Чи може Путін відкрити другий фронт у Придністров'ї: відверте інтерв'ю з Подоляком

У такий спосіб Росія може пробувати залякати Європу, мовляв, є звернення, а значить може розпочати бойові дії й там. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю на 24 Каналі розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Чи є у Путіна ресурси та можливості відкрити другий фронт у Придністров'ї – читайте далі у матеріалі.

Важливо Кордон з невизнаним Придністров'ям: Гуменюк розповіла про ситуацію

Про федеральні збори в Росії

Сьогодні відбуваються федеральні збори в Росії. А вчора так звані депутати невизнаного Придністров'я зверталися до Росії щодо захисту їхніх інтересів. Десь ми таке вже бачили два роки тому. До чого це призведе? Ви колись говорили, якщо раптом Молдова відчуватиме певний тиск або загрозу своїй території, то може звернутися до України з проханням допомогти, й ми допоможемо.

Давайте спочатку з федеральних зборів, а потім перейдемо до Придністров'я. Тому що це взагалі дві різні історії. Так, вони виглядають як начебто два елементи однієї пропагандистської кампанії, але сьогодні – після двох років війни в Україні це все по-іншому виглядає.

Просто ті депутати не збиралися 18 років, а ж тут зібралися перед федеральними зборами.

Федеральні збори – це стандартна процедура для будь-якої авторитарної країни. Більше того, якщо ця країна веде внутрішню чи зовнішню війну, тобто багато крові пускає.

Для того, щоб розмазати свою провину, перенести її на колективну відповідальність, проводяться ці федеральні збори. Щоб показати, мовляв, "ми тут всі заодно; ми вбиваємо сусідню країну і це правильно; ми ж з вами прийняли спільне рішення це робити".

Тобто не я сам-один вбивця, а ви всі – вбивці. Просто ми себе називаємо "героями" так званої "сво". При тому не говоримо, що ця так звана "сво" – це війна на чужій території, яка є абсолютно не спровокованою. Вона має такий вигляд: заходимо, ріжемо, вбиваємо, ґвалтуємо, грабуємо. Такі тези мали б прозвучати.

Ні, виправдання мають бути. Тобто "ми не просто ріжемо дітей, а тому, що 400 років тому мені прислали листа, і я на цього листа сьогодні відповідаю цією різаниною".

Це така спроба, але історично це – нонсенс. Бо в історичному сенсі цього слова усі крапки над "і" будуть розставлені. Росія веде загарбницьку війну з одним наміром – знищити певну кількість людей, які не є лояльними до табірного типу філософії, яка сповідується Росією. Безумовно, всі ці з'їзди, федеральні збори матимуть належне місце в історії. Так само як це було у 1933, 1936, 1938 і 1941 роках в нацистській Німеччині.

Естетика не така, як у Лені Ріфеншталь (акторка і режисерка у нацистській Німеччині, мала дружні стосунки з Адольфом Гітлером – 24 Канал), бо сучасні росіяни – безталанні люди. Але вони спробують якраз таки показати масштабність цієї нацистської імперії, яка може безкарно знищувати людей в інших країнах. Це все фікція, абсурд і так далі. Трохи пізніше ми перейдемо до того, чому це неможливо.

Путін провів федеральні збори / Getty Images

Чи може Росія відкрити другий фронт у Придністров'ї

Тепер до Придністров'я. Немає ніякого сенсу про це говорити, бо ці всі звернення не матимуть ніяких наслідків. Росія у межах пропаганди може цим скористатись. Бо представники цих дивних зборів в кримінальному анклаві Придністров'я відправили заяву учасникам так званої формули "5+2", що Молдова буцімто забороняє їм чимось економічно займатися.

Мені взагалі подобається, коли з Росією пробують гратися. Вона створює кримінальні анклави; насичує їх кримінальною ідеологією, кримінальними кадровими рішеннями, а після цього каже, мовляв, давайте ми дипломатично врегулюємо проблему.

А яка проблема? Немає анклаву – немає проблеми. Немає кримінальних складових – немає проблеми. Вони відправили це для того, щоб отримати такий пропагандистський ефект. Але ніхто на це не відреагує. Ніякої логістичної спроможності у Росії зайти в цей анклав не існує.

Це на відміну від Донецька та Луганська – там була можливість їм зайти, бо там є кордон з Росією. Вони біля свого кордону зробили анклав, яким завжди могли постачати ту чи ту кількість зброї, кримінального наброду.

А в Придністров'ї у росіян такої можливості немає. Безумовно, на початку вторгнення вони вважали, що якщо захоплять Південь України, то тоді побудують логістичні спроможності, щоб через Придністров'я мати суттєві впливи на молдовський уряд, використовуючи проросійську інфраструктуру в самій Молдові на місцевих виборах.

Це десь пів року тому було там. Вони пробували зробити певні заворушення у Кишиневі. Це все не вдається, й тому щодо Придністров'я зафіксуємо:

• немає сенсу на це звертати увагу;
• це не матиме ніяких наслідків;
• Росія точно туди ніяк не зможе зайти;
• Молдова точно не має ніяких там претензій до Придністров'я, не чинить ніякого тиску.

Ба більше, 98% товарообігу з європейськими країнами йде через Молдову. Придністров'я заробляє на європейських країнах і на Молдові. Якби не це, то сьогодні цього анклаву фізично б не було.

Спочатку говорили про те, що вони нібито мають звернутися до Владіміра Путіна, щоб він взяв їх під крило. Щоб "доєднав" ці території до території Росії. Потім чомусь зупинилися. Це була ІПСО, чи хотіли, але не ризикнули?

Хотіли – не хотіли – немає значення. У Росії немає сьогодні ресурсів. Рік тому чи трохи більше Абхазія постійно говорила, що хоче отримати юридичний статус російського регіону. Росія навіть на це не пішла, бо поки що, з огляду на "здобутки" в Україні, вона не хоче масштабувати війну. Росія хоче масштабувати її інформаційно.

Вони підвищили ставки. Сказали, що є звернення – "ми можемо тут розпочати ще бойові дії". Питання в іншому: а як вони їх там розпочнуть? Вони не можуть ротацію свого контингенту провести там вже стільки років. І не зможуть точно, бо війна в Україні йде. Для нас все, що Росія десь має, це – ворожі контингенти, ворожі групи.

Тому це виключно інформаційно-пропагандистська спроба підняти ставки. Трошки налякати Європу, щоб було спантеличення, особливо в Південній Європі, що нібито Росія має якісь там сили, засоби; буде ескалювати тощо.

До речі, це два парадоксальних явища. З одного боку, Росія не має таких можливостей, матеріальних ресурсів, щоб діяти так в Південній Європі. Але з іншого боку, ми маємо на цьому наголошувати. Дивіться, Росія ж не повернеться до якогось там нормального стану. Росія завжди шукатиме можливості десь почати велику чи маленьку "побєдоносну" війну.

Депутати так званого Придністров'я звернулися до Путіна / Скриншот з відео

Тож треба це правильно оцінювати. Навіть ці інформаційно-пропагандистські спроби Росії десь підняти ставки треба правильно оцінювати. А як? Росія сьогодні – абсолютно експансіоністська, мілітаристська держава, яка не перебудує свій внутрішній простір під законослухняну модель поведінки, де люди працюватимуть на своїх підприємствах, зароблятимуть гроші, робитимуть кар'єри.

Ні, вона може тепер існувати тільки в стані війни, постійної ескалації, постійної спроби туди зайти. Це треба усвідомити. Росія, якщо залишається в такому політичному вигляді як сьогодні, то завжди провокуватиме різні війни. Щойно побачить десь слабину, побачить логістичні можливості, то буде туди заходити.

І вона завжди матиме певну підтримку, бо досі існує корупційна проросійська мережа, створена Росією 10 – 15 років тому. Вона є легальною, є нелегальною. Якесь там "россотрудничество" у Кишиневі – досі працюють філіали. Для мене взагалі дивно, що під час дворічної війни з Україною в низці європейських країн досі працюють культурні представництва Росії.

Культурні представництва Росії – це і є пропагандистські осередки, які активно працюють з певними соціальними спільнотами в цих країнах; формують проросійські мережі, які в будь-який момент можуть вийти з протестами на кшталт "дайте можливість Росії різати громадян інших країн".

Цікаво Google ретранслює російську пропаганду? Як подолати зомбування росіян

Ми з вами це вже неодноразово бачили в різних європейських країнах навіть під час цієї війни. Тому Росія завжди підійматиме ставки, завжди провокуватиме різні регіони й завжди здійснюватиме там спеціальні інформаційні, а іноді й силові операції. Це треба просто усвідомлювати.

Тому для того, аби Європа мала гарантії майбутнього, що не треба буде постійно тримати величезну кількість поліції, яка розганятиме ті чи ті проросійські маніфестації, які в будь-який момент можуть перерости в ескалацію воєнного типу – потрібно закінчувати з Росією.

Ще один фактор: Росія витрачає шалену кількість грошей на пропагандистські програми, які стосуються різних країн, на підтримку проросійських політичних партій чи якихось суспільних рухів. І, звісно ж, на інформаційну складову різного типу. Ми вживаємо слово "ІПСО". Це трошки загальне слово, але вони запускають багато різних інформаційних програм.

Тут одна порада: усе, що вчора було в Придністров'ї, сьогодні маємо забути. Бо це взагалі не має ніяких наступників і не матиме ніякого цікавого розвитку.

Чи можемо ми говорити, що Росія раптом наважиться відкрити другий фронт зі сторони Придністров'я. Але варто врахувати, що армія там 11 тисяч і 6 тисяч російського контингенту. Це можливо?

Цієї лінії фронту, яка є зараз в Україні, їм вистачає з головою. Вони концентрують ці ресурси для того, щоб кількісно продавлювати нашу оборону. Чи зможуть вони відкрити другий фронт? Вони б хотіли це зробити. Але навіщо війна цій умовній кримінальній "еліті" Придністров'я, яка комфортно торгує собі з Молдовою та з ЄС?

Так, росіянам, можливо, там щось потрібно. Але ці "еліти" там нормально "нагодовані"; сидять в грошах і заробляють. А тут війна однозначно приведе до трагедій, особистих трагедій. Вони втратять все. Це, до речі, один з ключових чинників, про який треба говорити більше і більше. Це про те, що президент України на підсумковій пресконференції сказав: "Розв'яжімо одне питання. Звідки ресурси у Росії?"

Якщо ми суттєво позбавимо Росію, а особливо найближче оточення Путіна, можливості користуватись величезною купою грошей, то тоді це матиме для них інший вигляд. Вони у війні сьогодні нічого не втрачають.

До теми Прибутки Кремля: як Москва заробляє попри санкції

Так, у них там певні активи заморожені. Але інші активи скомпенсовані бюджетом Росії. Уся олігархічна група, яка створює фінансовий баланс для Путіна, поки нічого не втрачає у цій війні: активи заморожені, але центробанк Росії, Набіулліна (голова центробанку Ельвіра Набіулліна – 24 Канал) компенсувала їм ці можливості. Вони нарощують там військові виробництва, держзамовлення мають тощо.

Війна для них не створює ніяких негативних наслідків, окрім одного. Вони ж там мають сьогодні багато смертей серед елітних дітей в Москві, серед представників великого бізнесу – такі раптові смерті. Тому це для них сьогодні ризик, бо вони не розуміють, що відбувається й чому вони гинуть одне за одним.

Але з погляду дохідності від війни вони нічого не втратили. А от, наприклад, Придністров'я, ця ж сама кримінальна "еліта", якщо в них почнуться певні дії ескалаційного характеру, то вони втрачають все. Який сенс їм це втрачати?

І тому вони хочуть спокійно там досидіти, поки не будуть врегульовані відносини між Молдовою і Придністров'ям після того, як війна в Україні завершиться. І тут дуже важливо, як саме війна в Україні завершиться.

Якщо вона завершується поразкою Росії, й та йде на ізольовану трансформацію, то багато цих кримінальних закладених "бомб сповільненої дії" будуть розблоковані. І все це буде завершено, зокрема, з Придністров'ям. Якщо Росія залишається, то вони ескалюватимуть дедалі більше, і Молдова перебуватиме в стані перманентної війни, яка може в будь-який момент стати гарячою.

Чому Україна не піде на переговори з Росією

Про пресконференцію президента України. Нас в редакції дуже обурило питання від журналіста ABC News, яке вважається одним із найвпливовіших у світі. Воно звучало приблизно так: "Чи програє Україна цю війну? Бо допомога, яку ви отримуєте, схоже, достатня тільки для того, аби продовжувати боротьбу, але не щоб перемогти. Може, вже час домовитися з Путіним". Знову ми повертаємося до того, що іноземні медіа нас підштовхують, чи не пора сідати за стіл перемовин. Чому ця тема знову в медіамайданчиках?

А чому вони про це взагалі говорять? Люди, які виросли на голлівудських блокбастерах про те, що добро завжди має перемагати, і треба для цього все зробити, говорять, щоб ви програли злу. Люди, які виросли на цих казках про те, що "червоний світанок" – неможливий, тому що завжди є круті хлопці, які можуть все знищити, говорять, що треба програти – не хочете програти, але програйте.

Коли вони питають, чи не час сісти за стіл переговорів, а що Путін пропонує переговори? Путін пропонує капітуляцію, програти війну. Після цього, як вони це пропонують, хотілося б почути відповіді на таке питання: а чому Путін після цього має себе поводити якось більш миролюбно щодо всіх інших?

Чи будуть тоді у світі гарантії певної стабільності? Чи буде міжнародне право, якого хтось буде дотримуватись? Чому війна має тоді закінчитися тільки на території України і не починатися більше ніде? У нас більше ж немає репресивних режимів; репресивних держав, які завжди хочуть почати якусь війну? Чому тоді люди мають не боятися жити в цьому світі? У чому сенс?

Зверніть увагу! 25 лютого Володимир Зеленський провів пресконференцію. Головні тези президента – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Путін відверто атакує країну. Відверто порушує все. Ви говорите про федеральні збори сьогодні. Він сьогодні говорить про те, що вони мали на це право. Тому що "ми – Росія, вважаємо, що України не існує". Просто абстрактно. Незалежно від того, що є юридично зафіксованим в глобальному сенсі цього слова.

Путін повністю зламав відповідальність за кримінальні злочини, порушення правил ведення війни, порушення різних конвенцій. Росіяни демонстративно вбивають військовополонених. Навіть ще не військовополонених, а людей, які перебувають на полі бою. Вони їх розстрілюють в прямому ефірі.

І після цього вони (західні журналісти – 24 Канал) кажуть, мовляв, давайте ви з ними домовитесь. Про що, у чому сенс? Сенс в тому, що "ми (західні журналісти – 24 Канал) перебуваємо в 10 тисячах кілометрах, тому до нас ця орда поки не дійде і ми встигнемо підготуватися?".

Вони кажуть, чи не готові ми сісти за стіл переговорів, щоб підписати капітуляцію, забути про геноцид і чи не готові ми відмовитись від себе? Тоді ми ж програємо війну. Хтось повинен буде втекти з країни, хтось повинен буде загинути, бо Росія не зупиниться. Вона знищуватиме людей, які чинили ефективний спротив та обнуляли її репутацію.

І на полі бою, і в інформаційному сенсі, в пропагандистському, контрпропагандистському сенсі. Росія, яка не програє, вона ж буде абсолютно передбачено себе поводити. Вона шукатиме всіх і вбиватиме їх, де б вони не були, тому що вони принизили Росію чи принижують сьогодні упродовж двох років.

Володимир Зеленський на пресконференції / Офіс Президента

Тоді я ставлю питання: а в чому мотивація? Чому ви, які не воюєте та єдине, що могли б дати – це 7% свого військового бюджету, щоб подивитися, як остаточно знищать вашого ключового опонента, пропонуєте людям, які воюють, здатися?

Тоді чому ви продовжуєте знімати голлівудські блокбастери, де ви круті? Знімайте тоді блокбастери, що якщо до тебе на вулиці підійшов бандит і ти вмієш битися, але просто стаєш перед ним на коліна. Знімайте, що це є філософією справжньої людини – ставати на коліна перед бандитами.

Якщо подивитися на статистику, то 63% з розпочатих війн ставали замороженими конфліктами за період з 1975 до 2018 року, 37% мирних угод з 1945 по 2005 роки були порушені і 76% порушених мирних угод протривали до 2 років.

Концепція замороженого конфлікту – це концепція продовження війни. Маємо усвідомити, що будь-який заморожений конфлікт – це обов'язкова війна на наступних етапах з урахуванням помилок, які були до цього.

Нам пропонується сьогодні зафіксувати непрограш Росії й дати можливість росіянам апгрейдитись до третього етапу війни, в якому братимуть участь безпосередньо наступні покоління українців. Чи ми ще раз будемо брати участь, чи наступні покоління. Заморожений конфлікт – це війна, зокрема, для дітей.

Чому нам пропонують заморозити конфлікт? За два роки війни можна було нарешті перебудувати свої аналітичні фабрики, щоб вони давали аналітику про те, що таке Росія. Тому що сьогодні аналіз базується на тому, що Росія буде якось інакше себе поводити, якщо не програє війну. Вона не буде мілітарною, не буде атакувати, не інвестуватиме в тероризм тощо.

Це просто маячня, яка говорить про слабкі інтелектуальні можливості чи спроможності величезної купи людей. Росія сьогодні повністю відмовилась від маскування, яке було останні 30 років. Проте вона постійно вела війни – грузинська, сирійська, українська перша, українська друга. До цього чеченські війни – максимально кровожерливі.

До речі, наша провина також є, тому що Україна у 1996 році під час першої чеченської війни зробила неправильні акценти. Ми не говорили про те, що це конкретний геноцид. Те, що ми сьогодні бачимо на території України, росіяни тоді робили на території Чечні. Максимально жорстоко вбивали, ґвалтували. Треба це зрозуміти.

Відповідно Росія залишиться мілітарною країною з абсолютно беззаконним форматом поведінки. Після двох років війни росіяни нас люто ненавидять за те, що ми знищили ключовий міф, на якому базувалась зовнішня політика Росії. Це міф про те, що вона країною-монстром, яка "за три дні" будь-кого поставить на коліна та "захопить" за 48 годин Берлін чи Париж. Це все знищено.

Варте уваги Найбільш недооцінене військо: чому Україна опустилася на 18 місце найсильніших армій світу

Сьогодні концепція Росії абсолютно інша. Немає сенсу її боятися та говорити про те, що вона достатньо потужна. Так, ресурсна, велика, об'ємна, має велику кількість людей, які там нікому не потрібні, яких можна відправити на фронт та зробити "героями" так званої "сво". Дати їм можливість ґвалтувати, і якщо їх не вб'ють, тоді дати їм ще медалі за "звільнення чогось".

Тому сьогодні будь-який заморожений конфлікт з нацистською країною, яка ідеологічно побудована на одній меті – зайти як сарана на чужу територію і знищити там все – означатиме, що демократичний світ програв і готовий померти чи стати на коліна без урахування міжнародного права. Я не про Україну говорю.

Тому висновок такий: немає переговорного процесу, його не існує. Крім того, нацистські режими мають бути знищені. Росія в такому вигляді – це вкрай небезпечно, і вона має бути знищена. Проте для цього необхідно об'єднати ресурси. Менше говорити про ескалації та деескалації, а надати об'єднані ресурси єдиній країні, яка готова приборкати цього звіра, – Україні.

Також потрібно усвідомити, що є переламні війни. Не просто війни за територію, а переламні, які визначатимуть долю того, в якому світі ми житимемо, зокрема, працівники NBC. Чи будуть в цьому світі правила, право, гарантії, кар'єри, діти, які зможуть спокійно їздити по світу, чи в цьому світі буде одна велика війна, яка приведе до втрати двох третин цивілізації.

Якщо порівняти з Другою світовою війною. Було захоплено дві третини Європи, то домовмось, щоб одна третина залишилась цілою. Принаймні так це виглядає сьогодні.

Водночас країни, які рекомендують Україні сісти за стіл перемовин, самі чомусь не хочуть мати спільного кордону з Росією. Зокрема, Віктор Орбан нещодавно сказав, що національний інтерес Угорщини – не мати спільного кордону з Росією. Мовляв, є "погані спогади". Водночас Україна нібито має це зробити. Тоді й Угорщина в разі, якщо матиме спільний кордон з Росією, завжди зможете сісти за стіл перемовин з нею.

Це про людську природу в цілому. Дуже багато людей, які хочуть жити коштом когось. На жаль, це одна з ключових проблем людства: давайте завдяки комусь матимемо певні преференції. Нехай Україна завжди перебуватиме в стані конфлікту з Росією і платитиме за це величезну ціну; в Україні буде "сіра зона", мало інвестицій, низький рівень життя, але буде присутня постійна готовність до конфлікту, до воєнного протистояння.

А ми в цей час розбудовуватимемо свою країну, щоб наші люди казали, мовляв, чому на цих українців дивитесь, бачите, як вони живуть погано? Чому? Тому що в них уряди погані, вони щось погано роблять, вони не розуміють, що це такий сучасний світ, вони не вміють конкурувати, продукцію погану виробляють. Але це ж не так.

Якщо в тебе сусід – Росія, то це певні ризики. Тому ми постійно говоримо: закінчимо цю історію. Росія не є частиною Європи, вона ніколи не буде частиною демократичних спільнот. Це завжди буде авторитарна країна в тій чи тій іпостасі.

Європа має побудувати "залізну завісу" з Росією. Можна вести торгівлю, можна мати фінансові стосунки, але потрібно чітко обмежити можливість Росії просувати свою ідеологію будь-куди. Заборонити культурний, інформаційний, пропагандистський продукт Росії.

Друг Путіна Орбан не хоче мати з ним спільний кордон / Getty Images

Пам'ятаєте, як лояльно європейські країни ставились до можливості побудувати мультиплатформені рішення інформаційного типу для Росії.

Висновки після двох років великої війни

Потрібно усвідомити, що коштом втрати України побудувати гарантії безпеки для себе, зокрема, для Угорщини, неможливо. Що ми усвідомлюємо після двох років війни:

• системи глобальної безпеки не існує, її треба побудувати чи перебудувати;
• міжнародні інститути мають бути перебудовані;
• мають бути більш жорстко встановлені так звані інструменти примусу, якщо та чи та країна порушує глобальні домовленості;
• воєнний альянс НАТО має бути перебудований. В його основі має бути потужний, добре профінансований експедиційний корпус, який матиме досвід безпосередньої участі і в маленьких локальних війнах, і в великих масштабних війнах.

Хто може стати основою великого потужного експедиційного корпусу? Хто має досвід масштабної війни, протистояння ключовому агресору сучасності? Україна.

Тому сьогодні треба інакше вести дискусію – прибрати все, що стосується Росії. Немає концепції домовленості з Росією, вона не хоче домовленості. Росія хоче програти чи виграти. Якщо вона виграє, то тоді домінуватиме і зможе влаштовувати беззаконня у більшому масштабі. Росія хоче програти, тому що тоді вона отримає, як це не парадоксально звучить, шанс на "переродження", так само як це було в 1991 році.

Наше завдання, щоб вона програла. Для цього разом з партнерами усвідомлюємо чотири речі:

• немає жодних переговорних столів;
• є конкретна математика війни, і вона має бути дотриманою. Йдеться про порівняні ресурси;
• стандартна натівська зброя набагато краще, ніж стандартна російська, і відповідно війну можна виграти;
• треба припинити дискусію бюрократичного типу: чи будемо надавати далекобійні ракети, чи не будемо надавати, чи потрібно десь шукати снаряд, чи не потрібно. Усе, закінчили. Це світоглядна війна, яка має завершитись перебудовою наступного історичного періоду.

Коли після двох років війни вас питають, а чи не хочете домовитись з Путіним, хочеться відповісти: "Зупиніться". Ці люди залишились в минулому, і це дуже небезпечно для них, адже немає минулого, немає переговорного процесу, немає Путіна, якого ви будете питати: "Who is Mr. Putin". Є диктатор, який хоче переписати правила поводження на глобальному ринку. Дозволяєте йому? Ми – ні, адже розуміємо наслідки цього.

Про можливість введення в Україну військових країн НАТО

Не тільки ми це розуміємо. Нещодавно Еммануель Макрон заявив про можливість введення в Україну відповідних національних військових контингентів інших країн. Мені подобається ця дискусія. Думаю, що він поговорить детальніше щодо цього з президентом України, щоб було відповідно правильно.

Макрон підіймає дискусію на інший рівень, говорячи про ризики, які генерує ця війна. Це круто. Він нарешті говорить про те, що це питання не конкретної локальної війни в Україні. Це питання про те, де і як ми житимемо. Тоді нам треба переоцінити ресурси, які вкладаємо в Україну.

Макрон заговорив про можливість введення військ в Україну / Getty Images

До заяви Макрона колишній посол України в Великій Британії Вадим Пристайко говорив про те, що Лондон розглядає можливість участі британських військ у війні на боці Києва. Потім почалися розмови про те, що війська НАТО не братимуть участь у війні, але кожна окрема країна вирішуватиме це питання. На ці заяви відреагував Путін і пригрозив ракетним ударом, "трагічними наслідками" країнам, які направлять в Україну війська. Імовірно, після цього знову з'явиться риторика про те, що "не будемо ескалювати".

Насамперед – немає сенсу звертати уваги на заяви Путіна. Вони робитимуть одні й ті самі заяви, враховуючи психоемоційні статуси, які є помилковими, очільників сьогоднішніх демократій в Європі. Вони помиляються щодо цих людей.

Росія, аналізуючи їх, вважає, що вони перебувають в такому ж стані, в якому були до повномасштабного вторгнення в Україну. Ні, ці люди вже сьогодні інакше дивляться на Росію, на її слова, на те, на як на них треба реагувати. Тому потрібно достатньо спокійно реагувати на те, що з'являється, особливо щодо Путіна.

Безумовно, будуть емоційні заяви, мовляв, "ми не будемо нікого нікуди відправляти", і так далі. Проте факт того, що певна кількість масштабних політичних лідерів Європи про це починає говорити, що виникає дискусія, – це добра ознака, й свідчить про розуміння ризиків, які сьогодні генерує війна.

Це зовсім інший рівень дискусії, тому що, якщо дискусія підіймається на вищий рівень, тоді всі питання, які були на попередньому рівні, наприклад, чи треба надавати Україні більше зброї відповідної модифікації, далекобійні ракети, снаряди тощо, – вже мають автоматично позитивно розв'язуватися.

Якщо ми не хочемо перейти на наступний рівень допомоги Україні, а це важливо, тому що це очевидне питання безпеки Європи, тоді треба вирішити етап, який був до цього. Потрібно надати більше зброї. Це дуже крута дискусія, мені вона подобається. Чи матиме це логістичні наслідки, – подивимося. Дочекаємось дискусії на рівні президентів України та Франції. Водночас підняття дискусійної планки – це дуже хороший знак для України.

Звичайно, викликає певні психоемоційні істерики у суб'єктів, на прізвище Путін чи подібних особин в Росії. Але я б на це не звертав уваги. На все, що говорять в Росії, треба менше звертати уваги. Нехай це аналізують наші розвідки. Вони можуть дати набагато цікавішу інформацію щодо спроможності в Росії зробити так, як вони обіцяють.

Для нас важливо, щоб був сформований певний консенсус серед західних мейнстримових еліт – тих, хто безпосередньо ухвалює рішення на рівні національних урядів. Який це консенсус?

• Росія повинна обов'язково програти;
• Україна має отримати набагато більше зброї, ніж до цього;
• будь-які інструменти, які дозволять суттєво змінити диспозицію по лінії фронту, враховуючи кількісні показники Росії, вітаються. Вони мають бути в Україні, а не на складах;
• якщо цього буде недостатньо, треба шукати додаткові, важелі впливу на те, що відбувається сьогодні в Україні. Тому що це війна визначального плану – не за територію, не за Маріуполь, Генічеськ, Херсон чи за будь-яке інше місто в Україні. Це визначальна війна про те, якими будуть правила у Європі завтра, післязавтра.

Якщо Росія не програє, ескалації буде набагато більше, ніж можна собі уявити. Постійні політичні вбивства, тероризм, захоплення чи втручання на інші території, зокрема, в країни Балтії, через Чорноморську акваторію, в південному напрямку тощо. Я вже не рахую, наскільки масштабнішою буде агресивна російська пропаганда, до якої долучаться країни на різних континентах.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте незабаром на сайті 24 Каналу.