Переговори між Україною та Росією, зникнення Шойгу і наступник Путіна: інтерв'ю з експертом

Про конфлікт Володимира Путіна з вищим військовим керівництвом, кремлівську "гру престолів", нового міністра оборони Росії та фактор Романа Абрамовича – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів голова Центру аналізу та стратегій, політолог Ігор Чаленко.

Читайте Лукашенко знав про напад Путіна на Україну ще у 2020-му, – інтерв'ю з білоруським опозиціонером

Збиті льотчики російської армії та агентура

Ігорю, то що все-таки трапилося між Путіним та Шойгу, на Вашу думку?

Як на мене, то тут тема цілком очевидна. Шойгу, як міністр, відповідальний за оборону, обіцяв Путіну бліцкриг в Україні, що операція буде максимально швидкою, що Київ буде взятий за 3 доби. Це видно було і з того тилового забезпечення, яке має російська армія, ті ж самі нагороди і парадні костюми, з якими йшли російські солдати, котрих зловили під Києвом і багато-багато інших факторів, які свідчили про те, що російському президенту обіцяли блискавичну перемогу. Цього не трапилося завдяки героїзму українського народу та потужній допомозі від Заходу.

Відповідно, Путін поставив завдання виправити ситуацію. Зробити це швидко і ефективно в нинішніх умовах абсолютно нереально, тому що вже відбувся переломний момент у новій гарячій фазі війни.

Відтак Шойгу тепер вимушений шукати відповіді на питання, яким чином зберегти обличчя російської армії, як здобути хоч якийсь результат, що його можна буде продати російському суспільству. Але те, що нинішньому міністру більше не випаде змоги бути на посаді – це очевидно.

Ігор Чаленко / Фото з архіву автора

В Росії існує певна традиція: коли той чи інший топчиновник провинився, то, зазвичай, його ще певний час тримають на місці, а потім, десь за пів року – рік, знімають з посади без зайвого галасу. При цьому можуть перевести на інший напрямок діяльності або взагалі відправити на пенсію.

Вочевидь і у Шойгу, і у Лаврова були моменти, коли вони вже просилися у відставку. І з якихось причин ця відставка не була прийнята президентом Росії. Тому ми маємо зараз те, що маємо.

Проте у Шойгу, думаю, була своя гра. Він брав участь у певній боротьбі між декількома гравцями. З одного боку – це спецслужбісти. З їхнього табору вийшов і сам Володимир Путін свого часу. З іншого боку – це військові, від імені яких виступав глава російського оборонного відомства. Третім колективним гравцем є представники великого бізнесу, себто олігархи.

Всі вони, я гадаю, замислювались над тим, що буде далі. Як зберегти владу, коли Путін відійде в минуле. І, як на мене, минулого року, коли очільник міноборони очолив список "Єдиної Росії" на виборах в Думу, було зрозуміло, що якраз військова тематика починає брати гору.

Відштовхуючись від цього факту, можна зробити висновок, що військова еліта свідомо дезінформувала Путіна щодо ситуації в Україні, щоб загнати його у пастку і залишитися самим при владі, коли він відійде від справ.

Повертаючись до ситуації зі зникненням Шойгу з публічного простору, зазначу, що відомості про погіршення стану здоров'я мають місце бути. Над погіршенням самопочуття міністра, швидше за все, попрацювали спецслужби. Зокрема, мова може йти про застосування різного роду отруйних розчинів, які спричиняють, в тому числі й проблеми із серцем. Можливо, проти міністра використали гельземій витончений, яким був отруєний бізнесмен Олександр Перепеличний. Речовина, виділена з цієї рослини, викликає у відповідних дозах інфаркт.

Де подівся начальник генштабу ЗС Росії Герасимов?

У нього симптоми дуже схожі на ті, які проявилися у міністра оборони. Ми маємо усвідомлювати, що в оборонній вертикалі перше місце посідає Путін, на другому – сам Шойгу. На третьому перебуває Герасимов, який безпосередньо керує ЗС РФ на оперативному рівні.

То хто зараз керує російським Міноборони?

За відсутності Герасимова та Шойгу там керує Руслан Саліков. Ця людина не займалася жодною діяльністю у військовій сфері. Скоріше, завідувач по тилу. А, виходячи з якості цього тилу, зрозуміло всі прогалини в роботі.

Саліков – більше економіст. Якщо дивитися в його біографію, то він працював і в ДСНС, був і віцегубернатором Московської області. В структурі міністерства оборони Московії він займає більшою мірою прикладну посаду економічного спрямування. Тому я не думаю, що його можна вважати безпосереднім керівником.

Сьогодні у російському міністерстві оборони можна спостерігати певний вакуум влади. Безперечно, таким чином Путін надсилає певні сигнали військовому керівництву.

Серед верхівки ФСБ справді зріє заколот, чи це елемент інформаційної війни з нашого боку?

Як я вже казав раніше, силова верхівка зараз зробила все так, щоб у постпутінську епоху вся повнота влади належала їм. Зрозуміло, що якби це і далі реалізовувалося, позиції спецслужбістів ФСБ, тих людей, які завдяки становленню Путіна в політиці не лише закріпилися би на власних посадах, але й заробляли мільйони і мільярди доларів, – на них усе це сьогодні впливає.

Думаю, що певна боротьба у верхівці ФСБ і того ж Патрушева (секретар ради безпеки Росії – 24 канал), до прикладу, все-таки відбувається. Проте ми повинні зрозуміти, що Путін живий. Він це все так само бачить і не симпатизує жодній зі сторін. В цій ситуації найбільш вразливим є сам Путін. Сьогодні Путін став проблемою для верхівки ФСБ.

Російський керманич заважає їм реалізовувати своє прагнення до влади. Це виглядає логічно з огляду на те, що президент Росії поводиться нераціонально.

Путін є проблемою для верхівки ФСБ Росії / Фото Getty Images

Не виключаю, що сьогодні зацікавлені люди у Москві надсилають Заходу сигнали про те, що тамтешня влада не є монолітною. Всередині російської влади пролягла тріщина, яка лише поглиблюється з кожним днем війни проти України. І в кінцевому підсумку може призвести до тектонічних зсувів.

Виходить, Путін повинен боятися, що його усунуть свої ж?

Переконаний, що такий страх у нього є. Господар Кремля розуміє, що вся його влада, ще з кінця 90-их років, і та архітектура, яку він вибудовував, заснована на людях в його оточенні, яким він давав можливість заробити на державі.

Завдяки цьому трималася його підтримка всередині команди. Коли сьогодні діють санкції, з кожним днем призводячи до втрат десятків мільярдів доларів сукупно усієї верхівки, коли остання сьогодні втрачає можливість не просто виїжджати за межі країни, але й їхні сім'ї нині фактично ледь не екстрадують в Росію, забороняють будь-яку діяльність, позбавляють коштів, забирають рухоме і нерухоме майно, позбавляють можливості вчитися. За таких умов Путін позбавляється фундаменту, на якому він дійсно будував своє президентство, плануючи і далі керувати.

Тобто сьогодні у нього залишається 2 варіанти: спертися на свої класичні ФСБшні зв'язки, або на підтримку військових. А враховуючи те, що перші активно воюють проти других, російський диктатор втрачає землю під ногами. Можливо, ця війна проти України якраз зумовлена його страхом перед втратою влади.

Він прекрасно розуміє, орієнтуючись на соціологію, що тільки ейфорія подібна до породженої анексією Криму, допоможе втриматися при владі. При чому цю ейфорію треба не тільки повторити, а й примножити. Тож він і вирішив зіграти по-крупному.

Олігархічна змінна і потенційний наступник

Путін особисто благословив Абрамовича на переговори з Україною?

Що стосується саме постаті пана Абрамовича, то тут зійшлися всі зірки. Дивіться, з одного боку, ця людина дійсно є російським олігархом – одним із найвідоміших.

Другий момент полягає в тому, що його мати була українкою. Він має українські зв'язки. Сьогодні цей представник російського олігархату може, навіть з точки зору певної емпатії, прагнути завершення цієї війни.

До цього додамо ще зв'язки Абрамовича на Туманному Альбіоні та в Ізраїлі. Фактор Абрамовича є багаторівневим. Йому судилося вочевидь бути однією з центральних фігур переговорів. Не можна сказати, що Путін його сам особисто підштовхнув. Річ у його зв'язках. Відтак, роль його у тому, щоб бути своєрідним медіатором.

Абрамович – своєрідний медіатор на переговорах між Україною та Росією / Фото Getty Images

Хтось з олігархату взагалі здатен вплинути на диктатора?

З російських бізнесменів зараз з Путіним спілкується тільки Юрій Ковальчук. Останній поділяє погляди президента цілком і повністю. Більше ніхто з великих бізнесових постатей не має доступу до нього. Те, що на горизонті з'явився Абрамович, дає нам маленький промінчик надії у всій цій суцільній темряві.

Олігархічний переворот: можливий чи ні?

Він можливий скоріше у підходах співпраці великого бізнесу та загалом російської держави. Цілком можливо, що зараз олігархи будуть шукати виходи для того, щоб готувати інших представників політичної еліти, вводити нових гравців.

Бо з нинішнім курсом говорити про якийсь стабільний бізнес абсолютно неможливо. Всі прекрасно розуміють правило "гроші люблять тишу". Російська ж Федерація сьогодні обрала діаметрально протилежний шлях.

Чи розглядає Захід варіант із поваленням режиму Путіна?

Варіант розглядається здебільшого аналітиками. Ми знаємо, що Захід намагався надати фінансову можливість виростити реальну опозицію в Росії. І, попри все це, Путін і його оточення заблокували будь-яке вільнодумство в країні.

Можна зробити висновок, що Захід обмежений у своїй можливості підтримувати тих політиків, які могли б у перспективі, стати заміною Путіну біля керма Росії. Якщо звернути увагу на слова Байдена у Варшаві про те, що у росіян у самих є можливість змінити владу, можна здогадатися, що Захід прийме зміну влади навіть за результатами революції чи палацового перевороту.

Такі слова просто так не звучать. Вони наштовхують на думку про те, що на Заході мають підстави вважати ймовірною зміну влади шляхом усунення Путіна з поста президента за допомогою якихось із цих двох сценаріїв. Впровадивши понад 7 тисяч санкцій, західні лідери створили підґрунтя для усунення діючого російського президента.

Хто може бути наступником Путіна?

Я б робив ставку зараз на те, що його наступником стане Мішустін (Михайло Мішустін – прем'єр-міністр Росії – 24 канал). Рейтинги його зараз сильно ростуть. Сьогодні він не настільки заплямований всією цією "пабєданосною" ідіотією. Натомість прем'єр сьогодні займається захистом російської економіки від згубного впливу санкцій. В очах російського суспільства Мішустін постає героєм. Та і для Заходу не є таким токсичним.

Також цікаво – Яка ситуація на кордоні з Білоруссю: дивіться відео