Президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко в ефірі 24 Каналу пояснив, яке "вікно можливостей" ще залишається для мирного процесу та що має відбутися, аби Кремль відчув достатній тиск для зміни своєї позиції.

Морське перемир'я виглядає реальнішим

Повітряне перемир'я для Росії залишається невигідним, адже удари по українських містах Кремль використовує не лише як військовий інструмент, а й як спосіб тиску на цивільне населення. Навіть у разі пожвавлення переговорів Москва навряд чи добровільно відмовиться від цієї можливості й може намагатися одночасно говорити про мир та продовжувати атаки.

Вони хочуть, як і раніше, бити по наших мирних містах і водночас розмовляти про мир. Від цього аргументу вони, найімовірніше, не відмовляться, навіть якщо переговорний процес буде реанімовано,
– сказав Буряченко.

Інша ситуація складається навколо можливого морського перемир'я, яке запропонувала українська сторона і яке зараз обговорюють з американськими партнерами. Росія значною мірою переорієнтувала нафтовий експорт на Балтійське море, через яке проходить близько 70 – 75% відповідних поставок. Новоросійський напрямок водночас перебуває під постійним тиском українських далекобійних ударів.

У перспективу морського перемир'я я вірю набагато більше, тому що в ньому зацікавлена і сама Російська Федерація. Через Балтику зараз реалізується близько 70, а можливо вже й 75% усього нафтового експорту,
– пояснив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень.

Збереження морських маршрутів дозволяє Росії й надалі отримувати валютні надходження від продажу нафти. Україна натомість зацікавлена у стабільному вивезенні зерна, що особливо важливо для аграрного сектору. Така домовленість могла б стати одним із перших практичних кроків у переговорному процесі за посередництва США, навіть якщо спочатку вона буде лише тимчасовою.

Вікно для переговорів буде коротким

Навіть за наявності окремих точок для домовленостей простору для ширшого переговорного процесу небагато. У ГУР не бачать підстав очікувати від Росії конструктивної позиції до кінця року, однак політична можливість для зрушень ще зберігається. Вона може з'явитися після зустрічі Дональда Трампа із Сі Цзіньпіном і напередодні проміжних виборів у США.

Це вікно можливостей дуже коротке. Ми розуміємо всі ризики й чуємо позицію ГУР, але політично така можливість все ж зберігається. І обидва ці сигнали мають одночасно чути у Сполучених Штатах,
– пояснив Буряченко.

Йдеться приблизно про півтора місяця, за які партнери мають максимально посилити тиск на Москву. У цей період можуть просунути законопроєкт Ліндсі Грема, підготувати новий жорсткий санкційний пакет Євросоюзу та розширити далекобійні можливості України. Важливо й наростити українську балістику як для ударів, так і для симетричної відповіді на російські атаки.

Концентрація зусиль має бути максимальною. Тоді цей переговорний процес дійсно може реалізуватися за принципом Дональда Трампа – досягнення миру через силу,
– наголосив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень.

Удари по військовій, логістичній та нафтовій інфраструктурі переносять дедалі більшу частину наслідків війни на територію Росії. Розрахунок полягає в тому, щоб ці втрати відчули не лише у Кремлі, а й російський бізнес та олігархи, для яких продовження війни має ставати дедалі дорожчим.

Цей тиск має відчути Путін. Російський бізнес і олігархи мають пояснити йому, що далі ця війна коштуватиме Росії дуже дорого, а потенційно може коштувати навіть її розпадом,
– сказав Буряченко.

Водночас лише українського тиску для такого результату недостатньо. До нього мають повноцінно долучитися США та команда Трампа, щоб військові й економічні втрати Росії супроводжувалися жорстким зовнішнім тиском.

Як Росія намагається відволікти США?

Поки Україна домагається посилення санкційного й військового тиску, Москва працює у протилежному напрямку. Кремль намагається відновлювати контакти з американськими та європейськими елітами, пропонуючи дешевші енергоресурси й можливості для бізнесу, щоб повернути зацікавленість у співпраці з Росією.

Росія зараз намагається налагоджувати контакти з американськими й європейськими елітами, кажучи: ми готові продавати вам дешевий газ і нафту, готові брати вас у бізнес,
– розповів Буряченко.

Паралельно Москва підтримує Іран, розуміючи, що нове загострення на Близькому Сході змусить Вашингтон витрачати більше уваги й ресурсів на цей регіон. Схожий сигнал Кремль намагається подавати й в Азії: поїздка Путіна на Курильські острови відбувається на тлі тісних зв'язків Росії з КНДР, яка здатна створювати додаткову напругу в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Путін летить на Курили, показуючи, що в будь-який момент Північна Корея може "підпалити" Індо-Тихоокеанський регіон, і Сполученим Штатам доведеться залучатися ще й туди,
– пояснив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень.

Відносини Москви й Вашингтона при цьому залишаються напруженими навіть без нових особистих контактів між Путіним і Трампом. Після попередніх спроб домовлятися накопичилося дедалі більше взаємної недовіри, а боротьба за умови можливого переговорного процесу триває одразу на кількох напрямках.

Буряченко назвав умови для переговорів з Росією: дивіться відео