Рішення голови шведського уряду про проведення перевиборів стало важливою подією в політичній історії країни – у такого роду кризовій ситуації Швеція опинилась вперше з середини минулого століття.
За результатами парламентських виборів до шведського ріксдагу у вересні до влади прийшла коаліція трьох червоно-зелених партій (на чолі з соціал-демократами). Натомість Альянс чотирьох правоцентристських партій, які керували країною з 2006 року, опинився в опозиції. Нагадаємо, що уряд Альянсу представляли, зокрема, прем’єр-міністр Фредрік Райнфельдт та голова МЗС Швеції Карл Більдт. Зрештою, виборців в обох політичних блоків майже однакова кількість: якщо коаліція червоно-зелених набрала 43,7%, то Альянс у сумі отримав 39,3% голосів. Якщо соціал-демократи і перемогли на виборах, більшості у парламенті вони не отримали. Все тому, що у шведській політиці існує ще такий нюанс як "Шведські демократи".
"Шведські демократи" - це консервативна націоналістична партія (лідер – Джімі Окіссон), членів якої у шведському суспільстві, крім самих, можливо, виборців партії, називають нацистами, расистами і ще, за нагоди, гомофобами. Вперше "Шведські демократи" пройшли до парламенту у 2010 році, набравши 5,7% голосів. Цього року у вересні за них проголосували вже 12,9% виборців. За кількістю мандатів у парламенті партія посіла третє місце.
"Шведські демократи" виступають проти членства Швеції в Євросоюзі або принаймні проти його подальшого розширення. Зрозуміла річ, що саме вони голосували проти асоціації ЄС з Україною спочатку в Європарламенті, а потім - коли Угоду ратифікувала окремо Швеція. Незважаючи на ці деталі, найважливіше питання для "Шведських демократів" (їх навіть називають партією одного питання) - це іммігранти. Вони проти. Проти того, щоб Швеція, наприклад, надавала притулок тим, кого шукати притулок в іншій країні змусили збройні конфлікти. Представники партії вважають, що політика лояльності Швеції до іммігрантів коштує країні надто дорого.
Після виборів у Швеції сформували новий уряд на чолі з соціал-демократом Стефаном Левеном. Одне з найголовніших завдань для нового уряду - це прийняття бюджету на наступний рік. Впродовж останніх десятиліть уряд блоку-переможця завжди з цим завданням справлявся, але цього року ситуація виглядала куди драматичнішою.
Проголосувати за бюджет на 2015 рік червоно-зелені сподівались 3 грудня. Напередодні "Шведські демократи" зібрали прес-конференцію, щоб сказати, що за бюджет нового уряду голосувати вони не будуть, тому що політика щодо іммігрантів у них чи не абсолютно протилежна. Правляча коаліція, опозиція і окремо націоналістична партія – усі три політичні табори підготували свої окремі проекти бюджету, через які вони не змогли порозумітися. Але у цьому випадку головну роль відіграють шведські ультраправі, які не входять в жоден з блоків, але зі своїм сьогоднішнім представництвом у парламенті стають важливим політичним суб’єктом. Іншими словами, за сьогоднішнього розподілу сил "Шведські демократи" можуть дозволити собі різного роду маніпуляції щодо двох основних блоків.
Заява "Шведських демократів" про намір блокувати бюджет діючого уряду перекреслила сподівання на позитивне вирішення "бюджетного конфлікту". Після тривалих дебатів, голосування за бюджет відбулось 3 грудня. Проект бюджету від уряду набрав лише 153 голоси "за", а "проти" нього проголосували 183 депутати. Прем’єр-міністр Стефан Левен заявив, що він бере на себе відповідальність за країну, і оголосив про проведення позачергових виборів 22 березня 2015 року. Прийняти бюджет опозиційного Альянсу, за словами голови уряду, червоно-зелені не можуть. Це, звісно, досить логічно. Два блоки – це політичні конкуренти, які по-своєму бачать шляхи розвитку країни. У лояльності до іммігрантів вони, звісно, схожі. Але це маленька схожість на фоні багатьох інших розбіжностей.
Лідер Народної партії (яка є однією з чотирьох партій Альянсу) Ян Бйорклюнд сказав у коментарі газеті "Dagens Nyheter", що у певних питання опозиція готова, звичайно, співпрацювати з блоком червоно-зелених. Водночас, на його думку, якщо два блоки почнуть працювати разом і приймати спільні рішення, в опозиції залишиться лише одна партія – "Шведські демократи". Це, побоюється Бйорклюнд, може значно посилити позиції націоналістів як єдиної опозиційної партії. А від її рішення, як бачимо, навіть зараз може залежати досить багато.
Все ж, яким би логічним не виглядало протистояння між червоно-зеленими і Альянсом, два блоки частково заганяють себе у глухий кут або в умовне замкнуте коло. Водночас, така криза може бути на руку "Шведським демократам", які заявляють, що їм не проблема буде "завалити" будь-який уряд, який не піде їм на зустріч у питанні про обмеження імміграції. Заявляючи про блокування бюджету уряду, "Шведські демократи" розуміли, що це може призвести до позачергових парламентських виборів. Це означає, що їх не лякає перспектива втратити підтримку 12,9% виборців, а радше навпаки – на позачергових виборах "Шведські демократи" сподіваються ще раз покращити свій результат.
Якщо у вересні шведське суспільство вирішило довірити владу червоно-зеленим партіям, це означає, що його влаштовувало не все у політиці Альянсу. Зараз те саме суспільство побачило, наскільки неефективною виявилась робота нового уряду, який не зміг прийняти бюджет. Залишається третя політична сила, яка щойно продемонструвала свою впливовість та важливе місце у політиці країни – "Шведські демократи". До речі, найбільші противники націоналістів голосують за партію "Феміністична ініціатива", яка на виборах у вересні набрала 3,1% голосів (для того, щоб потрапити у парламент, потрібно подолати бар’єр 4%).
Як вплине криза на політичні вподобання шведів – про це ми дізнаємось після позачергових виборів у березні. Тоді шведське суспільство знову вирішуватиме, якою воно хоче бачити свою країну у найближчому майбутньому.
Володимир Сенатовський,
Йоншопінг, Швеція