Вже півтора місяця він розривається між службою державі та службою сім’ї.
Читайте також: Один український воїн поранений у вогневій перестрілці з терористами
У будинку відчувається запах гарі, хоча з моменту пожежі минуло вже півтора місяця. Тоді Олег втратив не лише будинок, а й рідну матір. У цей час він був в зоні АТО, а його двоє молодших братів та сестра були у школі.
Вони йшли зі школи їх обігнала пожарна машина, видно щось димить. Вони думали, що у когось щось горить вони без печалі йшли нічого собі не підозрювали. Крістіна, найменша сестра зразу почала бігти в хату, бо вона за мамою завжди була. Добре, що були сусіди та тримали та не пускали їх. Хлопці плакали постійно, ну ще на той момент ніхто не знав, що мама в хаті була,
– прокоментував військовослужбовець ЗСУ.
Олег зміг приїхати лише на наступний день. Чому загорівся будинок він і досі не знає.
Стільки проблем зразу навалилося. Хотілось все кинути і все. З військових частини не офіційно відпустили. Це дезертирство – те, що я поїхав,
– прокоментував Олег.
Хлопцеві потрібно було організувати похорон, і за малими доглядати, щоб вони нічого з собою не зробили.
У тому ж селі на сусідній вулиці Олег орендує житло. Одяг та речі родини під час пожежі згоріли. Тож усе доводилося купувати. Зараз хлопець служить в Білій Церкві. Зенітно-ракетний полк. З дому до військової частини – 30 кілометрів, боєць дістається автобусом.
Хлопець мріє стати офіцером, але понад усе хоче мати власний будинок. І хоч за ці півтора місяця, зізнається, руки опускались не раз, здатися він собі дозволити не може. Бо у 25 років став єдиною рідною людиною для трьох дітей.
Допомогти родині Олега Ольховського можна перерахувавши гроші за цими реквізитами:
Банк "ПриватБанк" к\р. № 5168 7556 1003 2001 Ольховський Олег Олегович.