Експерти з Кембридзького університету встановили, що окремі гени, які визначають поведінку золотистих ретриверів, пов'язані також із людськими емоційними рисами. Відповідні результати проведених досліджень опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
До теми Німецька вівчарка не на першому місці: учені назвали 10 найрозумніших порід собак
Що відомо про схожості генів ретриверів та людей?
У межах дослідження науковці проаналізували ДНК 1300 собак цієї породи та зіставили генетичні дані з особливостями їхньої поведінки, які власники описували в анкетах.
Далі вчені визначили, які саме гени корелюють із такими рисами, як рівень енергійності, сором'язливість, агресивність чи здатність до навчання.
За словами нейронауковиці Елеонор Раффан, висновки виявилися надзвичайно показовими й підтвердили наявність спільного генетичного підґрунтя поведінки людей і золотистих ретриверів.
Ретривери та їхні власники мають схожі гени / Фото Unsplash
Після цього команда провела аналогічний генетичний аналіз для людей і виявила 12 генів, спільних для обох видів і пов'язаних із поведінковими характеристиками.
Наприклад, ген PTPN1, який у ретриверів асоціюється з агресією щодо інших собак, у людей пов'язаний із депресивними проявами та когнітивними здібностями. Інший варіант гена, що у чотирилапих відповідає за реакції страху, у людей асоціюється з тривожністю, яка виникає після переживання сорому.
Зазначимо, у The Spruce Pets пояснили, що золотисті ретривери – це порода собак середнього розміру з характерною шерстю золотистого відтінку, яка походить зі Шотландії. Вони відомі своїм доброзичливим поглядом і відданістю, а також входять до числа найпопулярніших порід у США.
Спочатку цих собак виводили як мисливських у Шотландському нагір'ї, однак згодом вони зарекомендували себе як чудові сімейні улюбленці. Ретривери зазвичай добре ладнають із дітьми, вирізняються лагідністю та високим інтелектом. Вони часто стають відмінними службовими собаками й успішно виконують роль поводирів, асистентів для людей з інвалідністю або беруть участь у пошуково-рятувальних операціях.
Співавтор дослідження Енох Алекс зазначив, що генетика значною мірою формує поведінкові особливості, через що деякі собаки від природи більш схильні сприймати навколишній світ як стресовий.
Якщо ж негативний досвід накопичується, тварини можуть демонструвати поведінку, яку люди трактують як "погану", хоча насправді це прояв внутрішнього напруження.
Генетична схожість людей і ретриверів може спричиняти подібність поведінки / Фото Unsplash
Водночас ті самі генетичні збіги можуть підказувати ефективніші підходи до дресирування. Зокрема, ген ROMO1, пов'язаний зі здатністю до навчання у золотистих ретриверів, у людей асоціюється з емоційною чутливістю та інтелектом.
До речі, відомо, що обраний домашній улюбленець може відображати певні риси характеру людини. Дослідження виявило, що власники собак зазвичай краще справляються зі стресовими ситуаціями, а що означає вибір котика, – читайте в матеріалі 24 Каналу.
З огляду на це автори припускають, що навчання собак цієї породи може бути результативнішим, якщо поєднувати його з емоційною взаємодією, а не обмежуватися лише винагородою за правильні дії.
Попри це, дослідники підкреслюють, що генетика не визначає поведінку за принципом "один ген – одна риса". Вона радше впливає на загальні емоційні стани та схильності, які проявляються по-різному залежно від умов життя.
Як зазначив фахівець із поведінки тварин із University of Lincoln Деніел Міллс, домашні собаки не лише ділять із нами фізичний простір, а й можуть переживати подібні психологічні труднощі сучасного способу життя. Через це вони здатні слугувати своєрідною моделлю для вивчення деяких людських психічних розладів, пов'язаних з емоційними порушеннями.
Як краще розуміти чотирилапого?
- Собаки здатні реагувати на ультразвукові сигнали, яких люди не чують, а також помічати рух у темряві завдяки особливостям зору. Саме тому їхній гавкіт інколи здається безпричинним.
- Щоб контролювати раптові реакції, варто навчити улюбленця командам на кшталт "тихо" або "стоп".
- Прогулянки теж можуть бути непростими: велика кількість запахів, звуків і руху навколо легко збуджує собаку, змушуючи її тягнути господаря за повідок. Про те, як відучити песика тягнути повідець, – читайте в матеріалі 24 Каналу.