Причини масових безладів, які в кінці-кінців привели до відставки та ув'язнення Хосні Мубарака – стандартні для близькосхідного регіону. В Єгипті довгі роки панувало безробіття, стабільно зростали ціни на продукти, в той час як зарплати не збільшувалися впродовж десятиліть. Молодих єгиптян, які і стали рушійною силою виступів, дратувала неможливість влаштувати своє життя. В молоді просто не було перспективи.
Формальною причиною для виступів стала революція в Тунісі. Єгиптяни вийшли на вулиці, вимагаючи змін в політичному, економічному та соціальному житті країни. Мубарак, на відміну від своїх інших колег-президентів у регіоні, не став довго думати, і одразу ж кинув проти демонстрацій правоохоронців.
Єгипетська революція, попри свою короткотривалість, була найбільш видовищною з-поміж тих, що прокотилися регіоном. Упродовж кількох тижнів Каїр та інші великі єгипетські міста перетворилися на сім кіл дантового пекла.
Повсталий народ невтомно зводив барикади та вступав у сутички з правоохоронцями. В поліцію летіло каміння, коктейлі молотова, палиці пляшки та усякий непотріб. Правоохоронці відповідали сльозогінним газом, палицями, спочатку гумовими кулями, а потім і справжніми набоями. На вулицях палали шини та купи сміття.
Символом опору стала каїрська площа Тахрір. Саме в цьому місці мітингувальники облаштували велетенський табір, і саме тут відбувалися найбільш криваві сутички між правоохоронцями та повсталим народом.
Влада намагалася боротися з повстанцями не лише традиційними засобами, але і блокуванням доступу до соцмереж. Саме через них повсталі координували свої дії. Коли це не допомогло, в Єгипті взагалі відключили інтернет, а у великих містах зник телефонний зв'язок. Але народ не зупинявся.
11 лютого 2011 року стало доленосним для всього Єгипту. Президент Хосні Мубарак оголосив, що йде у відставку. Ера нового фараона, який керував країною довгі 30 років, закінчилася.