зовсім не дружній сусідній республіці. І це означає, що ЗСУ зможуть ударити по нафтопереробному заводу, складах з боєприпасами, аеродромах та інших місцях, які перебуватимуть у зоні ураження наявного озброєння.

У Білорусі вважають, що люди стерплять все

Наближені до Лукашенка особи дуже бояться наслідків безпосередньої участі Білорусі у війні, але зовсім не через якісь примарні мітинги з боку населення. У генералітеті взагалі не розглядали варіантів якоїсь протидії владі з боку населення у випадку прийняття доленосного рішення.

Під час різноманітних нарад, коли хтось з воєначальників порушував питання реакції на війну з боку народу, всі високопосадовці сходилися на думці, що білоруси перетворилися на рабів та насправді майже не чинили жодного суттєвого опору з 24 лютого. Генерали постійно зазначали, що так звана "залізнична партизанщина" не була масовою та такою, яка б насправді завадила Росії вести бойові дії. Інших спроб супротиву з боку білорусів ніхто не фіксував.

Тож Лукашенко впевнений, що білоруси стерплять будь-що, включаючи потік трун строковиків з України. Тим паче, що у відсутності протестів буде напряму зацікавлена Росія. Однак впевненості в гарантіях безпеки самої Білорусі з боку Путіна ніхто не відчуває. Бо так буває, коли живеш у своєму світі, "перемагаєш" кожного дня, слухаєш про "взяття Києва". А вранці невідомий безпілотник пролітає крізь всі системи ППО на відстані понад 100 кілометрів і у твоєму місті горить нафтопереробний завод.

Та й навіть у випадку заходу армії Лукашенка вглиб України лише на кілька кілометрів, спрогнозувати, коли саме все військо посиплеться, ніхто не може. Без безпосередньої участі Росії повноцінно протистояти ЗСУ, прикордонникам, Нацгвардійцям та поліцейським білоруси навряд зможуть. А у випадку провалу кампанії жодних гарантій демілітаризації Білорусі не існує.