Хоч часом важко наважитися взяти на себе відповідальність за прихисток і виховання покинутого хвостика, стаються випадки, коли такий крок робить кращим життя як котика, так і його нових господарів. 24 Канал зібрав 4 проникливі історії врятованих мурчиків, які стали невіддільними частинками у родинах своїх власників.

Читайте також Ви будете здивовані, але характер кота можна визначити по подушечках його лапок

Перший герой нашої розповіді – кіт із солодким ім'ям Кекс, який частенько полюбляє ходити слідом за своєю власницею та контролювати її дії. Пані Дарина розповіла, що насправді доволі давно мріяла про чотирилапого улюбленця вдома. Вона разом зі своєю мамою все життя рятують тваринок і підтримують притулки.

Мурчик на ім'я Кекс: дивіться фото з архіву його власниці

Тож дівчина завжди знала, що для себе обиратиме кошеня саме з притулку або з вулиці. Одного разу просто-таки на просторах інстаграму Дарина побачила відео на сторінці зоомагазину про підкинутих кошенят. Тоді четверо кошенят підкинули під зоомагазин, а його власниця врятувала їх і залишила на перетримку.

У той момент і спала на думку ідея прихистити одного з мурчиків. Тож, як розповіла Дарина, вона завчасно підготувала котику нову, пухнасту лежаночку й багато іграшок.

Кіт Кекс
Перший день Кекса у новому домі / Фото з архіву власниці Дарини, надане 24 Каналу

На новому місті котик освоївся доволі швидко. Водночас дівчина чесно поділилася, що труднощі були в його комунікації з квітами. Адже пухнастик дуже вже цікавиться рослинами.

Тварини завжди приносять радість і тепло в домі, хоч й іноді роблять шкоду. Вони стають членами сім'ї,
– висловилася Дарина.

А ще Кекс, як не дивно, обожнює воду й нерідко займає ванну, бажаючи полежати в умивальнику. Його увагу, як розповіла власниця, привертають і ватні палички.

Пристрасть Кекса – вода та умивальник: дивіться милі фото з архіву його господарки

Нерідко люди довгенько живуть із мрією подарувати дім чотирилапому улюбленцю, тим самим принісши в оселю добро й радість. Так сталося й у житті пані Аліни, яка неодноразово замислювалася про рудого котика й хотіла ощасливити пухнастика саме з притулку, тож так і почалися її пошуки. Одного разу повідомлення від колеги про знайденого котика, який шукає новий дім, перевернуло пошуки з ніг на голову.

Його викинули біля елітного яхт-клубу в Києві, де він спав в піску під кущами, вони його не відразу там помітили, якийсь час він там виживав,
– розповіла Аліна.

Кіт Марс
Перші тижні Марса у новому домі / Фото з особистого архіву власниці Аліни, надане 24 Каналу

Того ж дня дівчина поїхала по котика, передала його на огляд до ветеринара й так почалося їхнє спільне життя. Аліна поділилася, що поки Марс був меншим, він не був тактильним, однак нещодавно мурчик переглянув своє ставлення до ласк від власниці й тепер уже вечорами нікуди з рук йти не бажає.

Він дуже розумний кіт, талановитий маніпулятор, дуже любить гратись, грати в хованки та наздоганялки, кожен вечір зустрічає біля дверей та вітає, навіть не уявляла що коти так вміють. Дуже пощастило з ним, чистюля, шукач пригод,
– описала свого улюбленця Аліна.

Рудий котик Марс став частинкою сім'ї: дивіться зворушливі фото його господарки

На жаль, перебування чотирилапих в притулку може тривати доволі довго. Дехто з мурчиків може місяцями, якщо не довше, чекати на свою нову родину. Саме так сталося із ще одним героєм нашої розповіді – котиком Пікселем.

Його господарка, пані Міла, розповіла, що до появи нового мурчика у її родині 13 років жив інший кіт. Однак коли його не стало, вона разом з чоловіком вперше відчула, наскільки змінився їхній спільний простір.

Дім залишився тим самим, а наше життя – ні. Якщо чесно, воно стало менш об'ємним, менш живим, ніби з нього прибрали щастя, а натомість залишили тільки війну,
– поділилася Міла.

Жінка відразу для себе вирішила взяти мурчика саме з притулку, щоб нарешті хтось із них перестав чекати й поїхав додому. Так, гортаючи стрічку в інстаграмі, Міла побачила допис про котика, на якого протягом 6 місяців ніхто так і не звернув увагу.

Про свої тодішні враження жінка розповіла так: "Я подивилась на нього. Звичайний. Настільки, що, можливо, люди й не помічали його, шукаючи інстаграмних красенів. Сумні перелякані очі. 6 місяців нікому непотрібний. Дзи-и-и-инь. І ми зробили той дзвінок".

Котик Піксель став розрадою для сім'ї Міли: дивіться милі фото з її архіву

Водночас Міла поділилася й труднощами в освоєнні та вихованні Пікселя. Вона чесно відповіла, що перші тижні були важкі, як для мурчика, так і для його господарів. Чотирилапий лякався кожного звуку, не їв, три дні не ходив у туалет. Жінка зробила коту схованку, і, як зізналась Міла, Піксель заспокоювався тільки тоді, коли її рука була біля нього у тій схованці. Тож перші ночі жінка поклала подушку і спала біля котика, тримаючи руку поруч.

Вона додала, що від ліків, сечі та довгого перебування в притулку пухнастик мав неприємний запах. Однак попри це, господарі не ризикували купати його, бо розуміли, що це ще один стрес.

"Був момент, за який мені досі соромно. На 5 день я відчаялась: а раптом ми помилились? Ми вперше беремо з притулку, і у нас нічого не виходить. Він нас боїться, а ми, здається, робимо все не так. Я вперше допустила думку, що можливо його слід повернути назад і не мучити (нам казали про таку можливість)", – розповіла Міла.

Саме той момент став переломним і для родини, і для самого Пікселя. Після чіткого рішення таки залишити пухнастика в сім'ї та впевненості, що вдасться впоратися з усіма труднощами, котик і сам відчув зміни.

Жінка зазначила, що він "ніби почув розмову" та того ж дня пішов їсти, сходив в туалет і почав обхід території. Після цього знайомство з мурчиком проходило у зовсім іншому тоні.

Через певний час, як розповіла Міла, для Пікселя зробили спеціальну драбинку з першого поверху, придбали йому повідець і, звісно ж, подбали про всі щеплення. Уже 2 роки котик гуляє набережною на повідці, обожнює лазити по деревах і ганятися за пташками й жабками біля Дніпра, а також уже мав нагоду познайомитися з білкою та черепахою.

Піксель – вправний верхолаз: дивіться відео з архіву його власниці

У нього вже є знайомі рибалки, у яких він випрошує рибу. Він змушує перехожих відволіктись від сумних думок і посміхнутися. І здається, він живе своє краще котяче життя,
– розповіла власниця Пікселя.

Водночас вона додала, що їхнє сімейне життя з чоловіком теж докорінно змінилося з появою мурчика. Міла співає йому пісні та робить масажі, а по всій квартирі для котика змайстрували полички, щоб йому було де лазити.

Згадуючи історію освоєння Пікселя, жінка відверто зізналася, що насправді це не вони врятували його з притулку, а кіт врятував їх. "Навколо війна і вибухи, а вдома є хтось, хто муркотить, гріється, смішить, лізе на руки і нагадує – життя триває", – розповіла вона.

Міла поділилася також чуттєвою історією, яка тягнеться ще з моменту того дзвінка до притулку, після місяців очікування Пікселем на нову родину.

"Знаєте, яка улюблена пісня, яку я йому співаю?

"Жодного дзвіночка,

жодного дзвіночка,

жодного дзвіночка по коту.

Але все ж дзвіночок, але все ж дзвіночок,

але все ж дзвіночок… один був", – написала жінка.

Прикінцева історія потішить вас одразу двома милими мурчиками, яких врятували, забравши просто зі смітника. Їхня господарка, пані Лілія, зізналася, що має вдома загалом 4 котиків, усі її улюбленці – підібрані з вулиці.

Я багато разів рятувала тварин, це частина мого життя,
– поділилася вона.

Черговий випадок з порятунком пухнастиків стався у жовтні. Тоді Львів обстрілювали російські ракети й "Шахеди", згадує дівчина. І в той час хлопець Лілії вийшов з нею на відеозв'язок, аби показати двох мурчиків, знайдених біля смітника.

Про ті події дівчина розповіла з трепетом: "Вони були зовсім маленькі. Лежали в грязюці, мокрі, брудні, плакали. Було незрозуміло, скільки їм – очі то відкриті, то ні. Один був дуже тихий, і я боялася, що він може не вижити. Коли я побачила їх на відео, розплакалася. Він запитав: "Що робити?", я сказала: "Забирай додому".

Через обстріли тоді дорога була виснажливою і довгою, Лілія переживала за те, чи витримають кошенята мандрівку. До того ж на записаному заздалегідь відео один з котиків виглядав дуже кволим і мовчазним – саме це лякало дівчину.

Врятовані Чівас та Кнопа: дивіться зворушливі кадри з архіву власниці

Коли ж мурчики потрапили додому, настав час боротьби за їхнє життя. Малюки були брудні, слабкі й потребували годуючої кішки або хоча б спеціального молока. Лілія розповіла, що тоді написала допис для Threads, це, за її словами був крик про допомогу й можливість знайти хоча б якусь допомогу.

Дівчина зізналася, що перші дні були насправді складні. Кошенят треба було годувати що три години ще й одразу двох, адже поки один їв, другий – сильно плакав, тож це було фізично виснажливо. До цього додалися ще й проблеми з туалетом у малюків, Лілія робила пухнастикам масажі, неодноразово зверталася й до ветеринарної клініки.

Спогади про проблемні моменти у вихованні малюків перервалися згадками про довгий процес вибору імен для кошенят. Дівчина, втім, зупинилася на імені Кнопа для кішечки, адже вона була крихітна. Хлопець же назвав котика Чівасом – "як елітне віскі, щоб він виріс міцним і характерним".

Труднощі були, але вони приносили радість. Спостерігати, як ці малечі ростуть, як стають смішними, грайливими, живими – це неймовірне відчуття,
– зізналася Лілія.

А далі чотирилапі стали справжніми зірочками в мережі. Дописи з котиками збирають незліченну кількість захоплених реакцій у Threads. Дехто відгукнувся, аби забрати котиків, коли ті підростуть, однак дівчина вже звикла до улюбленців і вирішила залишити їх у власній родині. Принаймні на найближчий час.

Будні разом з Чівасом і Кнопою: дивіться відео їхньої господарки

Разом з ними Лілія піклується про ще 2 старших котів, які спочатку навіть влаштували бойкот, бо не хотіли приймати Кнопу й Чіваса.

Котик виріс спокійним, розважливим, а кішечка – навпаки: імпульсивна, емоційна й іноді навіть істерична, проте дуже лагідна. "Вони разом перекидають хату, висять на шторах, граються з лампами – діти, одним словом", – зізналася власниця.

Вона розповіла й про те, як усі разом вони подорожують машиною. Такі мандрівки за місто вже стали звичкою, котики спокійно переносять поїздки, досліджують нові місця, і для них це теж маленькі пригоди.

Я не знаю, що буде далі. Але я щаслива, що вони в мене є. Щаслива, що тоді не пройшла повз. Бо іноді одне рішення – "я заберу" – змінює життя. І не тільки їхнє, а й моє,
– резюмувала Лілія.

Котики в родині Лілії: дивіться миле відео

А коли у світі відзначають день кота?

  • 17 лютого в багатьох європейських країнах відзначають Міжнародний день кота. Цікаво, що до Європи коти потрапили в римську добу.

  • За результатами генетичного дослідження, домашніх котів завезли приблизно дві тисячі років тому – мореплавці брали їх на кораблі для знищення гризунів.

  • Спочатку коти не були свійськими, взагалі їхніми предками вважають африканських диких котів. Люди почали приручати їх значно пізніше, ніж собак.

  • Детальніше про Міжнародний день кота, а також більше цікавих фактів про пухнастиків можете дізнатися в матеріалі 24 Каналу.