Порошенко використовує війну, щоб "доїти" Захід, – блогер

Про це йдеться у статті Наталії Лебідь для сайту "24".

Читайте також: Україна і світова безпека: війна в центрі Європи вже не хвилює Захід?

Агентство Bloomberg розмістило на своїх сторінках матеріал відомого колумніста Леоніда Бершидського, який пише про існування так званого "плана Гоуена" – алгоритму дій, покликаного покласти край війні на сході України. План цей передбачає введення на територію "самопроголошених республік" сходу міжнародного військового контингенту. Завдяки його допомозі війна може бути припинена.

Однак, як зазначає автор, "найбільша проблема полягає в тому, що не ясно, наскільки щиро сторони ставляться до цих цілей. Путін все ще не вірить у стабільність київського режиму. Він, схоже, сподівається, що маятник хитнеться на користь Росії, і буде використовувати "народні республіки" в якості постійного інструменту дестабілізації, поки український уряд залишається ворожим", – пише Бершидський.

Що ж стосується Києва, то й тут не все так просто. Українському уряду подобається позиція жертви, яка дає можливість знову й знову "доїти" Захід, вибиваючи фінансову допомогу "на війну".

Уряд президента Петра Порошенка не зацікавлений у припиненні конфлікту (на Донбасі): корумпований київський істеблішмент використовує його, щоб отримати більшу західну допомогу, ніж заслуговує його політика, і щоб представити себе як важливого західного союзника,
– зазначає блогер.

"Там, де немає волі, немає шляху. Але план Гоуена, якщо він буде озвучений на рівні ООН, щонайменше змусив би сторони визнати, що вони вважають за краще мати проблему замість будь-якого розумного рішення", – резюмує колумніст.

Детальніше читайте у публікації: Захід підписав Порошенку вирок: він не зацікавлений у припиненні війни

Що таке план Гоуена? Колишній працівник Департаменту з політичних питань Організації Об'єднаних Націй Річард Гоуен запропонував план припинення війни на Донбасі, прийнятний, на його думку, як для України, так і для Росії.

Експерт наполягає на створенні міжнародної військової сили середнього розміру – близько 20 тисяч солдатів, тобто половину від того, що НАТО відправляло свого часу в Косово. Ця сила буде покладатися не на країни-члени НАТО, а на досвідчених миротворців з Латинської Америки, а також на військових із колишніх радянських республік, тобто таких, як Казахстан і Білорусь. Також можна задіяти контингент із нейтральних європейських країн, зокрема, Швеції, Фінляндії чи Австрії.

Ці війська будуть розміщені у самопроголошених "народних республіках", зокрема, й на кордоні з Росією, де вони виступатимуть як бар'єр для стримування російських вторгнень. Вони ізолюють проросійські сили та зброю заколотників і подбають про запобігання нападам порушників з обох сторін. На додачу збройні сили спиратимуться на значний поліцейський контингент, який забезпечить порядок під час виборів. Організація виборів та гарантії їхнього вільного і справедливого характеру, а також згладжування реінтеграції захоплених сепаратистами районів України потребують ще й зовнішньої цивільної адміністрації під керівництвом спеціального представника генерального секретаря ООН.