Президентська істерика: що змусило Порошенка не на жарт рознервуватись

Тому, нещодавно Міжнародний валютний фонд виставив умову, що наступний транш коштів він дасть Україні лише тоді, коли буде затверджений закон про антикорупційний суд. І не просто закон, а що в цьому законі має бути чітко прописано, що суддів цього суду має обирати міжнародна рада авторитетних зарубіжних експертів.

Читайте також: Урок патріотизму від олігарха: "Наша ряба" любить дотації, а Косюк – Україну

Нагадаю, натомість, президент пропонує, щоб думка міжнародних експертів була лише дорадчою, а підконтрольна йому та його оточенню Вища кваліфікаційна комісія суддів могла в разі чого накласти вето на рішення міжнародних експертів. І затвердити на посадах тих суддів, яких міжнародні експерти відсіють. Бо, за словами, Порошенка, якщо не українські посадовці, а саме міжнародні експерти відбирають суддів для антикорупційного суду, то це порушення українського суверенітету. Президент дуже емоційно заявив, що це суперечить Конституції і є ледь не зовнішнім управлінням з боку Заходу. А ми ж не якась там бананова республіка!

Дуже дивно виходить, адже коли президент переписував свою шоколадну корпорацію на офшор з Віргінських островів, то він чомусь про суверенітет не турбувався. Коли його діти навчаються в Англії, а він сам відпочиває на Мальдівах, то тут він українським суверенітетом теж не переймається. Але варто натякнути комусь на те, що за корупцію нарешті доведеться вже комусь відповісти, то тут починається лемент і ґвалт про суверенітет.

І Порошенку, насправді, є від чого хвилюватися. Адже Національне антикорупційне бюро веде два кримінальних провадження, які стосуються двох дуже наближених до глави держави осіб.

Йдеться про Дмитра Вовка – колишнього менеджера корпорації "Рошен", а нині – голову Нацкомісії з регулювання ринку комунальних послуг. Він проходить по справі про так званий "Роттердам плюс", або про штучне завищення тарифів на електроенергію, на яких могли на багато мільярдів збагатитися олігарх Ахметов та найближче оточення Порошенка.

Дмитро Вовк

Друге кримінальне провадження стосується оборудок на Одеському припортовому заводі. Він на 100% належить державі і постачання газу на цей завод дозволяє щороку збагачуватися на 200 мільйонів доларів. Раніше НАБУ встановило, що одна з фірм, в якої завод купував блакитне паливо могла контролюватися Олександром Грановським – впливовим народним депутатом від БПП, якого називають смотрящим від Порошенка за судами та прокуратурою.

Читайте також: Черговий ганебний провал: чому СБУ така нікчемна

Олександр Грановський

Але ж, будемо відверті, що не сам Грановський чи Вовк могли брати участь в масштабних корупційних оборудках на Одеському припортовому чи з тарифами "Роттердам Плюс". Що, напевне, вони могли на це отримати погодження від когось більш впливового і високопоставленого. Від того, хто може незабаром програти президентські вибори і стане звичайним громадянином. А відтак втратить імунітет від слідчих дій НАБУ і тоді має всі шанси стати спочатку підозрюваним, а в разі створення Антикорупційного суду і ув’язненим. Саме тому, так наполегливо президент Порошенко торгується за те, щоб максимально відтермінувати створення цього незалежного суду.

Або ж послабити його настільки, щоб він був не більш небезпечним, ніж будь-який інший корумпований і продажний український суд. Щоб мати самому вплив на відбір суддів і підібрати таких, на яких можна цілком покластися. Таких же принципових, які випустили на волю Розенблата, Мартиненка, Насірова, Полякова, та сина Авакова. І які не поспішають далі слухати їхні справи.

Або ж якщо з відбором суддів не вийде, то нещодавно, президент на зустрічі з бізнесом озвучив нову ідею: введення так званої нульової декларації. Тобто, прощення гріхів для всіх, хто не платив податки чи обкрадав державу. І тоді тисячам корупціонерів, включно з друзями президента можна буде заплатити в бюджет якийсь мізер і офіційно легалізувати все награбоване роками.

Читайте також: Як українські судді вкотре пробивають дно

Невідомо, як цю ідею сприймуть міжнародні партнери, які вимагають покарання, а не виправдання високопоставлених крадіїв. Але, президент торгується. Він любить торгуватися. Не даремно в соцмережах його ще називають "верховним головноторгуючим".