Батальйон несе службу в цьому секторі з 20 серпня. Бійці часто згадують перший день у зоні АТО. Тоді вони вступили у бій, ще не доїхавши до міста. Зізнаються — спершу було страшно, але уже звикли.
Партіоти розповідають — доводиться мати справу з переодягненими російськими військовими. Хлопці не скаржаться, що служба важка. Єдине — сумують за додомом і за дітьми.
Командир батальйону ховає руку, щоб не було видно травми. В госпіталь їхати не хоче — справи тут ще не завершені.
Теористи обстрілюють щодня. Сили АТО лише обороняються. Половина бійців — добровольці, інші — мобілізовані. Але, за словами комбата, для кожного з них це усвідомлений вибір.
Бійці розповідають — мають усе необхідне, щоб стримувати наступ противника — озброєння і боєприпаси. До того ж, активно домагагають волонтери. Цей автомобіль саме від них, а розфарбували машину діти. Допомога приходить не тільки з України. Підтримує воїнів і українська громада за кордоном.
Бойовий дух українських захисників підтримують школярі, які пишуть листи у зону АТО. Усі послання бійці читають, за можливості навіть намагаються відписувати. У таборі є церква. Отець Роман пройшов Майдан. Він служив літургію для майданівців в день розстрілу Небесної Сотні.
Хлопці з батальйону переконані, що Донбас потрібно обов'язково очистити від загарбників. Бійці готові йти у наступ і чекають лише наказу. Додому хочуть повернутися лише з перемогою.