«Джо Луїс і Мухаммед Алі обоє великі, але з різних сторін. Луїс був великим чемпіоном, бо він це доводив протягом тривалого часу. Дуже важко зробити те, що й він – протягом 11 років захищати титул 25 разів. Він багато чого зробив для країни, а бій проти німця Макса Шмелінга – це найбільш епічна подія, про яку я коли-небудь чув чи бачив і не лише в спорті, але у цілому. У ту ніч здавалось, що увесь світ зупинився, це виглядало ніби «німецька машина» хоче захопити увесь світ. Дивно було як на Гітлера… двоє людей напівоголені на рингу в Америці мали вирішити долю всього людства на кулаках, так би мовити. Пізніше я зрозумів, що таке відчуття було не лише у США, але й по всьому світу. Усі були як на голках в очікуванні і Джо Луїс вийшов на ринг та переміг неймовірним нокаутом – і це того противника, який його уже в минулому поклав на ринг – це так виглядало, ніби хтось намагається зупинити усі задуми Гітлера».
Ці слова належать легендарному Еммануелю Стюарду – тренеру Володимира Кличка. Довелось одного разу перекласти його здоровенне інтерв’ю про бокс минулого, а не про бокс сьогодення.
Справді, перед боєм, який відбувся 22 червня 1938, весь світ сидів коло радіоприймачів (звичайно, хто їх мав) і всі затамували подих. Як пізніше скаже сам Джо Луїс в своїй автобіографії: «Вся Америка наідялась на мене». І так воно і було – два роки до цього «коричневий бомбардувальник» сенсаційно програв Максу Шмелінгу, який попри свою волю став символом ницистської Німеччини. Геббельс та Гітлер зробили його одним із найбільших нацистів, якого тоді ненавидів увесь світ. На стдіоні «Янкі» в Нью-Йорку зібралось 70 тисяч людей – і це 38-ий рік! Пакьяо із Котто за 50 тис. ледь перевалили.
Через надцять років виявиться, шо «нацизму» у душі Макса Шмелінга було не більше, ніж у євреїв. Макс під час війни переховував у себе єврейську сім’ю (до речі – голова цієї сім’ї виїхав у США і там став мільйонером), а в цей час Геббельс виступав на трибуні і викрикував: «Побільше б таких як Шмелінг».
Ще один факт: коли великий чемпіон Джо Луїс не мав на що хліб купити, його сім’ї із Німеччини присилав гроші хто б ви думали? Так, Макс Шмелінг.
Так до чого це усе… Про таку людину, яка практично все життя носила на собі ярлик «нациста» проти своєї волі, зняли фільм під простою назвою «Макс Шмелінг – німецька легенда» - вигадувати нічого не потрібно, саме згадування його імені приносить успіх. І особливо в Німеччині – німці мають прекрасний аргумент у вигляді легенарного боксера, що не всі із берегів Рейна обов’язково нацисти.
В Берліні відбулась прем’єра стрічки і дуже успішна прем’єра. Що цікаво, у фільмі виконували головні ролі справжні боксери, на відміну від «Боєць» із Марком Уолбергом, про який я писав у попередьому блозі. Шмелінга зіграла інша легенда німців Хенрі Маске. Навіть фото найшов із Володимиром Кличком та Маске коло пам’ятника Шмелінгу.
У ролі Джо Луїса теж боксер – молода зірочка «Заурленда» Йоан Пабло Ернандес. Непоганий піар-хід, здобувати популярність через кіно як боксер. Отримав свою роль і Артур Абрахам – німецький вірменин зіграв Річарда Уогда, Александр Френкель – Йонга Стріблінга, а Енад Ліціна – Джека Шарклі.
«У 2002 році виникла перша ідея відзняти фільм і Макс спонтанно сказав, що я повинен зіграти його роль. Це сталося і скажу чесно, було весело», - сказав Хенрі Маске
Офіційний трейлер:
Саундтрек:
Артур Абрахам у фільмі "Макс Шмелінг"