Вже на цьому тижні почнеться дев’ята сесія Верховної Ради і почнеться новий передвиборчий політичний сезон.
Читайте также: "Тотальне цькування всіх неугодних": як припинити війну влади проти громадськості
І якщо у вас вдома є телевізор, на вас, напевно, вже ллється потік прогнозів, рейтингів і аналізів політичної ситуації. Практично всі вони стосуються протистояння різних партій, кандидатів і новин з політичного фронту. Між тим, здається, у цьому потоці ми не помічаємо як стирається лінія фронту іншої війни.
І я зараз не про окопи і безперервні обстріли наших позицій на Сході. Я про політичний реванш проросійських сил, який судячи з усього, чекає нас в новому політичному сезоні. Ми можемо це заперечувати, відвертатися від цього або обурюватися, але давайте визнаємо, що через чотири роки війни і після втрати десятка тисяч наших громадян на фронті, тут, в тилу, ми стаємо свідками справжньої політичної помсти.
Ми живемо в часи, коли телеканал головного спонсора "Партії регіонів" – Ріната Ахметова відкрито знищує незручних владі активістів, політиків та учасників бойових дій. А телеканал іншого проросійського олігарха – Дмитра Фірташа – демонструє концерти за участю людей, які відкрито виступають проти територіальної цілісності України. Яку позицію займуть ці канали під час виборів ми можемо лише здогадуватись.
Ще більш абсурдними ці новини виглядають на тлі річниці трагедії Іловайська, яку ми відзначили лише тиждень тому. У ті дні українська армія щодоби втрачала десятки солдатів, а згодом у вересні 2014-го під дулом автоматів нас змусили підписати перші протоколи принизливих Мінських угод.
Цього року пройшла четверта річниця Іловайської трагедії
Чи могли ми тоді уявити, що всього через чотири роки одним з головних гравців у країні стануть політичні партії і кандидати, які відкрито заперечують війну з Росією і закликають до переговорів з ватажками терористичних угруповань в Донецькій і Луганській областях?
Я знаю, що богатьом хто з вас важко повірити, що ці сили зможуть знову повернутися в політику, стати, наприклад, частиною майбутньої парламентської коаліції і зайняти посади у виконавчій владі. Але зараз, саме в ці дні, не вірити в це здається вже наївним.
Адже ми з вами вже двічі обпікались. Ще будучи журналістом я пам'ятаю, як напередодні анексії Криму тут в Києві, на Печерських пагорбах мотали головою, мовляв, "не може бути, вони ж Крим не захоплять", "світ це не прийме" і взагалі "це варварство". Але сталося. Захопили. Провели псевдореферендум. А тепер доводять всьому світові, що так і було.
Потім було захоплення міського відділення міліції у Краматорську. І знову лунали голоси наївних оптимістів, мовляв, "на Схід-то вони не підуть", "це неможливо", "вони що, прям війська введуть?". А через два місяці сталося і це. Тепер знову вересень. І перед нами знову розгортається фронт, вже тут, у Києві. І ми знову не віримо. Хоча, ось, прямо на наших очах йде інформаційна підготовка повернення до влади тих, хто одного разу вже зрадив.
Читайте также: "СтранаUA", 112 та NewsOne працюють на підрив України, але президента це влаштовує, – політолог
І справа ж не тільки в телеканалах, і навіть не в журналістах, які вважають за можливе на них працювати. Зрештою, це їх моральний вибір. Справа у власниках цих каналів, а точніше у цинізмі, з яким вони переписують історію, граючи на емоціях і стереотипах мільйонів розчарованих глядачів, які втратили орієнтир.
З формальної точки зору, вони мають на це юридичне право, адже ми вільна країна і кожен може говорити, що хоче. Як політик я можу і буду боротися з цим всіма доступними способами, і готовий доводити свою точку зору навіть на тих самих телеканалах.
Питання в іншому – чому, поки хтось воює та гине на фронті, в тилу, де тепло і затишно, за чотири роки до суду не було доведено жодне кримінальне провадження за фактом фінансування українських ЗМІ з країни агресора. Звичайно, кричати про зраду, жалітися на поганих журналістів і закликати до бойкоту тих чи інших телеканалів.
Але чому ніхто досі не надав суспільству прямі і очевидні докази втручання в наше життя воюючої з нами країни? Чому ми так тішимося, коли це вдається тим самим американцям і не можемо "прибрати" у власному будинку? Якщо це агенти Кремля, якими стало звично таврувати всіх незручних, давайте хоча б тут проведемо достовірне розслідування, покажемо фінансування російськими структурами і закриємо це питання поправкою до закону про заборону працювати в Україні ЗМІ з російським капіталом.
Телеканал NewsOne
Адже різниця між війною там, на фронті, і тут, на екранах – невелика. Ось поясніть мені, чим відрізняється російський танк на вулицях міста Слов'янська від штаб-квартири проросійського телеканалу, що фінансується російськими потоками в центрі Києва? Чому ми думаємо, що російський рубль буде добрішим за російського солдата?
Читайте также: Медведчук як символ нашої неорганізованості, або Чому політичний труп спливає останні 20 років?
Зазвичай, в своїх блогах я намагаюся не тільки ставити питання, але і пропонувати конкретні рішення і реальні кроки по їх реалізації. На жаль, сьогодні ні ви, ні я не маємо таких важелів. Левова частина правоохоронни органів знаходиться у руках тих, кому зрічніше і вигідніше використовувати їх як знаряддя для збагачення та політичного тиску.
Ми прекрасно розуміємо, що до тих пір, поки насильство і реванш не будуть покарані, наступний акт насильства може трапитися в будь-який момент. Все залежить від того, наскільки ми організовані і готові до законного розслідування та покарання.
Нам треба готуватися до того, що одного дня ми візьмемо владу і отримаємо такі інструменти. Єдине, до чого хочеться закликати зараз - думайте, аналізуйте і будьте критичні до того, що ви почуєте і побачите цієї осені.