Бачте, законопроект, який зобов’язує громадських активістів здавати декларації, з’явився давно. Вигадала його не Чорновіл, а позафракційний депутат від партії "Воля" Юрій Дерев’янко восени 2016 року. І Дерев’янко за цю законотворчість просто зганьбили. Причому не громадські активісти, а його ж колеги у парламенті. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій – людина з іміджем хорошого хлопця, до речі, – тоді навіть не захотів такий паршивий законопроект виносити на розгляд парламенту. Мовляв, це ж ганьба якась. Пікантний момент: Парубій обирався від "Народного фронту".

Порошенківський політолог Віктор Уколов тоді написав полум’яну колонку, із заголовком "Декларації активістів як депутатська помста". Де навів купу аргументів, чому Дерев’янко вигадав маячню.

Минуло півроку, політична кон’юнктура змінилася. А громадські активісти, судячи з усього, остаточно дістали нашу владу. Тетяна Чорновіл з "Народного фронт"у взяла текст законопроекту Дерев’янка піврічної давнини і представила його у Верховній Раді. Андрій Парубій, який 6 місяців тому назвав це маячнею, підтримав та виніс на голосування.

Читайте також: Підсумки дна. Чому НАЗК прибрало з вільного доступу кілька сотень декларацій

Але звісно, такий законопроект потребує формування громадської думки. І тоді порошенківський політолог Віктор Уколов, не витерши попередню статтю, де декларування активістів це погано, пише нову, під заголовком "Чому антикорупціонерам варто заповнювати електронні декларації". Тобто люди, які перед Новим роком дуже сильно виступали проти, після нового року раптом стали за.

Тут питання не в електронному декларуванні, тут взагалі неважливо, про що мова. Єдине, що має цікавити – як у них хребет не ламається так вигинатись за лінією партії? Ну те, що психіка у цих діячів неймовірно гнучка, то зрозуміло, але фізіологічно – як їм це вдається?

Але ми забули про Дерев’янка, в якого Чорновол скопіювала текст практично дослівно. Тепер Дерев’янко прийшов до парламентських комітетів і у запальній промові порівняв закон Чорновол із диктаторськими законами 16 січня. Назвав правки ганебними та неприпустимими. Агов, чуваче, ти ж сам восени це написав. Що змінилось?

Відповідь проста. Дерев’янко тепер злився у обіймах із Саакашвілі. І підтримувати пропрезидентські законопроекти, нехай і його власного авторства, йому нині не до лиця. Ось так робиться українська політика.