Жорстока боротьба за престол: що буде з "вежами Кремля" після Пригожина

Що було після невдалого походу на Москву

Базовий варіант – стати куратором розвитку сектору приватних військових компаній. Адже будь створений інститут такого "куратора" (в ідеалі із законодавчою базою) персона ставала за впливом на рівень приблизно керівника ФСБ.

До теми Як Путін та Лукашенко зібралися "підвищувати ставки" на Заході

Альтернативний варіант – радикальний імперський політичний проєкт, який все одно потрібний Кремлю в перспективі найближчих 4 – 5 років. Для розуміння потреби пропоную згадати ситуацію з партією "Родіна", яка успішно каналізувала настрої радикальної публіки після Другої Чеченської війни та дозволила безболісно реалізувати договірняк Кремля з кланом Кадирових.

Після невдалого походу на Москву (вважайте, походу на Шойгу, але ніяк не на Путіна) Пригожин залишив собі Африку, свої структури, але покинув тему війни в Україні. При цьому зменшував медіаприсутність. Домовленості реалізовувалися, м'яко кажучи, зі скрипом:

• з одного боку, Владімір Путін дав відмашку за зачистку силових структур від партнерів Пригожина. Тут справа не лише в генералі Суровікіні;
• з іншого боку, Пригожин нехай і формально розпустивши медіагрупу "Патріот", повернувся в медійне поле, і телеграм-канали його групи знову активно висвітлювали тему війни. На тлі чергової "битви за російський телеграм" це було вкрай неприємно для Кремля.

Важливим було питання підконтрольності та монополії на зовнішню політику. Типовий приклад – Нігер. Там партнери "Газпрому" та "Роснафти" (та сама Нігерія), африканські країни БРІКС (де був політичний інтерес Кремля) досить активно сигналізували Москві, що втручатися не варто. Однак вагнерівці швидко опинилися там і розпочали підготовку до розгортання своєї інфраструктури.

І, зрештою, фронт. Відсутність успіхів у збройних сил Росії рано чи пізно, але повернула б фокус уваги до найяскравіших моментів того, що в цій країні називають "СВО". І такими були аж ніяк не захоплення значної частини України, оскільки за російськими успіхами на початку 2022 року пішли поразки в кінці року. 

Як різні групи у Росії боролися за владу

Найяскравішою для росіян подією стала битва за Бахмут – процес, у розкручування якого багато вклав Пригожин. Він вийшов з епопеї як "переможець". Тому на тлі відсутності успіхів (а, можливо, появи нових провалів) цей "переможець" знову ставав об'єктом підвищеного інтересу публіки. Тобто міг повернути собі шанси боротьби за статус умовного "боярина" – повноправного члена однієї із "веж Кремля".

Однак ключові групи в оточенні Путіна не були зацікавлені (здебільшого) у появі нового гравця. Після ліквідації залишків "родини Єльцина" точилася перманентна боротьба за посилення свого впливу.

Групу силовиків розривали внутрішні суперечки – криза оточення Шойгу, своя гра Золотова, бажання повернути втрачені позиції з боку Наришкіна та Болотова. На тлі цього могла ослабнути позиція Патрушева, як загального куратора силового напряму.

Група "технократів" (Грефа-Кірієнко) остаточно монополізувала питання кадрового резерву і, прибравши до рук регіони, поступово позначала свої інтереси в інших сферах. Зокрема й традиційні "сфери впливу" інших "веж". При цьому старий зв'язок із групою Ковальчуків (а "технократи" виникли з подачі та за підтримки саме цієї "вежі") слабшав. До літа 2023 року його вже не можна було назвати навіть зв'язком рівних партнерів.

До теми Таке може статися лише у Росії

Група Сєргєя Чемезова (ВПК) виявилася під ударом. Ця "вежа Кремля" була найбільш закритою та монолітною. При цьому скористалася тим, що військова промисловість потрібна усім. Але сучасна війна продемонструвала важливість нових технологій та нових зразків озброєнь. Ті ж дрони. І, як наслідок, монополія Чемезова на озброєння Росії почала слабшати. У цю сферу пішли бізнеси, пов'язані з "технократами", сюди активно почав заходити "Роскосмос".

Ослаблення групи "Роснефть-Лукойл" посилило співпрацю Сєчіна з Ковальчуками, які, до речі, підтримували Пригожина.

Поза цією боротьбою намагалася триматися група "Газпром-Новатек", яка переживає не найкращі свої часи.

І, нарешті, низка "важковаговиків", що стоять поза групами, втрачали зони своєї відповідальності. Типовий приклад – Собянін і функціонал того, хто "дивиться" за російськими регіонами.

Таким чином, претензії Пригожина на посилення створювали нові лінії протистояння й одночасно зачіпали інтереси більшої частини "веж Кремля".

Що зміниться після загибелі Пригожина

Смерть власника ПВК "Вагнера" вносить свої корективи до розкладу сил в оточенні Путіна. У Патрушева з'явився шанс посилитись. Сильно втратили (поки що тактично) Ковальчуки та Сєчін.

Можливо, ключовою фігурою в розкладі буде Чемезов, який, на перший погляд, перебуває поза сутичкою навколо Пригожина. Однак він зменшить небезпеку від претензій на посилення з боку Рогозіна на тлі публічного приниження з провалом місячної програми та успіхом індійської на два дні пізніше. Це можна сказати, публічне приниження "Роскосмосу", який раніше програв конкурентну боротьбу США та КНР, а тепер і індійцям.

Для групи ВПК залишається ще одна небезпека – "технократи". Тут Чемезов може розпочати наступ захисту своїх інтересів, використавши посилення Патрушева, позицію Собяніна (питання у регіонах). ВПК боротиметься за "своє", а також сировинну базу (рідкоземельні метали, уран тощо). Інші – за переділ політичного впливу та регіони. Сумарно отримуємо кілька коаліцій та ліній атак, де тими, що захищаються, будуть Ковальчуки, Сєчін (цьому не звикати) і "технократи".

Важливо Хто більше втомився або чому українське суспільство так "штормить"

Є ще одне поле для боротьби – "спадщина Пригожина". У Росії й надалі створюватимуться ПВК, але вже без шансів на побудову великої імперії. Так би мовити, демонополізація у всій своїй красі. І той, хто швидше створить силовий блок для свого бізнесу (зокрема за кордоном), запропонувавши частину ресурсу "на війну", буде у фаворі в Путіна.

При цьому є ще одна, вкрай важлива деталь, яка поки що не помітна. Для Росії не в новизну вбивати своїх. Досить згадати "авіакатастрофи" політиків, воєначальників, раптові хвороби та нещасні випадки. Кейс із Пригожиним можна сприймати як "один із".

Ба більше, подальше існування та активність власника ПВК "Вагнера" могли виконувати роль подразника та "поганого прикладу" для представників оточення Путіна. Мовляв, є можливість спробувати отримати своє шантажем і відкритим виступом, причому, у разі поразки катастрофи не станеться.

Однак у путінській Росії була одна особливість, яка стосувалася "веж Кремля" і близького кола – Путін дотримувався слова "для своїх" (ще раз – для досить близького оточення). І тому ні в кого не виникало сумнівів, що він здатний бути "арбітром" для воєн між "боярами" – членами "веж Кремля". Пригожин був не "боярином", а умовним "воєводою". Однак він входив до близького кола.

Таким чином, Путін опинився перед класичним вибором "вбити не можна помилувати". Де:

• живий Пригожин – загроза дестабілізації системи;
• вбитий (страчений) Пригожин – теж загроза дестабілізації системи.

Ідеальною була б "тиха смерть" чи героїчна загибель десь в Африці. Однак Пригожина можна називати будь-ким, проте не дурним. І він дуже трепетно ставився до питань власної безпеки. Аж до моментального видалення із "близького кола" людей, помічених у самостійних контактах із зовнішніми гравцями. Та й ПВК "Вагнера" у 2023 році суттєво посилилася, набуваючи рис повноцінної спецслужби.

Але події на фронті, зокрема нове зростання критики військового керівництва не залишало часу для підготовки "мирної кончини" кремлівського "кухаря". Путін вибрав формат швидкого усунення. Цим він порушив правило "не вбивати людей з близького кола". Так само Путін порушив своє слово, адже гарантував недоторканність Пригожина.

Новий контур існування "веж Кремля"

Після смерті Пригожина постають питання про Путіна як ефективного арбітра. З одного боку, Пригожин не був "боярином", з іншого, "близьке коло" сприймалося дещо ширше, ніж керівництво "веж Кремля". Наведу простий приклад – Рамзан Кадиров. Він, як і Пригожин, має умовний статус "порученця". Однак, при цьому статус чеченського шейха забезпечений старою угодою Кремля з кланом Кадирових. Простіше кажучи, словом Путіна, яке вже може порушуватися і для своїх.

Зауважте Вистава одного актора: що насправді робитимуть росіяни після перемоги України

Це не руйнує систему миттєво і не приводить до "боярського бунту". Проте у короткостроковій перспективі дає свої результати. Зокрема:

• кожна з "веж Кремля" активно створюватиме свій власний силовий блок. Тобто процес створення своїх ПВК продовжиться з новою силою;
• ключові угруповання, які раніше не могли претендувати на перехоплення влади через відсутність повного набору необхідних ресурсів, почнуть "заповнювати прогалини". Йдеться про гроші, кадри (систему підготовки), згадану силову складову, підготовку до боротьби за ЗМІ тощо;
• "порученці" намагатимуться посилити свої позиції шляхом входження або в політичні проєкти або в одну з "веж Кремля";
• силовий блок на тлі усунення Пригожина намагатиметься показати свою ефективність. Тобто очікується інтенсифікація процесу підготовки зимової кампанії в Україні, де Росія спробує досягти помітних результатів.

Усе це створює чинники дестабілізації системи влади у Росії зсередини. Важливо зауважити, що це не впливатиме в короткостроковій перспективі. Тобто тактично Путін посилив свої позиції. Однак у разі поразки в Україні ймовірність пошуку "нового Путіна" його оточенням зростає в рази. Взаємна недовіра та посилення ресурсної бази "веж Кремля" (мовиться про набір ресурсів для самостійного перехоплення влади) створює передумови для дуже запеклої битви за престол.