Тичина залишив по собі творчість, яка ніби належить двом абсолютно різним людям. Як сталося, що поет, який на початку творчого шляху створював новаторську й надзвичайно музичну поезію, згодом писав твори на прославляння радянської системи – розкаже 24 Канал.
Яким був "перший" Тичина?
Павло Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині. Він навчався в Чернігівській духовній семінарії, співав у хорі, займався музикою та живописом. Усе це згодом сильно вплинуло на його поетичну манеру.
Переломним моментом стала збірка "Сонячні кларнети", яка вийшла 1918 року. УІНП називає її появу одним із найважливіших явищ української літератури початку XX століття та пов'язує творчість раннього Тичини із виникненням нового стилю – кларнетизму.
Його поезія була незвичною: у ній перепліталися музика, колір, ритм, символи та образи. Тичина експериментував із мовою і формою, а його ранні вірші стали важливою частиною українського модернізму.
Коли почалася трагедія Тичини?
Після встановлення більшовицької влади становище українських митців кардинально змінилося. У 1930-х роках репресії, арешти та знищення представників української культури створили атмосферу, у якій письменники опинялися під величезним тиском.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського зазначає, що Тичина зазнавав тиску з боку влади, а його творчість поступово змінювалася під впливом обставин. Він почав створювати твори у "партійно витриманому" стилі.
Паралельно змінювався і сам Тичина як публічна постать. Він отримував державні посади та звання:
- був академіком,
- очолював Інститут літератури,
- став міністром освіти УРСР,
- депутатом і головою Верховної Ради УРСР.
Тичина зазнавав тиску з боку радянської влади / Фото The Claquers
Один із найвідоміших прикладів цієї трансформації – вірш "Партія веде", написаний 1933 року. І тут є важлива деталь: за даними Музею Павла Тичини, спочатку це була пісенька для піонерів. Дитячий журнал відмовився її публікувати, вважаючи твір невдалим.
Згодом текст потрапив до газети "Правда" й був опублікований 21 листопада 1933 року. Цей вірш став одним із найбільш відомих символів радянського періоду творчості Тичини. А навколо нього з'явилося безліч пародій.
Дослідники відзначають, що саме "Партія веде" та інші подібні твори сформували суперечливу репутацію поета, який одночасно залишався автором видатної ранньої лірики.
Чому Тичину називають трагічною постаттю?
Парадокс його біографії полягає в тому, що ранній Тичина і пізній Тичина справді здаються двома різними поетами. З одного боку – автор "Сонячних кларнетів", "Золотого гомону" та інших творів, які засвідчили його виняткове новаторство. З іншого – державний діяч радянської України, який писав офіційно схвалену поезію та займав високі посади.
Павло Тичина помер 16 вересня 1967 року в Києві, у віці 76 років. Його поховали на Байковому кладовищі. Сьогодні його спадщина залишається однією з найбільш суперечливих в українській літературі.