У пошуках "месії": де і чому помиляються українці

Я перевищую швидкість. За кермом можу говорити телефоном. Паркуюся під знаками. Міг би написати, що сплачую податки, але за мене їх платять роботодавці.

До теми Президентська каденція Зеленського досягла екватора

Просто не доводилося вибирати: віддавати кревні гроші в бюджет чи залишити собі. Сильна етична позиція у цьому питанні випала задарма – мене просто позбавили можливості "з'їхати" на компроміс.

Життя з окупаційними документами

Мені доводилося відмовляти токсичним роботодавцям. Втім за моїми плечима немає хворих родичів чи великих боргів. Мене не обтяжував складний вибір з чужим життям на іншій шальці терезів. Тож відмовлятися від великих грошей було порівняно легко.

Росія напала на Україну у 2014 році / Фото Getty Images

Я не був на фронті – тривалий час ховався за регіональною кримською ідентичністю. Заради того, аби затриматися на півострові після окупації, ладен був жити з окупаційними документами. Мій внутрішній кримчанин поступився внутрішньому українцеві аж ніяк не одразу.

Мені нема чим пишатися у моєму 2014

Багато моїх знайомих того року повелись принциповіше, ніж я. Поки намагався зберегти свій маленький світ – вони рушали на фронт. Поки намагався жити "під радарами" – вони ставали волонтерами.

Мені нема чим пишатися у моєму 2014 році. Мої друзі просто виграли для мене час, який я витратив на рефлексії.

Не маю наміру вибілювати свою біографію

Втім, менш за все я налаштований ховатися за обставинами. Свою історію пишу сам, тому авторство помилок належить мені. Хоча без цих помилок той колишній Казарін навряд чи міг би стати нинішнім. Я не маю ані найменшого наміру вибілювати свою біографію заднім числом.

До теперішніх поглядів прямував досить довго. У своїх старих текстах не завжди впізнаю себе колишнього.

Знаю, що люди можуть змінюватися, і пам'ятаю, що судити минуле з дня сьогоднішнього – діло невдячне. Оскільки в ньому ми були інші.

Не вірю в мудрість народу

Я не вірю в дива і не люблю, коли політики прикидаються чарівниками. Пам'ятаю про межі власної компетенції та не довіряю тим, хто має відповіді на всі запитання. Знаю, звідки беруться гроші, тому хворобливо реагую на обіцянки роздавати мої податки заради чиєїсь політичної кар'єри.

Читайте також Кумири можуть стати антигероями: якою буде Україна після перемоги

Я не вірю в мудрість народу, оскільки я його частина, і маю великі сумніви щодо власної мудрості. Я хибив і не збираюся про це забувати. Я помилявся у своїх прогнозах, і мої опоненти можуть про це нагадати. Ще я бував на футбольних матчах і знаю, як легко перетворити людей на натовп.

Надаю перевагу "непростим" людям

Не люблю балачки про "простих людей", надаю перевагу "непростим". Тим, хто вміє більше, ніж я, знає більше, ніж я, і тямить у житті краще, ніж я. Умію дослухатися порад від тих, хто справді може радити, і нехтую дилетантами. Оскільки сам у багатьох царинах дилетант.

Цікаво Тривожна тенденція: українці живуть по різні боки барикад

Не люблю балачки про пророків та месій. Не вірю, що політик зобов'язаний бути праведником. Звик до того, що галочка в бюлетені – це вибір меншого зла. Оскільки сам за певних обставин можу перетворюватися на менше або більше зло.

Якщо мене щось не влаштовує – не шукаю винного

Я не поспішаю докоряти цьому світові. Своє життя склав з тих кубиків, що їх не полінувався зібрати. Забирати кубики в інших не збираюся. Водночас не люблю, коли хтось зазіхає на мої.

Усе, що відбувається у моєму житті – моє творіння: перемоги та помилки, лінь та дисципліна. Якщо мене щось не влаштовує – не шукаю винного. Знаю, що можу побачити його в дзеркалі щоранку.

Не потрібно покладатись на "месію"

Саме тому мені важко зрозуміти тих, хто шукає в політиці месію. Тих, хто вважає, ніби якість життя визначається лише тим, навпроти якого прізвища він поставить галочку в бюлетені.

До слова Країна, яка обрала минуле: як влаштована сучасна Росія

Факт у тому, що ваше життя буде тільки таким, яке ви заслужили, адже див у цьому світі не буває. Хай як би вам не хотілося вірити у протилежне.