За даними джерел 24 каналу у розвідці, росіяни майже не ведуть облік втрат навіть серед підрозділів "контрактників" ОРДЛО. Немає у них точної статистики щодо загиблих мобілізованих.

Дивіться також Сотні мобілізованих на Донбасі вчиняють самостріл, аби не воювати: як уникнути участі в боях

Лише дуже умовну цифру кількості "двохсотих" серед мобілізованих мають медичні заклади на непідконтрольній Україні території Донеччини та Луганщини.

Втрати збільшуються у геометричній прогресії

  • Як стверджують у розвідці, з кожним днем російського наступу на укріплені позиції ЗСУ на Донбасі підрозділи збройних сил окупантів зазнають значних втрат. Але вони зовсім неспівставні з кількістю загиблих та поранених серед мобілізованих в ОРДЛО чоловіків.
  • Підрозділи з немотивованих та геть не готових до війни мобілізованих закидають у найбільш "гарячі" точки. Через таку тактику закидання "м'ясом" станом на 12 квітня у лікарнях Донеччини та Луганщини перебувають понад 11 тисяч поранених. При цьому йдеться лише про мобілізованих, без урахування втрат росіян.
  • Так, так званій "ДНР" медики намагаються врятувати життя та здоров'я майже 6500 осіб. У "ЛНР" поранених дещо менше через не настільки велику лінію фронту – 3700 осіб.
  • Медики також констатували смерть 1450 мобілізованих у Донецькій області та 780 осіб у Луганській.
  • Реальні ж цифри втрат можуть бути набагато більшими, оскільки до статистики потрапили лише ті загиблі, тіла яких витягли з поля бою.
  • Крім того, якщо проаналізувати зростання кількості поранених та загиблих мобілізованих, можна дійти висновків, що з кожним днем втрати зростають у геометричній прогресії – в міру того, як російське командування починає поспішати здобути потрібну для Путіна перемогу.

Донбас буде регіоном без чоловіків

З розгортанням боїв на Донбасі російські терористи лише збільшують замовлення на постачання гарматного м'яса. Лише у невеличкому Торезі (зараз – Чистякове) загарбники планують мобілізувати ще 1 тисячу чоловіків віком від 18 до 65 років. З урахуванням того, що ще до 2014-го у цьому місті жили понад 30 тисяч людей, а окупанти вже забрали на війну майже всіх, подібні цифри означають, що забиратимуть навіть людей з інвалідністю.

Приблизно це ж саме відбувається й в інших містах Донбасу. Бойовики з комендатури та "поліцейські" кидаються на кожного чоловіка, якого лише побачать на вулиці. Після цього його одразу відправляють у місця концентрації мобілізованих.

Дивіться відео затримання перехожого для мобілізації у Луганську:

Більшість чоловіків, яким не пощастило, намагаються втекти від озброєних зловмисників, але не всім це вдається. Їх б'ють та під загрозою розстрілу саджають до автобусів.

Дивіться відео, як бойовики на Донбасі б'ють чоловіка, який не хоче бути мобілізованим:

З урахуванням втрат та масштабів примусової мобілізації цілком легко зрозуміти, що вже через кілька місяців на колись квітучому Донбасі взагалі не залишиться чоловіків. Десятки тисяч сімей будуть вимушені піклуватися про людей з інвалідністю, які вижили. Ще десятки тисяч ніколи не побачать своїх синів, чоловіків та батьків.

Насамперед про це варто задуматися жінкам, які мешкають на непідконтрольній території України. Варто лише вийти на вулицю та подивитися навколо. Пусті проспекти, на яких можна побачити лише жінок та патрулі.

До 2014 року на Донеччині та Луганщині працювали шахти та заводи. Росіяни обіцяли, що життя стане кращим, але вони ж і зробили так, що всі підприємства частково або повністю зупинилися. Але зараз їм остаточно настане кінець, оскільки з фабрик, заводів та шахт забирають фактично останніх працівників. Росія не зацікавлена у тому, щоб підприємства працювали. Вона розуміє військову поразку в Україні та закидає фронти гарматним м'ясом за рахунок ОРДЛО.

Крім того, вже всім зрозуміло, що Росія не втримає всі території. Навіть якщо війна затягнеться на роки, якщо війська РФ здобудуть якісь проміжні перемоги, життя на Донеччині та Луганщині для всіх сімей буде просто неможливим. Оскільки годували сім'ї здебільшого чоловіки.

Зупинити цю безглузду ситуацію, скоріш за все, зможуть лише масові протести жінок, чиї родини залишаються без взагалі якихось засобів існування. Адже загибель мобілізованих – питання часу, а великих компенсацій від Росії ніхто не дочекається.