Вони не належать конкретним господарям, але про них дбає вся громада. Про це пише ВВС.
Дивіться також У Китаї домашніми улюбленцями стають абсолютно неочікувані тварини
Що відомо про місто котів?
У Стамбулі коти давно перестали бути просто тваринами – вони стали символом міста та його особливої атмосфери. Тут пухнасті мешканці живуть буквально всюди: на вузьких вуличках, у кав’ярнях, біля мечетей, на ринках і навіть у метро. За оцінками, у місті мешкає близько 250 тисяч котів.
Водночас їх складно назвати безпритульними у звичному розумінні, адже вони існують у своєрідній системі співжиття з людьми. Коти не мають конкретних власників, але кожен район фактично бере над ними опіку. Місцеві жителі регулярно підгодовують тварин, залишають для них воду, будують невеликі будиночки та навіть оплачують ветеринарну допомогу.
У багатьох муніципалітетах діють програми безкоштовної стерилізації, а приватні клініки надають знижки для лікування вуличних тварин.
Коти у Стамбулі – це не лише частина побуту, а й своєрідні "амбасадори" міста. Вони привертають увагу туристів з усього світу, які приїжджають побачити унікальну атмосферу співіснування людей і тварин. У галасливому мегаполісі коти створюють відчуття затишку та спокою. Вони відпочивають на лавках, сходах і набережних, дозволяючи людям на мить зупинитися і відчути інший ритм життя.
Місцеві жителі звикли ділити простір із тваринами: залишати їжу біля магазинів, пускати котів у заклади та просто піклуватися про них як про частину громади. Саме тому Стамбул часто називають "Котостамбулом" – містом, де коти не виживають, а повноцінно живуть поруч із людьми.
Чому у Туреччині так люблять котів?
Любов до котів у Туреччині формувалася століттями та має одразу кілька пояснень – від релігійних традицій до практичної користі.
Як пише ELG, однією з головних причин є вплив ісламу. У цій релігії коти вважаються чистими тваринами, яким дозволено перебувати навіть у домівках і мечетях. За даними досліджень, прихильне ставлення до котів частково пов’язують із прикладом пророка Мухаммеда, який, за переказами, ставився до них із великою повагою.
Історичний фактор також відіграв важливу роль. Ще за часів Османської імперії коти були необхідними для контролю популяції гризунів у великих містах і портах. Вони захищали запаси їжі та допомагали уникати поширення хвороб, тому їх цінували як корисних "мешканців" міста.
Згодом це практичне співіснування переросло у культурну традицію. У турецьких містах сформувалася особлива модель – коти не належать конкретним людям, але про них дбає вся громада.
Ще одним фактором є культура співчуття і гостинності. Турки традиційно вважають допомогу тваринам проявом доброти, а турбота про беззахисних – моральним обов’язком.
А як живуть коти в Україні?
Бійці 92-ї ОШБр знайшли для себе віддушину серед важких фронтових буднів. Військові прихистили кішку, яка невдовзі поповнила підрозділ одразу трьома бойовими кошенятами. Їх назвали Рись, Воля і Тарган на честь роботизованих комплексів. Малюки полюбляють дрімати у шоломах військових.
Військовий з Національної гвардії України доглядає за своїм 19-річним котом, який пережив інсульт, діабет та обстріли. Боєць відмовляється приспати пухнастика попри рекомендації ветеринарів, вважаючи його своїм "побратимом" і джерелом мотивації.
Ігор Донскіх, блогер із Києва, прихистив рудого незрячого кота Андрійка, тепер вони разом змінюють уявлення суспільства про інклюзію. Пухнастик швидко адаптувався до нового дому, Ігор же ділиться його історією та досягненнями в соцмережах.