В інтерв'ю сайту "24" натхненний і надихаючий підприємець Анна Петрова розповіла, як змінити велике, почавши з малого, яка діяльність здатна зробити людину успішною та що для цього потрібно.

Якщо озирнутися на виконану роботу, чи вийшло, як було задумано? І чи було усвідомлення, що все виходить і вже вийшло?

Було якесь бачення себе, уявлення, чого б хотілося. Йшла до цього, виходячи з того, що подобалося і виходило робити. І з якогось досвіду і розуміння. У деталях не уявляла, що буде саме StartUp Ukraine, Wake Up, Business Camp, всі ці проекти – я не уявляла. Але я точно знала, що хочу бути підприємцем, залишити якусь спадщину. Ось ти прийшла, а ось – пішла, померла. І за цей час щось змінила у світі. Ось це завжди було: внутрішній патріотизм, бажання щось змінити в країні. Тому і народився проект StartUp Ukraine і інші, пов'язані з підприємництвом. Я, правда, вірю, що підприємці та навчання можуть змінювати світ. Якщо підприємці можуть змінювати економіку, країну, то навчання –змінює свідомість, дає навички, тому все у тебе виходить.

Чи замислювалася я про успіх... Це відносна річ. Багато хто порівнює, але це не найкраще, що треба робити. Є твоя історія. Історія людини і її успіху. Важливо розуміти, що у кожного вона різна. Кожен народжується у своєму оточенні, умовах. У своїх ввідних даних. Напевно, якби я народилася в Штатах, то зробила би більше. Хоча – не факт. А успіху я не міряла, це ж люди повинні робити – кількість інтерв'ю, обкладинка. Напевно, це визнання того, що ти щось зробив і у тебе щось вийшло.

Для мене успіх в іншому – коли мої випускники чогось досягають. Важливо, щоб мої учасники програм досягали успіху. Тоді я буду розуміти, що те, що я роблю, працює.

В одному з Ваших інтерв'ю Ви говорили, що мрієте відродити бізнес-культуру в Україні. Виходить?

Крок за кроком так. Дуже складно поміряти. Але якщо взяти тих, хто стоїть біля витоків цього "руху", активних людей в Україні, то я реально стою біля витоків. Я привезла формат коворкінгу в Україну, і він зараз всюди задіюється. Ми запустили в 2011 році весь рух підприємців нової формації. Ми почали говорити про успіх. Якщо згадати, то в тому ж 2011 році успішних прикладів ніхто не показував, що можна чогось досягати, всі хотіли виїхати. Я розумію, що ми цю парадигму десь змінили. Ті, хто з нами вчився – на них прямо-побічно вплинули. А якщо взяти прямий вплив, то наші випускники вже по-іншому роблять бізнес, ніж ті, хто раніше починав.

Крім коворкінгу, в чому ще ви були першопрохідцями?

Ми навіть писали собі в StartUp Ukraine, що ми першопрохідці. Це наша стратегія і моя особиста, життєва. Це складно, насправді. Змушує тебе постійно щось ще придумувати, рухатися вперед. Ти не можеш розслабитися. І ти постійно рухаєшся, шукаєш нові формати, людей. У нас як – знайшов класного спікера, а через два місяці він уже у всіх. Придумали новий формат – його повторили. Правда, бізнес-табір ще не змогли повторити. Але сам формат взяли під різні теми – спорт, маркетинг. Але, тим не менш, у форматі коворкінгу, бізнес-таборів, навчання бізнесу, ми були першопрохідцями. До 2011 року були тільки тренінги особистісного росту, тренери з продажу, і політичний менеджмент. Зараз – маса шкіл на неформальні теми, і ми були першою основною такою школою.

Зовсім іншим колись хотілося зайнятися?

Хотілося, кожен день хочу. У мені кожен раз сперечаються підприємництво і така месійність. Я роблю щось для інших у своїх проектах, а хочеться і створювати продукти, як підприємцю.

Невдачі і провали на шляху траплялися? І як Ви справлялися?

Сказати, що були провали і суперневдачі, які категорично би вплинули, зараз не можу. Основні помилки були в управлінні. Почати – взагалі елементарно. Є алгоритм, як зробити бізнес. А управління бізнесом, вміння продовжувати його так, щоб він був успішним, – дуже складно. Основний фактор – люди, а вони такі чарівні істоти. Зараз у новій формації підприємців через те, що проекти маленькі, ми не женемося за божевільною кількістю людей в команді, є дуже велике звикання один до одного. Власник починає сприймати команду не як співробітників, а як друзів. І це погано закінчується.

У мене були різні історії. І довелося з партнером розходитися, я викуповувала частку. І коворкінг довелося закрити, тому що саме місце не давало нам розвиватися і плюс були питання з власником. Були ситуації, коли в останній день збирали свій кемп. Я просто завжди хочу більше – цілей, досягнень. І не завжди це виходить, щоб команда розуміла рівень цих цілей і навіщо ми це робимо.

Наша велика мрія – наш випускник потрапить у список Forbes американський, і що ми зробимо це за 20 років. Кажуть, що потрібно, щоб у команди була загальна мотивація і мета. Хоча куди більше, якщо коли ти працюєш в StartUp Ukraine – реально бачиш, як це змінює країну. Коли людина приходить на курс і потім запускає свій проект – це вона робить завдяки тобі, тому що ти зробив пост, продав їй щось, написав статтю. Це неймовірно. Ти конкретно можеш побачити результати своєї роботи. Але, на мій жаль, і це не завжди працює для людей. Не для всіх.

У нас все про людей і для них, і через це є свої чинники. Основні помилки – пов'язані з управлінням, командою, досягненням якихось цілей. Але цього потрібно вчитися кожен день, це найскладніше. І я вчуся щодня.

Для підприємця важливіше ніколи не зупинятися і йти вперед чи іноді потрібно зупинитися, оцінити ситуацію?

І те, і інше. Потрібно вміти зупинитися і зробити роботу над помилками. Іноді ми біжимо-біжимо, забуваючи проаналізувати ситуацію. І такі у мене були ситуації, коли я бігла, все добре-відмінно, а потім – бац, і зруйнувалося. А є людський фактор – нечесність, брехня. І ти заново встаєш, видихаєш, аналізуєш, рухаєшся далі. Те, чого ми і вчимо в стартапі, – бізнес повинен бути з душею. У нього повинні бути сенс і місія. І він повинен бути з твоєї мрії. Або з того, що тобі подобається робити. Коли це є – воно дає тобі енергію справлятися, коли важко.

А не чимось зайнятися, щоб гроші приносило?

Так. Коли просто купи-продай – це нормально. Але ти повинен розуміти, що це короткий проект. Або ти з цього купи-продай знаходиш можливість його розширити, щоб це тобі приносило задоволення, інакше в будь-якій складній ситуації ти його просто закриєш, подумавши, "навіщо воно мені треба". А коли це твоє, воно тебе наповнює, ти розумієш його місію, то ти будеш вставати, змушувати себе рухатися далі.