Деякі ЗМІ помилково вирішили, що чи не останню перешкоду на шляху розблокування воєнної допомоги від Швейцарії нарешті усунуто. Втім, передчасна радість тривала недовго. Через кілька годин стало відомо, що нижня палата швейцарського парламенту (Національна рада), не схвалила пропозицію колег з верхньої палати (Ради кантонів) та наразі залишила швейцарську зброю та зброю, що включає швейцарські деталі, подалі від ЗСУ.

Чому так сталося, чим це зумовлено та чи варто ставити на військовій допомозі від Швейцарії хрест – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Актуально Реекспорт швейцарської зброї: військовий експерт розповів, як би це допомогло ЗСУ

На відміну від "нейтрального" члена НАТО Угорщини, яка веде відверто антиукраїнську та проросійську політику, Швейцарія – реальний приклад країни, що сповідує нейтралітет.

Чому Швейцарія нейтральна

Проста відповідь – так склалося історично. Офіційно в цьому статусі країна перебуває понад 200 років, насправді – набагато довше. Нейтральність стала національною ідеєю цієї альпійської держави та основою ідентичності її громадян. Історія Швейцарії знає кілька століть майже безперервних війн і кривавої різанини. У цих боях кувалася репутація ледь не найкращих вояків Європи – швейцарських піхотинців, точніше – алебардщиків.

Відгомін тих славних звитяг бачимо й нині – швейцарські гвардійці (історично – найманці) оберігають спокій Папи Римського та є основою збройних сил Ватикану. Так тривало кілька століть, але "Порохова революція" в Європі змінила баланс сил і Швейцарський Союз відмовився від подальшої експансії, віддаючи перевагу захисту власних кантонів. Завдяки цій стратегії країну фактично оминула кривава та виснажлива Тридцятилітня війна першої половини 17 століття.

Швейцарська гвардія Ватикану / фото Paul Ronga

Тривалий час Швейцарії вдавалося жити в мирі та багатіти, але все змінив Наполеон. Революційна Франція окупувала альпійську країну на майже 20 років. Та після поразки Наполеона, Швейцарський Союз було відновлено (як Конфедерацію кантонів). Ба більше, щоб у майбутньому уникнути нових воєн на своїй території, країна домоглася офіційного визнання світовими державами свого нейтрального статусу.

До теми Невивчені уроки історії: як "нейтральність" Австрії та Угорщини грає на руку Москві

  • "Вічний нейтралітет" Швейцарії було зафіксовано у 1815 році на Віденському конгресі та в Паризькому мирному договорі. Європейські держави гарантували Швейцарії недоторканість кордонів і незалежність. Натомість Швейцарія зобов'язалась не брати участь у збройних конфліктах і не надаватиме зброю жодній з ворогуючих сторін.
  • Таким чином, Швейцарія тримає нейтралітет вже понад два століття і це є найдавнішим випадком. Раніше цю першість утримувала Швеція (має нейтралітет з 1814 року), проте скандинавське королівство відмовилось від нейтрального статусу у 2022 році через російську загрозу й нині вже однією ногою перебуває в НАТО.

Швейцарія про НАТО навіть не думає (хоча є учасником програми ​​Альянсу "Партнерство заради миру"), вона не є членом ЄС і має власну валюту, хоч і була активним учасником повоєнних інтеграційних процесів у Європі.

Швейцарія також була членом Ліги Націй (штаб-квартира організації була в Женеві), проте, довгий час відмовлялась стати членом ООН – приєднання сталося лише 2002 року. До речі, з травня по червень 2023 року країна вперше в історії головувала у Радбезі ООН, замінивши у цьому статусі Росію. При цьому Швейцарія є членом Ради Європи та ОБСЄ, Міжнародного кримінального суду, Управління верховного комісара ООН у справах біженців, ЮНЕСКО, входить до Шенгенської зони.


Засідання Ліги Націй у Женеві, 1920 рік / фото Getty Images

Нині основу нейтралітету Швейцарії становлять Гаазькі конвенції 1907 року про закони та звичаї війни. Відповідно до них Швейцарія не приєднується до військових альянсів і не посилає безпосередньо свої озброєння в зону конфлікту, навіть для підтримки жертв агресії.

Завдяки політиці нейтралітету Швейцарії вдалося уникнути двох світових війн, але не критики. Тоді багато хто називав швейцарський нейтралітет байдужістю.


Кордон між Швейцарією та Францією під час Першої світової війни, 19 червня 1917 року / фото Getty Images

У роки Другої світової Швейцарія опинилася у фактичному оточенні гітлерівської Німеччини та її союзників. Нацисти здійснювали великий тиск на країну й "нейтралам" довелося піти на поступки.

  • Швейцарія стала частиною логістичних маршрутів нацистів, зокрема, й воєнних вантажів. Також країна змушена була фінансувати нацистів (продавала золото та надавала кредити, постачала сировину та промислові товари до Німеччини).
  • Нацисти також перетворили Швейцарію на власний фінансовий хаб й активно зберігали награбоване у місцевих банках. Крім того, під тиском нацистів Швейцарія змушена була обмежити пропуск на свою територію біженців з Німеччини (євреїв та німців, які не підтримували Гітлера), чим, вірогідно, прирекла їх на смерть.


Залізничний вузол у швейцарських Альпах, яким користувався Гітлер для транзиту своїх вантажів до Італії, 1943 рік / фото Getty Images

Вже після завершення Другої світової Швейцарії довелося офіційно вибачатися за поступки нацистам. У 1990-ті роки місцеві банкіри сплатили 1,25 мільярда доларів, як компенсацію жертвам геноциду та їхнім нащадкам. Тоді чимало швейцарців вважали, що їх змусили капітулювати під тиском авторитету США.

Ці події супроводжувалися численними скандалами, які винесли на поверхню чимало "брудної білизни" та дозволили говорити про швейцарський нейтралітет, як про щось аморфне та гнучке, що може змінюватись в залежності від різних умов. З приводу цього в самій Швейцарії та у світі роками тривала довга та запекла дискусія щодо того, чи була Швейцарія жертвою, чи бізнесовим партнером нацистів.

Нові випробування на Швейцарію та міцність її нейтралітету прийшли у 21 столітті, тільки замість "Третього Рейху" змієм-звабником став так званий "Третій Рим". Репутація найкращих у світі банків, закріплена навічно популярним у СРСР польському фільмі "Ва-Банк", потягнула до цієї альпійської країни чимало "нових росіян", серед яких було й багато "старих КДБшників".

Росія почала активно "розбудовувати" стосунки зі Швейцарією. У 2009 році до країни вперше в історії прибув російський лідер – тодішній президент Росії Медвєдєв (нині – скандальний блогер) навіть подарував зоопарку Берна двох ведмедиків.

Їхніми побратимами, згідно зі сценарієм, милувався професор Плейшнер – герой головного радянського серіалу про шпигунів "17 миттєвостей весни", щоправда, там за натуру тоді була не Швейцарія, а зоопарк у Тбілісі. З усім тим, "дружба народів" міцнішала та поглиблювалась. Не так, як з сусідньою і також нейтральною Австрією, але теж доволі "потужно", а в плані фінансів, навіть "потужніше".

На початку третього тисячоліття Швейцарія знову стала фінансовим хабом для диктатури. Цього разу – російської. У численних швейцарських сейфах осіли криваві російські сотні мільярдів доларів, євро чи місцевих франків.

Далеко не всі у Швейцарії прагнули наступати на старі граблі й повторювати помилки середини 20 століття.

  • З початком російської агресії проти України у 2014 році, Швейцарія була однією з перших держав, що ввела санкції проти Москви.
  • Також Швейцарія послідовно приєднувалась до санкцій ЄС щодо агресора. З 2022 року Швейцарія послідовно запроваджує санкції проти Росії та приєднується до кожного з санкційних пакетів ЄС.

У Росії цю політику Швейцарії вже відкрито називають відмовою від нейтралітету. З 7 березня 2022 року країна офіційно оголошена росіянами, як недружня держава. При цьому Швейцарія не висилала російських дипломатів (і через це перетворилася на прихисток для російських агентів), не забороняла ЗМІ російських пропагандистів.

У квітні 2023 року стало відомо, що у Швейцарії заарештовані 8 мільярдів доларів активів російських олігархів. Це величезна сума і це близько третини від кількості російських грошей, що нині заблоковані в Європі. Проте, це далеко не все. Так, за оцінками посла США у Швейцарії, мова може йти про значно більшу суму – до 100 мільярдів доларів. Мовиться про активи тих росіян, які ще поки не опинилися під санкціями.

Швейцарія відмовляється від збройної допомоги Україні, але водночас доволі активно допомагає у гуманітарній сфері – її точно не назвеш байдужою:

  • У квітні 2023 року країна оголосила про надання Україні понад 2 мільярди доларів у межах 6-річної програми допомоги. На підході ще проєкт допомоги на понад 5 мільярдів євро на наступні 10 років (8 червня 2023 році голосування по ньому у нижній палаті провалилось, але сумнівів, що у підсумку рішення буде позитивним для України немає).
  • Також Швейцарія активно опікується українськими біженцями та численними гуманітарними програмами, перша конференція з питання післявоєнного відновлення України символічно відбулася у швейцарському Лугано.
  • Нині Швейцарія активно збільшує імпорт до України товарів подвійного призначення, а також техніки для розмінування (цей процес, не без проблем, але активізувався).

Попри значну допомогу Україні питання надання летальної допомоги залишається табу на законодавчому рівні.

Дискусія про його подолання у Швейцарії триває з 2022 року й активізувалась у 2023 році, коли ні в кого не залишилось жодних ілюзій, що у випадку Росії маємо абсолютне варварське зло, що несе екзистенційну загрозу цивілізованому світу. Щоб його побороти – потрібна зброя. Згідно з чинними законами, Швейцарія не може продавати зброю сторонам збройних конфліктів і це поширюється на так званий реекспорт.

Через це країна у 2022 році відмовила Україні на її прохання про передачу бойових шоломів і бронежилетів, відмовляється приймати на лікування поранених військовослужбовців, хоча під тиском громадськості погодилась приймати на лікування поранених цивільних з України. Швейцарія відмовляла Данії, Іспанії та Німеччині в передачі Україні зброї, частково або повністю виготовленій на території Конфедерації, або такої, що перебувала у її власності.

Над його усуненням нині працює весь світ. Союзники України чинять дипломатичний тиск, не мовчать і бізнесмени. Адже продаж зброї – це бізнес, і Швейцарія тут займає не останнє місце. Нині через позицію "нейтралів" чимало світових зброярських концернів переглядають свої позиції та намагаються виключити альпійців не лише з логістичних, а й технологічних ланцюгів виробництва. Хтось, як Німеччина, власними силами, хтось, як Італія та Іспанія, пошуком альтернативи.

Не дарма державний швейцарський концерн Ruag обома руками "за" передачу зброї. Там чудово розуміють, що в перспективі можуть втратити свої ринки та мільярдні прибутки. Цей аргумент також має стати вагомим у майбутньому рішенні парламентарів, адже одне – розмови про менталітет, а зовсім інше – фінансові втрати та робочі місця.

Велику роботу проводить і Україна – президент Зеленський неодноразово звертався до швейцарських політиків з проханням про допомогу, робив це й під час зустрічей з лідерами країни. Остання відбулась 1 червня 2023 у Кишиневі. Тоді на саміті Європейської політичної спільноти в Молдові президент Володимир Зеленський і президент Ален Берсе обговорили подолання збройного табу. Варто визнати, що для оптимізму є підстави.


Зеленський говорив з Аленом Берсе / фото ОП

Наразі диспозиція наступна:

  • уряд Швейцарії (Федеральна Рада) підтримує зміни до закону "Про воєнне майно". Це дозволило б реекспорт зброї. З урядом солідарна верхня палата парламенту Швейцарії (Рада кантонів).
  • Натомість нижня палата (Національна рада) не має згоди, а тому блокує ініціативи урядовців та колег з верхньої палати. Наразі депутати відхилили вже третю пропозицію з наявних шести (у ЗМІ їх називають Lex Ukraine).

Лобістами скасування заборони на реекспорт для України є Соціал-демократична партія Швейцарії (SP). Головним критиком ідеї є правоконсервативна Народна партія (SVP). Саме представники цієї політсили і блокують ініціативи колег щодо зброї, а також вони були "проти" надання Україні гуманітарної допомоги на понад 5 мільярдів доларів. SVP наразі найбільша партія у швейцарському парламенті, але це не звільняє її від відповідальності та критики у перетворенні на корисних ідіотів Путіна.

Обидві політсили – і ліва SP, і права SVP – є частинами багаторічної 4-партійної коаліції, а тому врешті-решт мають дійти згоди. Якщо ж цього не станеться – можливо, знадобиться референдум (який так люблять в Народній партії і який є доволі регулярним актом прямої демократії в Альпах).

Останній варіант є менш приємним для України, адже означає затримку розв'язання проблеми. Це розуміють всі, а тому мають прискорити процес.

Важливо Як і чому Росія наслідує тактику Гітлера, Сталіна та ІДІЛ

Для більшості швейцарців нейтралітет – це частина національної ідентичності, але вони мають розуміти, що допомога Україні, зокрема, збройна, це питання безпеки також і самої Швейцарії. Адже режим, який підриває ГЕС, влаштовує різанину цивільних, займається масовими депортаціями та погрожує світу ядерною зброєю, – це загроза не лише Україні та українцям, а всім людям на планеті Земля.