Спершу обурюються від сказаного ("який негідник"), а потім – обурюються обуренням ("знайшли на кого реагувати"). Іноді до них додається третя – "він просто дурень".

До теми Вони для мене померли, – Кондратюк про Лорак та інших, які повертаються в Україну після Росії

Проте з усього набору реакцій найбезглуздіша – це спроба розвести культуру та політику.

Що насправді означає "займатися політикою"

Культури поза політикою не буває. Тому що в найширшому сенсі "займатися політикою" – це визначати правила життя. Це фіксація норми й девіації, правильного і неправильного.

Зрештою, "займатися політикою" – це визначати картинку майбутнього. Кожен з нас так чи інакше залучений до цього процесу: і коли ставить галочку в бюлетені, і коли взагалі не приходить на виборчу дільницю.

Читайте також Банкова має 2 причини відхилити петицію Стерненка про в'їзд росіян

Тому що відмова від того, щоби "займатися політикою", – це лише ще одна форма твоєї публічної позиції. Якщо ти "поза політикою" – це означає, що ти всього лише делегуєш право визначати своє майбутнє комусь іншому.

Чому "зірка" не є приватною особою

До того ж публічний статус – це історія про те, що права неможливі без обов'язків. Саме публічність дозволяє своєму носію заробляти багато, подорожувати часто, жити яскраво й самовиражатися повсюдно.

Та податком на все перераховане слугує реакція на помилку. Яка завжди буде гучніша й жорстокіша, ніж реакція на кухонну розмову.

І всі мудрування про те, що зірка належить тільки й винятково самій собі – це лукавство. Країна звертає на публічну персону увагу саме тому, що зірка – не приватна особа.

Тому що публічна особа – це той, хто, серед іншого, задає "рамку нормальності". Вона визначає тренди – в моді та стилі, в музиці та моделі поведінки.

Шоу-бізнес не хотів помічати війну

Знаменитість має право вважати, що здатна легітимізувати свій погляд серед прихильників. А українське суспільство має право вважати, що може делегітимізувати саму знаменитість.

Країна змінилася – а український шоу-бізнес цього не збагнув. Можливо, тому що за 23 роки довоєнного існування він звик до ролі "елоїв".

До речі Віталій Козловський пригадав, як "отримав ляпас по морді" після концерту в Росії

Звик до того, що його реальність складається з зовсім інших цеглинок побуту, ніж реальність його аудиторії. І коли в країні почалася війна – багато хто вирішив цього не помічати.

Радянська звичка

Врешті-решт, радянська доба привчила їх, що вважатися зіркою можна тільки після переїзду до Москви. І тому ми з року в рік бачимо російські міста в гастрольних графіках українських виконавців.

І щоразу чуємо про те, що "всім нам потрібен мир". Раз у раз спостерігаємо старанні намагання всидіти на двох стільцях одночасно.

Реальність може знехтувати "зіркою"

У цьому немає нічого дивного. Прийняття нової реальності означатиме для цих людей вихід із зони комфорту. У якій так приємно хрестити одне одному дітей, літати чартерами в гості й лаяти щось абстрактне, щоби, боронь боже, не посваритися з кимось конкретним.

Чимало зірок і далі у своїх інтерв'ю розмовляють з аудиторією одразу по обидва боки кордону. Певно вони не розуміють, що українська аудиторія і російська – це вже не одне й те ж саме.

І те, що зустрінуть оплесками в Москві, призведе до обструкції в Києві. І що частіше ти нехтуєш реальністю, то вищий шанс, що вона знехтує тобою.