Для української сторони не став новиною той факт, що російські спецслужби розгорнули гібридну війну проти європейських країн, підіймаючи рівень ескалації та намагаючись змусити Європу відмовитись від підтримки України. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Після підриву залізниці Польща закриває останнє консульство Росії

Яка масштабна стратегічна функція Росії у підриві залізниці в Польщі?

Підрив залізничного сполучення між Варшавою і Любліном – це продовження послідовних дій. Згадаймо проникненням дронів у європейський повітряний простір, проведення таких диверсій як підпалювання складів, пошкодження кабелів на дні Балтійського моря тощо.

На щастя, черговий акт гібридної агресії не призвів до людських жертв. Однак ця історія продемонструвала – Європа вже давно не може почуватися захищеною. Навіть без прямого військового вторгнення є загроза життю громадян європейських країн і можна лише уявити, які наступні кроки можуть здійснити російські силовики.

Однак для України інцидент має ще один вимір, який засвідчує, що підрив колії у Польщі – це не просто агресія щодо польського населення.

Важливо, що російські спецслужби використали для диверсії осіб з українським громадянством і це вже не вперше. Подібний підхід дозволяє умовно приховувати російський слід та виконує масштабну стратегічну функцію – мобілізацію тієї частини європейського населення, що виступає проти підтримки України або банально підпадає під вплив російської дезінформації у Європі.

Польщу обрали не просто так. Підрив колії став лише першим елементом російської гібридної кампанії. Другий – розгортається прямо зараз у польському інформаційному полі.

Яким є другий етап російської кампанії після підриву залізниці?

Чи варто нагадувати, що Росія має передовий досвід з організації дезінформації у соціальних мережах? Часто можна зустріти інформацію про спеціалізовані групи політтехнологів, які координують створення фейкових акаунтів у соцмережах, реалізацію комплексних маніпуляцій суспільною думкою, функціонування "фабрик ботів" тощо.

При цьому, російський бюджет передбачає значні кошти на цей напрям діяльності, а кінцевими бенефіціарами їх освоєння виступають не тільки представники спецслужб, але й впливові чиновники адміністрації президента (той же Сергій Кирієнко).

Якщо росіяни мають успішний досвід проведення таких інформаційних операцій в інших країнах Європи, то чи є проблема в тому, щоб направити такий ресурс в Польщу задля провокацій? Питання, яке не потребує відповіді.

Тому не дивно, що після пошкодження колії в польському інфопросторі розпочалася справжня хвиля дезінформації з перекладання відповідальності за події на українців.

Щось схоже ми вже бачили, коли російські дрони потрапили в польський повітряний простір. Тоді російська пропаганда також говорила про "вину українських РЕБ" або "різного роду провокацій ЗСУ".

Хай яким це є нелогічним та ірраціональним з погляду здорового глузду, маніпуляції в інформаційному вимірі ладні творити дива, хоча і в негативному контексті.

Логіка російської пропаганди доволі проста: мовляв, "якщо українці підривають колії, спалюють склади, загрожують безпеці, дозволяють прилітати дронам, то навіщо їм допомагати?". На жаль, у такий емоційний момент ця теза легко знаходить цільову аудиторію серед різних категорій польського населення.

Проте це лише один складник. Інша небезпека – це агенти впливу, які свідомо або через політичну доцільність підіграють таким наративам.

Читайте також Росіяни розвивають ще одну історію у США – на цей раз привезли РПЦ

Як польські політики підіграють російській пропаганді?

В Україні ми вже бачили як напередодні повномасштабної війни різні "експерти" розповідали в ЗМІ "темники", які доходили до них через російські спецслужби або осіб, що працювали на них.

Не хочеться вірити у те, що польські правоохоронні органи не контролюють ситуацію. Навіть якщо суттєвого моніторингу не було, то зараз саме час вживати заходів і не допускати поширення роботи російських інформаційно-політичних мереж.

Проте видається, що в Польщі подекуди є доволі неоднозначний прецедент – окремі політики можуть підігравати російській пропаганді, переслідуючи власні політичні мотиви. При цьому, не факт, що роблять вони це у координації з російськими спецслужбами.

Хоча пояснити здоровий сенс позиції Гжегожа Брауна та "Конфедерації корони польської" доволі важко, але послідовне зростання їхніх рейтингів засвідчує наявність попиту на таку політичну маргінальність.

Коли антиукраїнські настрої можуть "монетизуватись" у місця на наступних парламентських виборах, то Браун і його прихильники лише активніше гратимуть на цьому. Для них вигідно обвинувачувати українців у всьому, не вдаючись у деталі. Прилетіли дрони – їх запустила Україна. Зірвали колію – це допустила Україна. Проблеми у фермерів через європейський курс зеленого ладу – треба зірвати український прапор з фасаду будівлі.

В уявленнях Брауна українці ведуть безкомпромісну конкуренцію з євреями за те, хто більше нашкодить інтересам поляків. На жаль, такий "політичний товар" знаходить свого "покупця" і доволі активно.

Електоральні результати Брауна запускають своєрідний ефект доміно в таборі правих сил, де ведеться активна боротьба за виборців між трьома політичними силами.

Послідовники класичної "Конфедерації" розуміють, що не мають втрачати темп у порівнянні з більш радикальним колегою і також маніпулюють чи спекулюють на темі України. На цьому фоні не хочуть відставати й представники умовно правого крила "Право і справедливість", які вимушені також виступати з одіозними заявами, щоб забрати під себе частину "антиукраїнського електорату".

У результаті формується загрозливий симбіоз різних факторів. Такий собі "ідеальний шторм", де ресурси російської пропаганди переплітаються з приватними інтересами окремих польських політиків, які борються за виборця або отримують фінансову підтримку від бізнесу, що раніше успішно заробляв на перевезеннях чи продажу хутра в Росію або Білорусь, а через міжнародні санкції втрачає власний капітал.

Що треба усвідомити українцям у Польщі?

На жаль, не треба знімати вини й з тих окремих громадян з українським паспортом, які лише сприяють цьому "шторму". Пошкоджуючи інфраструктуру за гроші російських спецслужб чи керуючи в центрі Варшави у стані алкогольного сп'яніння елітним авто (за кошти ймовірно корупційного походження) – такі "громадяни" у різній формі зраджують Україну, але в однаковій формі підіграють російській пропаганді.

І хай така категорія осіб – це поодинокі виключення у порівнянні з більшістю тих, хто сприяє розвитку польсько-українського співробітництва, часто 1% негативного впливу дискредитує 99% користі.

Російська сторона й надалі використовуватиме вказані обставини, щоб лише провокувати поглиблення антиукраїнських настроїв в Польщі. Це стає доповненням до переліку цілей гібридної війни, що вже ведеться у Європі.

У таких умовах тим особами з українським паспортом, які взаємодіють з російськими спецслужбами, або польським політикам, які підіграють російським наративам – варто задуматись на чиєму боці вони у цій війні.